П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/7150/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРКОННЕКТ БУС ЮА» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРКОННЕКТ БУС ЮА» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 24 березня 2025 року № UA400000/2025/000069/2.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 24.03.2025 № UA400000/2025/000069/2, а також стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку навести у рішенні про коригування порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціна якого була взята за основу для визначення митної вартості за резервним методом, та не навів достатніх підстав правомірності проведеного розрахунку без урахування індивідуальних ознак товару. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що поставка товару на умовах DAP-Хмельницький, погоджених контрактом № 2/43 від 20.02.2025, не покладала на позивача обов`язку надання транспортних документів та документів про страхування товару, оскільки відповідні витрати за цих умов поставки несе продавець, а сама обставина, що декларування товару здійснив позивач, не спростовує факту поставки товару на умовах DAP. Суд першої інстанції зазначив, що позивач вступав у договірні відносини лише з продавцем «Johann Harvart KFZ-Handel», відомості про правовідносини між продавцем та іншими особами позивачу не відомі, а наявність у реєстраційному документі іншого власника може свідчити про те, що продавець придбав транспортний засіб у попереднього власника, не переоформивши його на себе, і надалі продав позивачу, що не суперечить законодавству та не є беззаперечним доказом невірного визначення ціни товару. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції визнав, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а тому задовольнив позов з посиланням на частину другу статті 19 Конституції України та статтю 77 КАС України.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Хмельницька митниця 16 жовтня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції надав правову оцінку обставинам придбання і доставки задекларованого товару виключно з позиції позивача, не дослідивши встановлені митницею розбіжності у поданих документах.
Апелянт наголошує, що позивач фактично самостійно здійснив доставку задекларованого автобуса до місця призначення, що суперечить погодженим сторонами умовам поставки DAP-Хмельницький, за яких доставку товару повинен забезпечити продавець. На підтвердження цього митниця посилається на надісланий суду першої інстанції документ контролю за доставкою товару від 12.03.2025, у якому, за твердженням апелянта, зафіксовано, що фактичним перевізником товару під час перетину митного кордону 13.03.2025 був сам позивач як покупець. Митниця також звертає увагу на розбіжність між українською та англійською версіями пункту 4 контракту № 2/43 від 20.02.2025, зазначаючи, що в англійській версії передбачено обов`язок продавця забезпечити доставку до складу відповідно до рахунку, тоді як фактично доставку здійснив позивач, а тому понесені ним витрати на транспортування є складовою митної вартості, яка підлягала декларуванню, але не була заявлена.
Апелянт зазначає, що задекларований автобус є транспортним засобом товарної позиції [номер приховано] за УКТЗЕД, підлягає державній реєстрації, переміщується дорогами загального користування та є об`єктом підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим під час зняття з обліку в іноземному реєстраційному органі та переміщення дорогами Європейського Союзу підлягає обов`язковому страхуванню, витрати на яке позивачем до митної вартості не включені.
На думку скаржника зазначений у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 26.08.2010 власник, юридична особа «NATIXIS LEASE» (Франція), не відповідає продавцю товару «Johann Harvart KFZ-Handel» (Німеччина), що створює ризик незаявлення до митного оформлення посередницьких послуг з продажу товару, в тому числі комісійної та брокерської винагороди, і на підтвердження цього доводу посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, де розбіжність між продавцем і власником транспортного засобу за даними, наявними в різних державах, визнана обґрунтованим сумнівом щодо дійсної митної вартості транспортного засобу.
Також, апелянт посилається на виявлену під час митного контролю невідповідність підпису директора фірми-продавця «Johann Harvart KFZ-Handel» на контракті підпису цієї ж особи на рахунку-фактурі, що, на думку митниці, може свідчити про підробку одного з цих документів.
На переконання митниці заявлена декларантом митна вартість 6000 євро не відповідає «дійсній вартості» товару в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки за інформацією з бази даних Держмитслужби мінімальний рівень митної вартості, за яким здійснювалося митне оформлення подібних автобусів VOLKSWAGEN CRAFTER 2010 року виготовлення на інших митницях у період з грудня 2024 року по березень 2025 року, становив 14400 євро, а джерелом числового значення для коригування обрано митну декларацію від 26.12.2024 № 24UA204020031707U1, за якою здійснено митне оформлення ідентичної моделі транспортного засобу на тих самих умовах поставки DAP і за основним методом визначення митної вартості, у зв`язку з чим коригування на обсяг партії та умови поставки не вимагалося. На обґрунтування правомірності застосування резервного методу апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 520/4051/19, а також на постанови від 04.08.2021 у справах № 520/3421/19 і № 520/4787/19 та від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15, у яких, за твердженням апелянта, Верховний Суд визнав правомірним використання інформації з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби для обґрунтування сумніву щодо заявленої митної вартості.
02 грудня 2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній заперечив проти доводів апелянта, зазначивши, що умови поставки DAP-Хмельницький покладають обов`язок доставки товару та пов`язані з цим витрати на продавця, а факт декларування товару позивачем жодним чином не спростовує дотримання цих умов поставки.
Позивач наголошує, що вступав у договірні відносини лише з продавцем «Johann Harvart KFZ-Handel», а відомості про правовідносини між продавцем та зазначеним у реєстраційному документі власником транспортного засобу позивачу не відомі і не можуть слугувати доказом неправильного визначення ціни товару, оскільки з третіми особами в договірні відносини в межах цього контракту позивач не вступав, а тому підстав для комісійних чи брокерських платежів немає.
Щодо доводу про невідповідність підписів директора продавця на контракті та рахунку-фактурі позивач зазначає, що це є припущенням митниці, не підтвердженим жодними доказами, зокрема висновком експертизи, висновком спеціаліста чи повідомленням компетентного органу.
Позивач також зазначає, що формально нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з рівнем митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу її визначення, а рішення про коригування не може ґрунтуватися лише на інформації з баз даних митного органу, оскільки порядок формування, ведення та використання такої інформації не визначає числових значень складових митної вартості конкретного товару.
Оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційний розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно п. 1 контракту № 2/43 від 20.02.2025, укладеного між "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" (покупець) та фірма «Johann Harvart KFZ-Handel» (продавець), продавець зобов`язується передати покупцю у власність транспорті засоби згідно з рахунком, що надалі іменуються товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього продавцю визначену цим контрактом грошову суму (ціну) зазначену у рахунку-фактурі тощо.
Пунктом 2 вказаного контракту визначено, що вартість транспортних засобів обумовлюється додатково у кожному конкретному випадку (рахунок-фактура тощо).
Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРКОННЕКТ БУС ЮА" 24.03.2025 до Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію №25UA40[телефон приховано]U5 (далі - МД) на товар позивача (графа 31 МД): «Моторний транспортний засіб для перевезення 10-ти осіб і більше: - автобус марки VOLKSWAGEN; модель CRAFTER; - Ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_2 ; - тип двигуна - дизельний; - робочий об`єм циліндрів 2461 см3; - потужність 120 кВт; - Загальна кількість сидячих місць, включаючи місце водія за реєстраційними документами - 23; - призначений для перевезення пасажирів; - бувший у використанні; - календарний рік виготовлення - 2010, - модельний рік виготовлення - 2010; - виробник: VOLKSWAGEN (DE) - торговельна марка: VOLKSWAGEN».
До митного оформлення разом з МД було подано такі документи (графа 44 МД):
- рахунок - фактуру (інвойс) (Commercial invoice) 23/2025 від 20.02.2025;
- декларацію про проходження товару (Deklaration of origin) 23/205 від 20.02.2025;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 2010 НОМЕР_3 від 26.08.2010;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №24 від 24.02.2025;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2/43 від 20.02.2025;
- копію митної декларації країни відправлення 25DE395655024315В5 від 10.03.2025;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.00495-25 від 14.03.2025.
У МД декларантом митна вартість автомобіля заявлена в розмірі 6000 євро (графа 45 МД) з розрахунку ціни транспортного засобу в розмірі 6000 євро (графа 42 МД), а метод визначення митної вартості був вказаний основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (лівий підрозділ графи 43 МД).
24 березня 2025 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000069/2 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА400040/2025/000160.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, не підтверджують відомості щодо оплати за товар, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000069/2 митна вартість транспортного засобу скоригована до 14400 Євро.
У зв`язку з цим різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною відповідачем, склала 120908,12 грн, яку позивач сплатив, що підтверджується митною декларацією 25UА40[телефон приховано]U9 від 24.03.2025.
Вважаючи оскаржуване рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом самостійно за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (частини перша, друга статті 51, стаття 57 МК України), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Документами, що підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою статті 53 МК України, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура, банківський платіжний документ, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а якщо здійснювалося страхування, страхові документи.
Митний орган має право витребувати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про складові митної вартості.
При обчисленні складових митної вартості згідно з частиною десятою статті 58 МК України розрахунки робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 МК України).
У разі застосування резервного методу за статтею 64 МК України митний орган повинен зазначити у рішенні про коригування, яким чином визначена митна вартість товару, які складові вплинули на її формування, та навести порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціна якого взята за основу для коригування, а також докладну інформацію та джерела, використані під час визначення митної вартості (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 09.09.2020 у справі № 400/3133/18, від 09.07.2020 у справі № 804/5445/17, від 31.03.2020 у справі № 809/1858/16 та від 15.02.2022 у справі № 826/12901/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав цього обов`язку з огляду на таке.
У рішенні про коригування митної вартості від 24.03.2025 № UA400000/2025/000069/2 митниця обмежилася переліком загальних підстав для сумніву та зазначенням джерела числового значення, а саме митної декларації від 26.12.2024 № 24UA204020031707U1, однак не навела жодного порівняння індивідуальних характеристик оцінюваного автобуса VOLKSWAGEN CRAFTER 2010 року виготовлення, комплектація, технічний стан, пробіг, укомплектованість з характеристиками транспортного засобу, митна вартість якого взята за основу коригування. Твердження апелянта про те, що обидва транспортні засоби є «ідентичною моделлю» одного року виготовлення і тому додаткового коригування на умови поставки чи обсяг партії не вимагалося, саме по собі не усуває цього недоліку, оскільки вживаний транспортний засіб 2010 року виготовлення за самою своєю природою має індивідуальні ознаки, технічний стан, комплектність, пробіг, наявність пошкоджень, що безпосередньо впливають на його вартість, а порівняння лише за маркою, моделлю та роком виготовлення без урахування цих індивідуальних ознак не відповідає вимогам частини дев`ятої статті 58 МК України щодо обчислюваності та документального підтвердження складових митної вартості.
Матеріали справи не містять жодного акта огляду, експертного висновку чи іншого документа, який би зіставляв індивідуальні характеристики оцінюваного та порівнюваного транспортних засобів, а надана відповідачем суду першої інстанції інформація з бази даних ЄАІС «Рівень цін» містить лише ціновий діапазон, а не порівняння конкретних характеристик.
Отже, апелянт не спростував висновку суду першої інстанції про недоведеність правомірності визначення митної вартості саме в розмірі 14400 євро, а цей висновок є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним незалежно від оцінки решти доводів сторін.
Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що позивач самостійно здійснив доставку задекларованого автобуса, що суперечить погодженим умовам поставки DAP-Хмельницький.
Оскаржуване рішення про коригування, як вбачається з наведеної в ньому мотивації, констатує лише «ризик незаявлення до митного оформлення витрат на перевезення товару», тобто припущення, а не встановлений та документально підтверджений факт наявності і розміру неврахованих витрат на транспортування.
Сама обставина, що транспортний засіб перетнув митний кордон «своїм ходом» і що за даними документа контролю за доставкою товару від 12.03.2025 фактичним перевізником зазначено позивача, не встановлює і не підтверджує документально, що погоджена контрактом № 2/43 від 20.02.2025 та зазначена в рахунку-фактурі № 23/2025 ціна 6000 євро не включає вартості доставки товару до місця призначення.
Умови поставки DAP визначають розподіл між сторонами контракту ризиків і витрат на транспортування, а не забороняють продавцю доручити фактичне переміщення товару силами покупця чи його представника за рахунок продавця в межах погодженої ціни.
Жодних доказів того, що позивач поніс додаткові, не включені у вартість товару витрати на транспортування, і тим більше документально підтвердженого розміру таких витрат, відповідач не навів ані під час митного контролю, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі, хоча саме на ньому лежить обов`язок доведення цієї обставини за частиною другою статті 77 КАС України.
Посилання апелянта на розбіжність між українською та англійською версіями пункту 4 контракту щодо місця доставки товару стосується розподілу зобов`язань між продавцем і покупцем за контрактом, а не факту включення чи невключення транспортних витрат до ціни товару, і також не спростовує наведеного висновку.
За таких обставин колегія суддів відхиляє цей довід апеляційної скарги, оскільки саме формулювання оскаржуваного рішення в цій частині «ризик» підтверджує, що йдеться лише про невстановлений сумнів, а не про доведену обставину, тоді як частина дев`ята статті 58 МК України вимагає обчислюваних і документально підтверджених даних, яких відповідач не надав.
Колегія суддів відхиляє також довід апеляційної скарги про обов`язковість страхування транспортного засобу за протоколом до Директиви 2009/103/ЄС під час його переміщення дорогами Європейського Союзу.
Відповідач не надав жодного документа, зокрема страхового полісу, рахунку на оплату страхування, іншого доказу, який би підтверджував понесення позивачем таких витрат та їх розмір, а тому цей довід не відповідає вимогам частини дев`ятої статті 58 МК України про обчислюваність і документальне підтвердження складових митної вартості.
Щодо доводу про невідповідність продавця товару та особи, зазначеної власником транспортного засобу у свідоцтві про реєстрацію № 2010EG26257 від 26.08.2010 «NATIXIS LEASE», Франція, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця обставина сама по собі не є беззаперечним доказом неправильного визначення ціни товару.
Позивач вступав у договірні відносини лише з продавцем «Johann Harvart KFZ-Handel» (Німеччина), ціна товару визначена контрактом № 2/43 від 20.02.2025 з посиланням на рахунок-фактуру № 23/2025 від 20.02.2025 у розмірі 6000 євро, і ця ціна фактично сплачена позивачем, що підтверджується банківським платіжним документом № 24 від 24.02.2025.
При цьому, наявність у реєстраційному документі транспортного засобу відомостей про іншого, попереднього власника, в тому числі лізингову компанію іншої країни, є звичайною ситуацією на ринку вживаних транспортних засобів, зокрема тих, що придбавалися посередниками у лізингових компаній без переоформлення реєстрації на себе перед подальшим перепродажем, і сама по собі не встановлює наявності неврахованих у ціні договору посередницьких, комісійних чи брокерських платежів.
Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 140/1713/19, проте наведена апелянтом мотивація цієї постанови стосується справи, в якій розбіжність продавця і власника транспортного засобу поєднувалася з відсутністю в контракті будь-якої інформації про ціну придбання товару та відсутністю доказів переходу права власності від власника, зазначеного в технічному паспорті, до продавця за контрактом. У справі, що розглядається, контракт № 2/43 від 20.02.2025 прямо визначає порядок визначення ціни товару за рахунком-фактурою, а ціна товару підтверджена рахунком-фактурою та банківським платіжним документом, тому обставини цієї справи є відмінними від обставин справи № 140/1713/19, і наведена апелянтом постанова висновку суду першої інстанції не спростовує.
Щодо доводу про невідповідність підпису директора продавця на контракті підпису на рахунку-фактурі, колегія суддів відхиляє цей довід апеляційної скарги, оскільки він ґрунтується виключно на суб`єктивному твердженні митного органу про «коливання у формах літер», без жодного експертного дослідження, висновку спеціаліста чи звернення до правоохоронних або компетентних органів з приводу можливої підробки документів.
Тягар доведення такої обставини лежить на відповідачі за частиною другою статті 77 КАС України, а непідтверджене належними і допустимими доказами припущення про підробку документа не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару.
Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.12.2024 у справі № 380/19286/23, за яким твердження митного органу про схожість чи ідентичність підпису та печатки в різних документах контракту, зроблене без відповідного експертного дослідження, є лише припущенням, що не підтверджується жодними доказами і не може обґрунтовувати сумнів у достовірності поданих документів.
Колегія суддів зазначає, що аналогічні за правовою природою спори між тими самими сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРКОННЕКТ БУС ЮА» та Хмельницькою митницею, щодо коригування митної вартості інших транспортних засобів, ввезених на умовах поставки DAP-Хмельницький, уже вирішені Сьомим апеляційним адміністративним судом на користь позивача, зокрема постановами від 22 січня 2026 року у справі № 560/14611/25, від 07 травня 2026 року у справі № 560/7196/25 та від 16 липня 2026 року у справі № 560/14089/25, в останній з яких колегія суддів дійшла аналогічного висновку про недоведеність відповідачем порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, узятим за основу коригування за резервним методом, та про безпідставність доводу про невідповідність продавця і власника транспортного засобу за реєстраційним документом. Зазначені справи не є тотожними цій справі за фактичними обставинами, оскільки в них не заявлялися доводи про самостійне здійснення позивачем доставки товару всупереч умовам DAP та про обов`язковість страхування «грін карта», тому колегія суддів не обмежилася посиланням на них, а самостійно перевірила кожен із наведених апелянтом у цій справі доводів. Поряд із цим, викладене свідчить про послідовність правової позиції суду апеляційної інстанції щодо спірних правовідносин за участю цих сторін.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2025 № UA400000/2025/000069/2, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року про задоволення позову є правильним по суті, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, жодних підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не встановила.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за Хмельницькою митницею.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.