П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/13207/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
16 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся позивач із позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати додаткової пенсії в розмірі, передбаченому статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР в розмірі 100% від мінімальної пенсії за віком без обмеження максимальним розміром.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю I групи, захворювання якої пов`язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Після звернення з заявою про перерахунок пенсії позивачу листом відмовлено з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, якою для осіб з інвалідністю I групи встановлено додаткову пенсію в розмірі 341,64 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року позов задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, починаючи з 01.03.2026.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, починаючи з 01.03.2026.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлно.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24. Відповідно до цього висновку додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю, які належать до категорії 1 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, має нараховуватися і виплачуватися в порядку та розмірах, установлених статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII статтю 50 Закону №796-XII викладено в редакції, відповідно до якої порядок і розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, для осіб з інвалідністю I групи, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, передбачено додаткову пенсію в розмірі 341,64 грн.
На переконання апелянта, оскільки відповідні положення Закону №76-VIII неконституційними не визнавалися, відсутні підстави для застосування статті 50 Закону №796-XII у попередній редакції.
Відповідач також посилається на повноваження Кабінету Міністрів України визначати порядок і розміри соціальних виплат з огляду на фінансові можливості держави та необхідність забезпечення збалансованості Державного бюджету України.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, належить до категорії 1 та має інвалідність I групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 23 грудня 2025 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-XII.
У складі пенсійної виплати позивачу нараховується щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 341,64 грн відповідно до пункту 13 Порядку №1210.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
За результатами розгляду заяви відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на чинну редакцію статті 50 Закону №796-XII та пункт 13 Порядку №1210.
Не погодившись із відмовою пенсійного органу, позивач звернувся до суду.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частин першої та третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення, зокрема, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
За приписами статті 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу - та збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та необхідність їх посиленого соціального захисту випливають зі змісту статті 16 Конституції України.
Правові засади соціального захисту та пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII.
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1- 4, установлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР передбачалося, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема особам з інвалідністю I групи - у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI статтю 50 Закону №796-XII викладено в іншій редакції, якою розміри додаткової пенсії визначено у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 відповідні положення Закону №107-VI визнано неконституційними.
Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII статтю 50 Закону №796-XII викладено в редакції, згідно з якою особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1210 для інших осіб з інвалідністю I групи, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою та які належать до категорії 1, розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, становить 341,64 грн.
Водночас питання застосування статті 50 Закону №796-XII до правовідносин щодо визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю, які належать до категорії 1 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вирішене Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
У постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24 Верховний Суд виходив із того, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, за своєю правовою природою є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист.
Судова палата зазначила, що як при застосуванні статті 54 Закону №796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього Закону для визначення розміру додаткової пенсії йдеться про соціальні гарантії, встановлені одним і тим самим законом для тієї самої категорії громадян, а тому підхід до тлумачення та застосування цих норм має бути єдиним.
У цій постанові Верховний Суд відступив від раніше викладених висновків про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватися та виплачуватися в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
За результатами розгляду справи №580/5022/24 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого:
1. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити посилений соціальний захист таких осіб, у зв`язку з чим обмеження цього права є неприпустимим.
2. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку і розмірах, установлених статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правовий висновок у справі №580/5022/24 сформульований судовою палатою, а предметом розгляду було безпосередньо питання визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону №796-XII. Правовідносини у справі, що переглядається, є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду.
Крім того, такий підхід надалі підтриманий Верховним Судом у постанові від 28 січня 2026 року у справі №240/31635/23.
Підстав для незастосування вказаного правового висновку колегія суддів не встановила.
Оскільки позивач належить до категорії 1 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та є особою з інвалідністю I групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, він має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Доводи апелянта про те, що положення Закону №76-VIII неконституційними не визнавалися, відтворюють правову позицію, від якої судова палата Верховного Суду відступила у постанові від 04 листопада 2025 року у справі №580/5022/24, а тому не дають підстав для іншого вирішення спору.
Посилання апелянта на чинність пункту 13 Порядку №1210 також не спростовує висновку суду першої інстанції. Після формування Верховним Судом спеціального висновку щодо застосування статті 50 Закону №796-XII положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть бути застосовані у спосіб, який звужує визначений законом рівень соціального захисту позивача.
Доводи відповідача про повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат та необхідність урахування фінансових можливостей держави не можуть бути самостійною підставою для відмови в реалізації права позивача, зміст якого визначений спеціальним правовим висновком Верховного Суду.
Посилання апелянта на окрему думку судді Верховного Суду Берназюка Я.О. не впливає на результат апеляційного перегляду. Окрема думка відображає особисту позицію судді, який не погодився з постановою або її мотивами, не має обов`язкового характеру та не змінює правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду, прийнятій більшістю складу судової палати.
Довід апеляційної скарги про неможливість застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», також не спростовує висновків суду першої інстанції.
За відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком при обчисленні виплат, передбачених статтею 50 Закону №796-XII, застосуванню підлягає величина, встановлена частиною першою статті 28 Закону №1058-IV. Положення частини третьої цієї статті не є перешкодою для використання зазначеної величини як розрахункового показника для обчислення додаткової пенсії.
Матеріали справи підтверджують наявність у позивача статусу, з яким закон пов`язує право на спірну виплату. Відповідач не надав доказів проведення перерахунку додаткової пенсії позивача в розмірі, передбаченому статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не довело правомірності ненарахування та невиплати позивачу додаткової пенсії в належному розмірі.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з правовою позицією Верховного Суду у справі №580/5022/24, повторюють його загальне тлумачення положень Закону №796-XII та Порядку №1210 і не спростовують висновків суду першої інстанції.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.