П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/20453/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
17 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області суду до Житомирського окружного адміністративного суду, а саме просив:
- зобов`язати відповідача виконати вимоги закону щодо переведення матеріалів справи № 274/362/24, провадження № 1-кс/0274/119/24 в електронну форму та розмістити в електронному суді для використання права сторони справи на ознайомлення з електронними матеріалами судової справи.
В обґрунтування позовної заяви вказує на те, що оскільки ОСОБА_1 є стороною у справі №274/362/24, провадження № 1-кс/0274/119/24, для забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та для можливості реалізації прав та обов`язків ОСОБА_1 на електронний суд м. Бердичів неодноразово направлялися заяви про ознайомлення зі справою у електронному вигляді та з проханням перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області про зобов`язання вчинити дії.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
ІV. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, стверджує, що предметом позову є тривала бездіяльність Бердичівського міськрайонного суду (в особі його апарату) щодо невиконання суто технічних, адміністративних функцій - непереведення матеріалів архівної справи № 274/362/24 в електронну форму за допомогою технічних засобів ЄСІКС (підсистеми "Електронний суд"). Оцифрування архівних матеріалів та надання доступу до них у кабінеті користувача є публічно-управлінською функцією апарату суду як державної установи, а не актом здійснення правосуддя .
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Пунктами 4 та 6 частини першої статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, а також чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:
1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями частини першої статті 7 КАС України визначено, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, згідно з частинами першою-третьою статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
VI. ПОЗИЦІЯ ТА ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Так, апеляційний суд зазначає, що поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
При цьому вжитий у статті 19 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" визначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України наведено приписи, на які справи у публічно-правових спорах поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої цієї статті).
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Так, відповідно до матеріалів справи позивач оскаржує дії Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, які полягають у непереведенні матеріалів справи №274/362/24, провадження № 1-кс/0274/119/24 в електронну форму з розміщенням в електронному суді для використання права сторони справи на ознайомлення з електронними матеріалами судової справи.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що здійснення судом (суддею) правосуддя у конкретній судовій справі, у тому числі вчинення передбачених процесуальним законом дій, прийняття процесуальних рішень, а також утримання від вчинення певних процесуальних дій, є складовою здійснення правосуддя, а не реалізацією владних управлінських функцій.
У зв`язку з цим такі дії (бездіяльність) суду (судді) не можуть бути предметом самостійного судового оскарження шляхом пред`явлення позову до суду (судді) в іншому судовому провадженні.
Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці послідовно виходить із того, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження (зокрема у постанові від 02.10.2019 у справі № 815/110/16, у постанові від 13.03.2019 у справі № 462/31/17) їхніх дій чи бездіяльності, вчинених під час розгляду інших судових справ, а також рішень, ухвалених за результатами розгляду таких справ. При цьому всі процесуальні порушення, допущені судом після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, підлягають усуненню виключно в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Отже, вчинення (невчинення) судом (суддею) процесуальних дій у конкретній справі, а також ухвалені в ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно у порядку та спосіб, установлені відповідним процесуальним законом для цієї справи. Зокрема, заперечення щодо законності процесуальних дій суду, його бездіяльності чи прийнятих процесуальних рішень підлягають заявленню та розгляду в межах відповідної справи, у тому числі шляхом апеляційного чи касаційного перегляду у випадках, передбачених законом.
Натомість ініціювання нового судового провадження, у якому суд або суддя, який здійснював розгляд відповідної справи, визначається відповідачем, фактично спрямоване на перегляд або оцінку правомірності процесуальних дій, бездіяльності чи судових рішень поза межами встановленого законом порядку їх оскарження.
Такий спосіб захисту не передбачений процесуальним законом та суперечить природі судової діяльності, оскільки створював би можливість перегляду процесуальних дій одного суду в межах іншого судового провадження, що є несумісним із принципами правової визначеності та незалежності суду.
Таким чином, незалежно від того, у якій формі позивачем сформульовано позовні вимоги, якщо їх фактичним предметом є оцінка правомірності процесуальних дій (бездіяльності) суду (судді) або ухвалених ним судових рішень у конкретній судовій справі, такі вимоги не можуть бути розглянуті шляхом ініціювання окремого судового провадження проти відповідного суду (судді).
Аналогічний висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №280/1334/19.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки предметом позову у цій справі є дії Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, які стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом процесуальних дій, такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, встановленого відповідним процесуальним законом, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті провадження відповідно до статті 170 КАС України.
VIII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у визначені законом строки.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.