Справа № 308/10616/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Вереш А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Т.М. до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Т.М. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що 27.12.2022 року між гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 27.12.2022 року виконкомом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації виконано актовий запис за № 219.
Після реєстрації даного шлюбу, чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 взяв прізвище дружини - « ОСОБА_4 », про що зазначено у вказаному Свідоцтві про шлюб.
Від даного шлюбу гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , спільних дітей не мають.
Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має дітей як одинока мати :
1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
3. ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Всі троє дітей проживають разом з матір`ю як внутрішньо-переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 .
Спільне життя у Позивачки з Відповідачем не склалося оскільки мають різні погляди на життя, відсутні спільні інтереси. Спільне господарство ними разом не ведеться.
Теперішньої адреси перебування чоловіка ОСОБА_2 , дружина точно не знає.
Причиною розлучення є те, що чоловік - ОСОБА_2 матеріально не допомагав сім`ї позивачці, не приймав участі у вихованні її неповнолітніх дітей, з сім`єю не проживає.
Позивачка вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, суперечить її інтересам та інтересам її дітей, примирення з Відповідачем вважає неможливим та недоцільним.
Спору про поділ майна, що є їхньою спільною власністю, немає.
За таких обставин, позивачка просить суд шлюб, який був укладений 27.12.2022 року, між нею та ОСОБА_8 розірвати.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання надав заяву у якій просив розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами заяви, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з оригіналу свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 виданого 27.12.2022 року, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 було укладено шлюб, який зареєстровано виконкомом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації виконано актовий запис за № 219.
Від даного шлюбу у подружжя спільних дітей не має.
Відповідно до ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Судом встановлено, що спільне життя у сторін не склалося, спільне господарство як подружжя не ведуть, життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги немає. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Спору щодо поділу спільного майна подружжя та визначення місця проживання дітей сторонами не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.
Що стосується стягнення судового збору, то суд вважає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, суд виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі - 665,60 грн.
Відповідно, в порядку ч.1 ст. 142 ЦПК України, повернути позивачу з державного бюджету, п`ятдесят відсотків сплаченого, згідно квитанції № 19 від 28.07.2026 року, судового збору, що становить - 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 142, 257, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву - задоволити.
Шлюб, укладений 27.12.2022 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано виконкомом Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що в Книзі реєстрації виконано актовий запис за № 219 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 - 50 % сплаченого останньою судового збору, у розмірі - 665,60 грн.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету - 50% сплаченого згідно квитанції № 134 від 20.07.2026 року судового збору, у розмірі - 665,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суду складено 17.09.2026 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк