ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/31302/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Войтович І.І.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Аліменка В.О., Бужак Н.П.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Чубаря А.В.,
представника відповідача: Гулієвої З.Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКНАЛЕНД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКНАЛЕНД» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВІКНАЛЕНД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області) в якому просило визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2023 №153980714 та №153950714.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року про виправлення описки, значений позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21 серпня 2023 року №153980714.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21 серпня 2023 року №153950714 в частині донарахованої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 968 861,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
12.01.2026 року, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив ТОВ «ВІКНАЛЕНД» на апеляційну скаргу, в якому позивач, між іншим, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким про задоволення позову повністю.
Дослідивши відзив позивача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані вимоги є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач не є апелянтом в даній справі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області, у відповідності до пп.75. 1.2 п.75.1 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п.52-2 підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 01.12.2021р. №2789-п, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.
Перевіркою відображених у вказаному рядку 01 декларації встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з продажу профілю та комплектуючих з аксесуарами, фурнітури для виготовлення вікон, дверей, позитивного значення курсових різниць та інше.
Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД» не відображено у складі доходів загальну суму 4 784 612 грн., в тому числі по періодам: IV кв. 2018р. в сумі 531 285 грн., І кв. 2019р. в сумі 199 087 грн., ІІ кв. 2019р. в сумі 633 598 грн., ІІ кв. 2019р. в сумі 491 776 грн., IV кв. 2019р. в сумі 536 052 грн., І кв. 2020р. в сумі 274 558 грн., II кв. 2020р. в сумі 202 955 грн., III кв. 2020р. в сумі 563 989 грн., IV кв. 2020р. в сумі 355 218 грн., 1 кв. 2021р. в сумі 94 235 грн., ІІ кв. 2021р. в сумі 351 663 грн., ІІ кв. 2021р. в сумі 550 196 грн., по операціях з формування активів з джерела невідомого походження, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.
На думку контролюючого органу, порушення вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, так як контрагенти позивача: ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Перевіркою також встановлено, що в бухгалтерських рахунках ТОВ «ВІКНАЛЕНД» по взаємовідносинам з ТОВ «Падана Кемікал Компаундс» (код за ЄДРПОУ 30408081) рахується кредиторська заборгованість в сумі 453 467,61 грн., дата виникнення заборгованості - 30.04.2016 року.
На переконання контролюючого органу, в порушення вимог пп. 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та П(С)БО 11 «Зобов?язання» та 15 «Дохід» ТОВ «ВІКНАЛЕНД» безпідставно занижено задекларований дохід на загальну суму 453 468 грн., в тому числі по періодам за: ІІ квартал 2019 у сумі 453 468 грн.
Вищевказані обставини, встановлені під час перевірки, також стали підставою для висновку про заниження позивачем суми податку на прибуток.
На підставі вищевказаних висновків ГУ ДПС у Київській області складено акт перевірки від 10 лютого 2022 року №2022/10-36-07-17/39392382, відповідно до якого контролюючим органом встановлено наступні порушення ТОВ «ВІКНАЛЕНД»:
- пп. 14.1.11, 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 р. ІІІ ПК України, порушення п.5, 7, 21 №15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 956 922 грн., в т.ч. за жовтень 2018 року у сумі 50 107 грн.; за листопад 2018 року у сумі 56 151 грн.; за грудень 2018 року у сумі 12 064 грн.; за січень 2019 року у сумі 18 296 грн.; за березень 2019 року у сумі 9 457 грн.; за квітень 2019 року у сумі 60 271 грн.; за травень 2019 року у сумі 23 950 грн.; за червень 2019 року у сумі 53 267 грн.; за липень 2019 року у сумі 54 220 грн.; за серпень 2019 року у сумі 2 961 грн.; за вересень 2019 року у сумі 66 037 грн.; за жовтень 2019 року у сумі 24 143 грн.; за листопад 2019 року у сумі 19 208 грн.; за грудень 2019 року у сумі 28 228 грн.; за січень 2020 року у сумі 44 625 грн.; за лютий 2020 року у сумі 10 287 грн.; за березень 2020 року у сумі 40 591 грн.; за липень 2020 року у сумі 55 774 грн.; за серпень 2020 року у сумі 12 542 грн.; за вересень 2020 року у сумі 44 482 грн.; за жовтень 2020 року у сумі 38 286 грн.; за листопад 2020 року у сумі 32 758 грн.; за січень 2021 року у сумі 18 847 грн.; за квітень 2021 року у сумі 40 468 грн.; за червень 2021 року у сумі 29 865 грн.; за липень 2021 року у сумі 17 134 грн.: за серпень 2021 року у сумі 43 663 грн.; за вересень 2021 року у сумі 49 242 грн;
- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п.201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від?ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 956 924 грн. в тому числі по періодам: за вересень 2021 року в сумі в сумі 956 924 грн.;
- п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 103.9 ст. 103 ПК України від, оскільки не подано додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартали 2019 року, III квартали 2019 року, IV квартали 2019 року, ІІ квартали 2021 року, III квартали 2021 року.
На підставі вищевказаних висновків акта перевірки, податковим органом прийнято оскаржувані податкові-повідомлення рішення від 21.08.2023 року (далі по тексту - оскаржувані ППР), а саме:
- №153980714 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «ВІКНАЛЕНД»;
- №153950714 щодо збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій за визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання ТОВ «ВІКНАЛЕНД».
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, судом першої інстанції дійшов висновку, що положення статті 264 Цивільного кодексу України (переривання перебігу позовної давності) не застосовується до спірних правовідносин, оскільки заборгованість є визнаною сторонами і не потребує визнання. Наявність заборгованості, що рахується в балансі, або за балансом господарюючих суб`єктів сама по собі не вказує на переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості.
Таким чином відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що у порушення вимог пп. 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та П(С)БО 11 «Зобов?язання» та 15 «Дохід» ТОВ «ВІКНАЛЕНД» безпідставно занижено задекларований дохід на загальну суму 453 468 грн., в тому числі по періодам за: ІІ квартал 2019 у сумі 453 468 грн.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД» правомірно та в повній мірі виконало свій обов`язок щодо декларування податкового кредиту сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС». Таким чином, податковим органом не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС», які були предметом перевірки, оскільки надано докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Щодо правомірності висновків та законності оскаржуваних ППР, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.11, п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 поточні зобов`язання включають поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги. Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.
Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими,
г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;
г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості:
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
Згідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу.
Згідно з наданими до перевірки документами, а саме банківських виписок, видаткових накладних, контрактів, оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»), встановлено, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД» в ІІ кварталі 2019 року не включено до складу інших доходів прострочену кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності, та яка розглядається як безповоротна фінансова допомога, у відносинах з ТОВ «Падана Кемікал Компаундс» (код ЄДРПОУ 30408081), яка виникла в квітні 2016 року, відповідно до карток бухгалтерського рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
У бухгалтерському обліку ТОВ «ВІКНАЛЕНД» дана операція повинна бути зафіксована записом:
Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму - 453 467,61 грн.
Кт 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» на суму - 453 467,61 грн.
Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено: об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на різниці, які виникають відповідно положень цього розділу.
На думку позивача, спірну кредиторська заборгованість не може вважатися безнадійною, оскільки, строк позовної давності переривався, а час, що минув до цього, до нового строку не зараховується.
Позивач також зазначив, що він надавав ТОВ «Падана Кемікал Компаундс» (код ЄДРПОУ 30408081) листи про визнання свого боргу (вих. №2412-1/2018 від 24.12.2018 року, №2303-1/2020 від 23.03.2020 року, №2001-1/2023 від 20.01.2023 року) та акти звіряння розрахунків, відтак, на його думку, зазначену заборгованість не можна вважати безнадійною.
Разом з тим, вказані твердження позивача є помилковими та не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.
Так, ст. 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.
Зокрема, у частині першій вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків вказує на визнання платником податків своєї заборгованості перед своїм контрагентом за відповідними зобов`язаннями, оскільки цей акт посвідчує стан розрахунків та наявність заборгованості, яка рахується у складі бухгалтерського обліку платників податків.
При цьому, положення статті 264 Цивільного кодексу України (переривання перебігу позовної давності) не застосовується до спірних правовідносин, оскільки заборгованість є визнаною сторонами і не потребує визнання. Наявність заборгованості, що рахується в балансі, або за балансом господарюючих суб`єктів сама по собі не вказує на переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 825/1468/17.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Таким чином, податковим органом правомірно встановлено, що позивачем не доведено належними доказами, що в порушення вимог пп. 14.1.11, 14.1.257 п.14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та П(С)БО 11 «Зобов?язання» та 15 «Дохід», ТОВ «ВІКНАЛЕНД» безпідставно занижено задекларований дохід на загальну суму 453 468 грн., в тому числі по періодам за: ІІ квартал 2019 у сумі 453 468 грн.
З огляду на зазначені обставини справи та вище вказані правові положення, кеолегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання, визначеної спірним податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2023 №153950714, в загальному розмірі 102 030 грн, з яких сума заниження податку на прибуток складає 81 624 грн. (18 % від 453 468 грн.), а сума штрафних санкцій - 20 406 грн. (25 % від 81 624 грн.).
Щодо правомірності висновків ГУ ДПС у Київській області про нереальність господарських операцій ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з контрагентами: ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення перевірки, посадовими особами відповідача встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом ТОВ «НЕОПАК ГРУП», за період з 01.10.2018р. по 31.03.2020р.
21.12.2021 року ТОВ «ВІКНАЛЕНД» вручено запит №1/10-36-07-17 про надання належним чином завірених копій документів та пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», а саме: договори, податкові накладні (розрахунки коригування), видаткові накладні (акти виконаних робіт), розрахункові документи, товарно-транспортні накладні, картку рахунку 631 (в розгорнутому вигляді) за період з 01.10.2018 року по 30.09.2020 року, в термін до 22.12.2021 року.
Під час проведення перевірки позивачем надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», а саме: договір поставки товару, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Згідно умов договору поставки товару від 23.08.2018р. №17-H/18, постачальник (ТОВ «НЕОПАК ГРУП») зобов`язується передати в певний строк товар (поліетиленова упаковка) у власність Покупцеві (ТОВ «ВІКНАЛЕНД»), а останній зобов`язаний прийняти й оплатити його на умовах, вказаних у цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. цього договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, що є невід`ємною частиною даного договору.
Пунктом 2.4 даного договору визначено, що Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, розташований: 07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Вишнева, будинок № 22-Є.
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника (п. 2.5 договору).
Завантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюються силами й за рахунок Постачальника, Розвантаження товару із транспортних засобів на складі Покупця здійснюються силами й за рахунок Покупця (п. 2.6 договору).
Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця (п. 2.8 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п.2.10 договору).
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД» було виписано податкові накладні ТОВ «НЕОПАК ГРУП» на загальну суму 3443172,10 грн., в т.ч. ПДВ 573862,03 грн., які успішно були зареєстровані контролюючим органом.
З акту перевірки також вбачається, що під час перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з контрагентом ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 43495370), за період з 01.07.2020р. по 31.01.2021р.
У відповідь на запит №1/10-36-07-17 від 21.12.2021 року позивачем надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН», а саме: договір поставки товару, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Так, між ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» (Постачальник) та ТОВ «ВІКНАЛЕНД» (Покупець) укладено договір поставки товару від 15.07.2020р. №362-Г/20, відповідно до положень якого Постачальник зобов`язується передати в певний строк товар (поліетиленова упаковка) у власність Покупцеві, а останній зобов`язаний прийняти й оплатити його на умовах, вказаних у цьому договорі.
Кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1 даного договору).
Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, розташований: 07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Вишнева, будинок № 22-Є (п.2.4 договору).
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника (п. 2.5 договору).
Завантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюються силами й за рахунок Постачальника, Розвантаження товару із транспортних засобів на складі Покупця здійснюються силами й за рахунок Покупця (п. 2.6 договору).
Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця (п. 2.8 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 2.10 договору).
Зобов`язання по поставці товару вважається виконаним Постачальником з моменту передачі товару Покупцеві, що засвідчується в накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін (п. 2.11 договору).
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД» виписано податкові накладні ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» на загальну суму 1216131,10 грн, в т.ч. ПДВ 202688,52 грн, які успішно були зареєстровані контролюючим органом.
Також, що під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «ВІКНАЛЕНД» з контрагентом ТОВ «ДЮПАКС», за період з 01.04.2021 по 30.09.2021.
Як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки, позивачем надано копії документів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЮПАКС», а саме: Договір поставки товару, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.
Так, що між ТОВ «ДЮПАКС» та ТОВ «ВІКНАЛЕНД» укладено договір поставки товару від 12.04.2021р. №1204/2021-1 (102-Д/21), відповідно до положень якого Постачальник (ТОВ «ДЮПАКС») зобов`язується передати в певний строк товар (поліетиленова упаковка) у власність Покупцеві (ТОВ «ВІКНАЛЕНД»), а останній зобов`язаний прийняти й оплатити його на умовах, вказаних у цьому договорі.
Відповідно до п. 2.1. цього договору кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, асортимент, вказуються в накладній, складеній на підставі письмової заявки Покупця, що є невід`ємною частиною даного договору.
Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на склад Покупця, розташований: 07330, Київська обл., Вишгородський район, смт. Димер, вул. Вишнева, будинок № 22-Є (п. 2.4. договору).
Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника (п. 2.5. договору).
Завантаження товару на транспортні засоби в момент поставки здійснюються силами й за рахунок Постачальника, Розвантаження товару із транспортних засобів на складі Покупця здійснюються силами й за рахунок Покупця (п. 2.6 договору).
Передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі Покупця (п. 2.8 договору).
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при передачі товару, що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін (п. 2.10 договору).
Зобов`язання по поставці товару вважається виконаним Постачальником з моменту передачі товару Покупцеві, що засвідчується в накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін (п. 2.11 договору).
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД» виписано податкові накладні ТОВ «ДЮПАКС» на загальну суму 10 822 30,70 грн., в т.ч. сума ПДВ 180 371,78 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» ґрунтуються на відсутності підтверджуючих документів в повному обсязі, недоліки ТТН, відсутності достатніх основних засобів та трудових ресурсів, наявності рішення про відповідність контрагентів критеріям ризиковості платника податку, відсутністю за даними ЄРПН ланцюгу постачання контрагентів товарів/послуг, в подальшому реалізованих на користь позивача.
Проте, доводи відповідача про відсутність видаткової накладної до податкової накладної від 30.01.2020 №85 по взаємовідносинам з ТОВ «НЕОПАК ГРУП» не заслуговують на увагу суду, оскільки зазначений у податковій накладній від 30.01.2020 №85 товар на суму передоплати 5 110,20 грн. відображено у видатковій накладній від 20.02.2020 № 143, яка міститься в матеріалах справи.
Щодо тверджень відповідача про те, що у видатковій накладній від 20.02.2020 №143, виписаній ТОВ «НЕОПАК ГРУП» на адресу ТОВ «ВІКНАЛЕНД», вказані кількість, сума поставленого товару, які не відповідають податковій накладній від 20.02.2020 №77 також є безпідставною, оскільки станом на 20.02.2020 року, у позивача була передоплата у розмірі 5110,20 грн., що не заперечується сторонами.
У зв`язку з цим, податкова накладна була виписана на різницю між сумою видаткової накладної та здійсненої попередньої оплати. Отже, у разі віднімання із суми, зазначеної у видатковій накладній (66 829,25 грн), суми попередньої оплати у розмірі 5 110,20 грн, отримується сума 61 719,05 грн, що відповідає сумі, зазначеній у податковій накладній від 20.02.2020 №77.
Окрім того, кількість товару, зазначена у видатковій накладній, не повинна повністю збігатися з кількістю товару, зазначеною у податковій накладній, оскільки податкова накладна у спірному випадку була складена лише на різницю між вартістю поставленого товару та сумою здійсненої попередньої оплати.
Між іншим, під час проведення перевірки, позивачем надавалися підтверджуючі документи по господарським операціям з ТОВ «НЕОПАК ГРУП», а саме договір поставки товару від 23.08.2018р. №17-H/18, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки, зокрема, про це вказано у самому акті перевірки.
Також в матеріалах справи містяться паспорти якості на отриманий позивачем від контрагентів ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» товари, хоч і вказані документи не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» і не підтверджують реальність господарських операцій з постачання товару, при цьому свідчать лише про якісні характеристики товару. Відтак, доводи відповідача у вказаній частині є необґрунтованими.
Разом з тим, навіть при відсутності документів на підтвердження належної якості поставленого товару вказане не може обмежувати платника податку у використанні податкової преференції у формі податкової вигоди.
Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі № 804/644/16.
Крім того, не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на недоліки та часткову відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару).
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Недоліки або відсутність товарно-транспортних накладних не може бути беззаперечним свідченням безтоварності проведених операцій, оскільки позивач здійснював операції з придбання товару та виступав в якості покупця за договором поставки.
Наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі № 804/644/16.
У свою чергу, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.
Факт передачі товару від покупця продавцю має підтверджуватися видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2023 року по справі № 806/5200/15.
Щодо доводів апелянта про негативну податкову інформацію по автомобільним перевізникам, які вказані у наданих товарно-транспортних накладних, в якості безтоварності господарських операцій з контрагентами ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 березня 2023 року по справі № 804/644/16.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган, на виконання вимог статті 71 КАС України, повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.
У даному випадку, відповідачем не надано належних доказів щодо недостатності трудових ресурсів та матеріально-технічного забезпечення у контрагентів позивача для здійснення господарських операцій.
Окрім того, посилання відповідача на відомості з ЄРПН на підтвердження безтоварності задокументованих операцій є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, оскільки лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Аналогічні правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.
Однак, вищевказаного доведено не було відповідачем на підставі належних та допустимих доказів.
Щодо посилань відповідача на відсутність довіреностей на осіб, які мали приймати поставлений товар, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що складання таких довіреностей було передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996р. № 99, однак вказана Інструкція втратила чинність 01.01.2015р. на підставі Наказу Мінфіну від 30.09.2014р. №987.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у наданих під час перевірки видаткових накладних, складених за результатами проведених операцій з контрагентами ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС» зазначено всі необхідні реквізити, які повністю розкривають зміст господарських операцій та надають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у їх здійсненні. Належних доказів зворотного відповідачем не надано.
Щодо доводів апелянта про наявність рішень про відповідність ТОВ «НЕОПАК ГРУП» та ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» критеріям ризиковості платника податку, як ознаку безтоварності задокументованих господарських операцій з позивачем, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків або прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків.
Також, включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
До того ж, віднесення контрагентів позивача до переліку ризикових платників податків не може свідчити про нереальність укладених угод між ними, оскільки вказана інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Верховний Суд в постанові від 04 червня 2020 року по справі № 340/422/19 зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі № 160/93/19.
У випадку здійснення платником податків господарських операцій, щодо яких у контролюючих органів наявна податкова інформація про її ризиковість, податкові накладні за цими операціями зупиняються до надання платником податків відповідних пояснень та підтверджуючих документів.
З урахуванням того, що податкові накладні, сформовані контрагентами позивача, за господарськими операціями з позивачем не були зупинені контролюючим органом, то такі операції не відповідали критеріям ризиковості, а тому віднесення ТОВ «НЕОПАК ГРУП» та ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» до переліку ризикових платників податків не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між останніми та ТОВ «ВІКНАЛЕНД».
Щодо доводів відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЮПАКС», у зв`язку з наданням первинних документів не в повному обсязі, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з акту перевірки, а саме: на стор. 35 (Т.1 а.с.137) підтверджено надання позивачем усіх первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ДЮПАКС» за наслідками здійснених операцій з поставки товару (поліетиленова упаковка), а саме видаткові накладні, платіжні доручення та оборотна-сальдова відомість по рахунку 631.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД» виконано свій обов`язок щодо декларування податкового кредиту сформованого за рахунок фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС».
У рішенні по справі «Булвес» АД проти Болгарії, від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Також, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», від 10 березня 2010 року у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування: при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Отже, практика ЄСПЛ свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Разом з тим, у даному випадку, ГУ ДПС у Київській області не надано, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «ВІКНАЛЕНД», як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і останньому було відомо про можливі порушення, які можливо допускали його контрагенти.
Враховуючи зазначене, обов`язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, як позивач, так і його контрагенти, операції з якими були предметом перевірки перебували у реєстрі платників податку на додану вартість і їхні свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ не були анульовані чи визнані недійсними, а повноваження осіб, що складали та підписували податкові накладні та інші первинні фінансово-господарські документи підтверджуються повноваженнями їх директорів, а тому встановлені перевіркою порушення з боку ТОВ «ВІКНАЛЕНД» є необґрунтованими, оскільки всі суми, включені ним до складу податкового кредиту товариства підтверджені належним чином податковими накладними та первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, ГУ ДПС у Київській області не доведено належними та допустимими доказами нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «НЕОПАК ГРУП», ТОВ «ГРІН ПЕКЕДЖИНГ ЮКРЕЙН» та ТОВ «ДЮПАКС», які були предметом перевірки.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про протиправність оскаржуваних ППР, з урахуванням часткового скасування ППР від 21.08.2023 №153950714, та як наслідок часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: В.О. Аліменко
Н.П. Бужак
Повний текст виготовлено 17.09.2026 року