ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/32297/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
суддя-доповідач Говорун О.В.
судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.
Позивач - ОСОБА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Особа, яка подала апеляційну скаргу - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Оскаржуване судове рішення - рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2026.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням суду першої інстанції від 24.02.2026 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- в решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті, в незалежності від наявності бюджетних асигнувань на її виплату. При цьому, з огляду на незмінність посадового окладу позивача у період з 01.01.2008 по 28.02.2018, базовим місяцем для проведення індексації за вказаний період є останній місяць підвищення посадового окладу - січень 2008 року. Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року є обґрунтованими. При цьому також зазначає щодо передчасності позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи.
Зокрема, апелянт вказує на те, що вказані висновки суду першої інстанції є помилковими та необґрунтованими, позаяк останнім не було враховано того, що оскільки в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, а отже визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Таким чином, визначення базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача січня 2008 року є безпідставним.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період 2016-2018 роки проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Як вбачається з помісячного розрахунку індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті даної постанови виходить з наступних висновків.
Так, у ході апеляційного розгляду даної справи до суду апеляційної інстанції були надані докази, що підтверджують факт смерті позивача. Згідно наданої до суду копії свідоцтва про смерть від 27.10.2025 серія № НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до частин 1,2 статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Отже, оскільки рішення суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного перегляду, прийнято 24.02.2026, тобто значно пізніше моменту настання смерті позивача у справі, вказане свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та, як наслідок, є підставою для скасування такого судового рішення.
Зі смертю особи, незалежно від її статусу, пов`язаний інститут спадкування, що регламентується нормами цивільного права.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтями 1218, 1227 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Частиною 1статті 1219 ЦК визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Так, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.
Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що у разі смерті позивача у справі, предметом судового розгляду в якій є питання щодо наявності в нього особистих немайнових прав, а також прав на отримання ще ненарахованих та непризначених виплат, провадження підлягає закриттю.
Колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої індексації.
Відтак, предметом судового розгляду у даній справі є питання щодо наявності в нього саме особистих немайнових прав, вимоги позивача є зобов`язальними. Отже, у спірні правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки зобов`язання нерозривно пов`язане із особою позивача.
Вказані правові висновки суду узгоджуються з практикою Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постановах від 20.01.2021 у справі № 240/5485/18, від 14.05.2021 у справі №1.380.2019.002606, від 15.11.2021 у справі № 340/5543/20.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
За таких обставин, враховуючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та оскільки смерть позивача настала до ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та закриття провадження у даній адміністративній справі відповідно до пункту 5 частини 1 статті 238 КАС України.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом).
При поданні апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) згідно з платіжною інструкцією № 91 від 25.03.2026 було сплачено судовий збір у розмірі 1453,44 грн.
Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції закрито провадження у даній справі, а також факт сплати відповідачем судового збору в сумі 1453,44 грн, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення сплаченого апелянтом судового збору в сумі 1453,44 грн згідно з платіжною інструкцією № 91 від 25.03.2026.
Керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 238, 242-244, 308, 311, 319, 322 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 скасувати.
Провадження у справі №320/32297/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1453,44 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 91 від 25.03.2026.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.В. Говорун
Судді О.Г. Попова
О.В. Чуприна