ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/2746/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів, за апеляційною скаргою Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, в якому просив про визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення (форма «Р») від 13.01.2025 № UA9[телефон приховано] та № UA9[телефон приховано].
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що позивач самостійно вибрав резервний метод визначення митної вартості ввезеного автомобіля. Відповідач зазначає, що ним встановлено порушення повноти декларування такої складової митної вартості як ціна товару. Також, наданий позивачем реєстраційний сертифікат не підтверджує усіх правочинів, які проводились з транспортним засобом та не є кінцевим документом. На думку відповідача вказане свідчить, що позивачем могли здійснюватися інші правочини. Які також вплинули на ціну транспортного засобу.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Позивач зазначає, що рахунок-фактура, не підтверджений банківськими документами не має бути взята для визначення ціни автомобіля. Отже, дійсною є ціна визначена у договорі купівлі-продажу.
Також, позивачем подані додаткові письмові пояснення.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткові письмові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Черкаської митниці від 18.11.2024 № 163 проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 10.03.2020 № UA100670/2020/101809.
Перевіркою встановлено наступні обставини:
1) договір купівлі-продажу від 02.03.2020 № б/н, згідно з яким «ОСОБА_3» (АДРЕСА_1) продано транспортний засіб ОСОБА_1 (НОМЕР_3, Україна) за ціною 80 000 SEK (шведських крон), що надавався декларанту під час митного оформлення товару за МД №101809, містить недостовірні відомості щодо вартості транспортного засобу «VOLVO V90» (VIN: НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_1 мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, зокрема здійснити декларування транспортного «VOLVO V90» (VIN: НОМЕР_1 ) за МЛ № 101809 на підставі рахунку від 27.02.2020 № 7/3, проте задекларував вищевказаний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2020 № б/н, який містить недостовірні відомості щодо вартості даного транспортного засобу, що призвело заниження податкових зобов`язань платником податків по сплаті митних платежів;
3) будучи кінцевим отримувачем транспортного засобу «VOLVO V90» (VI YVIPW10BDH1017826) за МД № 101809 та зазначеним у вказаній митній декларації особа, відповідальна за фінансове врегулювання, будучи ознайомленим із документами. на підставі яких здійснено продаж даного автомобіля (рахунок від 27.02.2020 № 7/3, згідно яким вартість транспортного засобу «VOLVO V90» (VIN: НОМЕР_1 ) складає 121 500 SEK (шведських крон), ОСОБА_1 безсумнівно був обізнаний в недостовірністі відомостей, що були заявлені у МД № 101809 в графі 42 «Фактур» вартість» та в графі 45 «Митна вартість» при митному оформленні.
За результатами перевірки складено акт № 20/24/7.27-19/2252914239 від 30.12.2024, яким зафіксовано порушення позивачем:
- п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
- п. 190.1. ст. 190 Податкового кодексу України в частині визначення баз оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 17 010,52 грн, у т.ч. ввізне мито 5 315,79 грн, податок на додану вартість 11 694,73 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.01.2025:
- № UA9[телефон приховано], яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами в сумі 5 315,79 грн;
- № UA9[телефон приховано], яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів фізичними особами в сумі 11 694,73 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права - порушеними, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем надані для митного оформлення товару документи, що містять достовірні та об`єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу саме за ціною договору.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На виконанні частин 1 та 3 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
За приписами пунктів 7 - 9 ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; пост-митного контролю.
Керуючись частинами 3 та 6 ст. 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Частини 3 - 4 ст. 351 МК України встановлюють, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Згідно ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
На виконання ч. 1 ст. 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.
Частина 1 ст. 257 МК України встановлює, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою, письмовою, усною, шляхом вчинення дій, точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
За визначенням, що міститься у ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На виконання частин 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску. Згідно з частиною сьомою цієї статті у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частина 21 ст. 58 МК України встановлює, що використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Керуючись пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
За приписами п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в зоні діяльності Черкаської митниці, в митному режимі імпорт за митною декларацією від 10.03.2020 № UA100670/2020/101809 задекларував товар «Автомобіль легковий, що був у використанні - 1 шт. Марка: VOLVO; модель: V90; номер кузова: НОМЕР_1 ; тип двигуна: бензиновий, конвертований для роботи на газі; об`єм двигуна: 1 969 см. куб.; потужність двигуна: 187 кВт; номер двигуна: нема даних; календарний рік виготовлення: 2017; модельний рік виготовлення: 2017; дата першої реєстрації: 28.04.2017 ; тип кузова: універсал 5-ти дверний; загальна кількість місць (включаючи місце водія): 5; колір кузова: чорний; повна маса в разі максимального завантаження: 2 300 кг; колісна формула: 4х2; категорія Т3: М1; призначення: пасажирський. Використовувався в якості таксі. Відповідає рівню екологічної норми EURO 6. Виробник: Volvo Car Corporation. Торгова марка: Volvo. Країна виробництва: SE.» (далі - транспортний засіб «VOLVO V90» (VIN: НОМЕР_1 ) у товарній підкатегорії [номер приховано] згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Для товарів, що класифікуються у товарній підкатегорії [номер приховано], Законом України від 03.07.2020 року № 674-VII "Про Митний тариф України" встановлені ставки ввізного мита: повна - 10%, пільгова - 10%.
Відповідно до інформації, наявної в митній декларації від 10.03.2020 № UA100670/2020/101809 декларантом було заявлено наступні відомості: у графі 15 «Країна відправлення/експорту»: SE (Швеція); у графі 34 «Країна походження»: DE (Німеччина); у графі 36 МД «Преференції»: 000/000/000 (преференціями не користувався).
В наведеній декларації позивач вказав митну вартість транспортного засобу, визначену за основним методом - за ціною договору купівлі-продажу від 02.03.2020 в розмірі 80 000 шведських крон.
Заперечуючи митну вартість наведену позивачем, відповідач посилається на наявність інвойсу № 7/3 від 27.02.2020, в якому вартість цього самого транспортного засобу вказана в розмірі 121 500 шведських крон.
Матеріали справи свідчать, що електронна копія інвойсу № 7/3 від 27.02.2020 надана до Черкаської митниці листом Держмитслужби від 15.06.2023 № 26/26-04/7.27/1431 (вх. Черкаської митниці від 15.06.2023 № 2711/4) відповідно до інформації зазначеної в листі Шведського митного департаменту Східного регіону у Стокгольмі (уповноваженого органу Королівства Швеція) від 22.05.2023 № UTR 2023-27.
В той же час, наявність у митного органу повноважень на проведення перевірки та отримання від іноземного митного органу певної інформації не є самостійною та безумовною підставою для визначення платнику податків додаткових грошових зобов`язань. Для прийняття податкових повідомлень-рішень митний орган зобов`язаний не лише послатися на отримані відомості, а й довести, що такі відомості є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про фактичне заниження митної вартості товару.
У спірних правовідносинах визначальним є не факт існування іншого документа із зазначенням більшої вартості транспортного засобу, а встановлення того, чи підтверджує такий документ реальну ціну, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ввезений транспортний засіб.
Як вірно вказує суд першої інстанції, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа за приписами ч. 2 ст. 53 МК України є належним доказом підтвердження митної вартості товару, за виключенням випадку коли товар є об`єктом купівлі-продажу.
В той же час, у цій справі числові значення митної вартості транспортного засобу під час ввезення на територію України визначені на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2020, укладеного між «Shamsrdim Pater» (продавець) та позивачем.
До того ж, висновок митного органу про заниження митної вартості не може ґрунтуватися виключно на співставленні двох рахунків-фактур із різними показниками вартості без належного з`ясування фактичних обставин придбання транспортного засобу, особи продавця, дійсності відповідного рахунку, наявності або відсутності його оплати, а також зв`язку такого рахунку з конкретною господарською операцією щодо ввезеного автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано банківських платіжних документів, платіжних доручень, виписок з рахунків або інших документів, які б підтверджували здійснення позивачем чи уповноваженою ним особою оплати за рахунком № 7/3 від 27.02.2020 суми 121 500 шведських крон.
При цьому, відсутність доказів фактичної оплати вказаного рахунку має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки, відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів базується саме на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не виключно на відомостях, зазначених у документі, дійсність, виконання та зв`язок якого з фактичною операцією придбання товару не підтверджені належними доказами.
Окрім того, документи, покладені відповідачем в основу висновку про визначення митної вартості транспортного засобу у розмірі 121 500 шведських крон, зокрема у рахунку на який покликається відповідач, продавцем зазначено іншу шведську компанію продавця - «Bergslagens Skogstjanst AB».
Доказів, що саме ця компанія на дату виставлення рахунку мала належні правові підстави для розпорядження спірним транспортним засобом та продажу його позивачу або уповноваженій ним особі, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем надані для митного оформлення товару документи, що містять достовірні та об`єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу саме за ціною договору.
Також, колегія суддів враховує, що позивачем до суду першої інстанції подано постанову Черкаського апеляційного суду від 02.12.2024 у справі № 712/10557/23, в якій, серед іншого, надано оцінку обставинам ввезення на митну територію України того самого транспортного засобу «VOLVO V90» (VIN: НОМЕР_1 ), а також документам, на які посилається відповідач. За наслідками судового розгляду провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 483 та ч. 1 ст. 485 МК України закрито, у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.
З огляду на викладене, Черкаською митницею не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що митна вартість транспортного засобу «VOLVO V90» (VIN: НОМЕР_1 ), повинна була визначатися виходячи із суми 121 500 шведських крон, зазначеної у рахунку № 7/3 від 27.02.2020.
Враховуючи вищевказане в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень (форма «Р») від 13.01.2025 № UA9[телефон приховано] та № UA9[телефон приховано].
Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були оцінені судом першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування індивідуальних актів - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко