П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/23905/24
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
17 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ), ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням послідовності проходження ним військової служби в органах Державної прикордонної служби України у період з січня 2016 року по 10.09.2024 (дата виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі наказу від 10.09.2024 №832-ОС), просив визнати протиправними дії кожного з відповідачів щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 без урахування січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, а також визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо незастосування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі також Порядок №1078), за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.09.2024, з покладенням на відповідних відповідачів обов`язку нарахувати та виплатити позивачу відповідну індексацію та індексацію-різницю у визначеному позивачем розмірі 3 493,95 грн на місяць з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі також Порядок №44).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України (як правонаступника ліквідованого ІНФОРМАЦІЯ_9 ) та ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за відповідні періоди його служби кожним із них у межах проміжку з 01.01.2016 по 28.02.2018, і зобов`язав кожного з цих відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію за його період служби із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Також суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_9 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ) за період з 01.03.2018 по липень 2019 року, ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_4 ) за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року, НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року та ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) за періоди з листопада 2020 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 10.09.2024 щодо неврахування вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, і зобов`язав кожного з цих відповідачів здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці "як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог, зокрема вимоги про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю у визначеному ним конкретному розмірі 3 493,95 грн на місяць, відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, яка підлягає обов`язковому нарахуванню незалежно від наявності чи браку бюджетного фінансування. Суд встановив, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до березня 2018 року відбулося саме в січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, а тому саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Щодо періоду з березня 2018 року суд визнав, що обов`язок з`ясувати співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року із сумою можливої індексації за цей місяць покладається на відповідача як роботодавця, а належним способом захисту є зобов`язання здійснити перерахунок за визначеною Порядком №1078 формулою, водночас відмовивши у стягненні заздалегідь визначеної позивачем фіксованої суми, мотивувавши це дискреційним характером повноважень відповідачів щодо обчислення розміру такої виплати. Кожен з відповідачів визнаний судом належним саме за той період, протягом якого позивач фактично перебував на його грошовому забезпеченні, оскільки індексація відповідно до статті 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII) здійснюється за місцем одержання доходу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги:
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у визначенні конкретного розміру індексації-різниці грошового забезпечення і прямо просить залишити рішення в іншій частині без змін. Скаржник посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21, від 21.03.2024 у справі №380/14057/22, від 20.06.2024 у справі №620/14086/23, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 30.01.2025 у справі №600/4598/23-а (з дослівним відтворенням пунктів 97-104 цієї постанови), від 14.03.2025 у справі №600/565/24-а, від 08.05.2025 у справі №380/6610/24, від 11.09.2025 у справі №460/32253/22 та від 24.09.2025 у справі №140/16566/21, за якою суди в цій категорії спорів зобов`язані перевіряти обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розраховувати їх і зазначати в резолютивній частині рішення конкретні суми, оскільки зобов`язання відповідача здійснити перерахунок за формулою без визначення підсумкової суми має "усічений" характер, не забезпечує ефективного захисту і не відповідає частині четвертій статті 242 КАС України. Скаржник також посилається на частину четверту статті 245 КАС України, за якою якщо прийняття рішення на користь позивача не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта прийняти конкретне рішення на користь позивача, а оскільки повноваження відповідачів щодо обчислення суми індексації-різниці за встановленою Порядком №1078 формулою не є дискреційними, суд першої інстанції, на думку скаржника, мав перевірити наведений позивачем розрахунок і зазначити конкретну суму в резолютивній частині рішення, а не обмежитися зобов`язанням здійснити перерахунок. Наводячи власний розрахунок, скаржник зазначає, що грошовий дохід позивача в лютому 2018 року становив 14 112,35 грн, а в березні 2018 року 15 081,55 грн, підвищення доходу в березні 2018 року становило 969,20 грн, що менше за суму можливої індексації в цьому місяці, обчислену за абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078 як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 (1 762,00 грн) і величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з лютого 2008 року по березень 2018 року (253,30 відсотка), тобто 4 463,15 грн, а тому позивач має право на індексацію-різницю в розмірі різниці цих величин, тобто 3 493,95 грн на місяць, з березня 2018 року до дня звільнення, за винятком 2023 року, коли дію Закону №1282-XII було зупинено. Скаржник додатково зазначає, що він є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_10 від 30.08.2023) і в силу пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
НОМЕР_11 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) у апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не подано жодного розрахунку чи доказу, який спростовував би правильність нарахованої йому індексації, а сам відповідач жодного рішення щодо перерахунку не приймав, тому в позивача, на думку скаржника, відсутнє порушене право, а суд першої інстанції помилково застосував частину першу статті 5 КАС України. Скаржник також наполягає, що належним відповідачем є той орган, з якого позивача було звільнено (в силу пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, далі Положення №1115/2009), а не НОМЕР_11 прикордонний загін. Крім того, скаржник вважає передчасною вимогу про компенсацію податку з доходів фізичних осіб, оскільки сама індексація ще не виплачена, а позивач не звертався з окремою заявою про таку компенсацію і не оскаржував бездіяльність щодо неї, та стверджує про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду за частиною п`ятою статті 122 КАС України щодо цієї вимоги.
Адміністрація Державної прикордонної служби України у своїй апеляційній скарзі наполягає, що позивач ніколи не проходив службу та не перебував на фінансовому забезпеченні безпосередньо в Адміністрації, а обов`язок розрахуватися з позивачем за весь час служби, включно з періодом у ліквідованому Азово-Чорноморському регіональному управлінні, покладається на НОМЕР_12 прикордонний загін як орган, з якого позивача було остаточно звільнено, з посиланням на пункт 293 Положення №1115/2009 та лист Адміністрації від 02.06.2020 №0.11-5760/0/6-20-Вих.
ІНФОРМАЦІЯ_12 (військова частина НОМЕР_3 ) у своїй скарзі заперечує проти зобов`язання здійснити перерахунок індексації-різниці за період з 01.01.2024 по 10.09.2024, стверджуючи, що після відновлення індексації з 1 січня 2024 року (після зупинення дії Закону №1282-XII на 2023 рік) базовим місяцем для розрахунку стає грудень 2023 року, а не березень 2018 року, а тому підстав для нарахування індексації із застосуванням місяця березня 2018 року за цей період не існує. Крім того, скаржник посилається на відсутність у позивача індивідуального права вимагати від суду підміняти дискреційні повноваження відповідача щодо визначення розміру індексації, а також додає індивідуальну податкову консультацію ГУ ДПС у Житомирській області від 15.05.2025 №14512/6/06-30-24-01-27, з якої, на його думку, випливає, що виплати за судовими рішеннями не є грошовим забезпеченням у розумінні бюджетної класифікації.
ІНФОРМАЦІЯ_13 (військова частина НОМЕР_4 ) у своїй апеляційній скарзі наводить власний розрахунок, за яким грошовий дохід позивача в лютому 2018 року становив 9 549,86 грн, а в березні 2018 року 14 987,00 грн, тобто підвищення доходу (5 437,14 грн) перевищило суму можливої індексації в березні 2018 року (4 463,15 грн), а отже, на думку скаржника, підстав для нарахування індексації-різниці взагалі не існує. Крім того, скаржник наполягає, що не є належним відповідачем, оскільки не звільняла позивача та не виключала його зі списків особового складу, а обов`язок остаточного розрахунку покладається виключно на орган, який здійснив звільнення.
НОМЕР_9 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_5 ) у своїй апеляційній скарзі оскаржує рішення суду і в частині визнання протиправними дій щодо періоду з січня по 28.02.2018 (застосування базового місяця січня 2008 року), і в частині зобов`язання здійснити перерахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 по липень 2019 року. Скаржник наводить власний розрахунок, ідентичний за методологією розрахунку Південного регіонального управління (підвищення доходу 5 437,14 грн проти можливої індексації 4 463,15 грн), а також розлого обґрунтовує тезу про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, якою запроваджено прив`язку базового місяця виключно до факту підвищення тарифних ставок, не має зворотної дії в часі за статтею 58 Конституції України і не може "реанімувати" підвищення окладів, яке відбулося в січні 2008 року, тобто до набрання чинності цією постановою, у зв`язку з чим просить відступити від сталої практики Верховного Суду, зокрема висновків постанови від 19.05.2022 у справі №400/103/21. Окремо скаржник наводить розлогі доводи про складну бюджетну ситуацію в умовах воєнного стану, обмеженість кошторисних призначень на виплату індексації в спірний період та посилається на практику Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" саме на підтвердження цієї позиції. Також скаржник заперечує проти компенсації податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на різну бюджетну класифікацію виплат (КЕКВ 2112 проти КЕКВ 2800).
ІНФОРМАЦІЯ_14 (військова частина НОМЕР_6 ) у своїй апеляційній скарзі, крім заперечень по суті щодо застосування базового місяця січня 2008 року, наводить доводи про пропуск позивачем строку звернення до суду, стверджуючи, що з огляду на характер спірних правовідносин як спору щодо проходження публічної служби підлягає застосуванню місячний строк за частиною п`ятою статті 122 КАС України, який позивачем пропущено, а поважність причин пропуску не доведено.
На апеляційні скарги відповідачів позивачем 15.12.2025 подано відзив, у якому він просив відхилити доводи відповідачів та задовольнити його власну апеляційну скаргу. На апеляційну скаргу позивача подано відзиви ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_4 ) 04.12.2025 та НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) 12.12.2025, останній з яких при цьому не супроводжувався подачею окремої апеляційної скарги цього відповідача, а тому колегія суддів розглядає рішення суду першої інстанції в частині вимог до НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) лише в межах доводів апеляційної скарги позивача, оскільки самостійного апеляційного оскарження цієї частини рішення відповідачем не здійснено.
У відзивах ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_4 ) та НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) на апеляційну скаргу позивача заперечується проти визначення судом фіксованої суми індексації-різниці, оскільки обчислення такої суми, на думку цих відповідачів, є дискреційним повноваженням роботодавця, а позивач як особа, що не володіє спеціальними знаннями з питань обліку грошового забезпечення, не вправі самостійно визначати остаточний розмір такої виплати.
Справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Кожен із відповідачів у цій справі є суб`єктом владних повноважень, а тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на нього покладається обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. Це стандарт колегія суддів застосовує послідовно до кожного з епізодів спору.
Щодо застосування січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, що оскаржується НОМЕР_11 прикордонним загоном, ІНФОРМАЦІЯ_15 та НОМЕР_9 прикордонним загоном, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено і не спростовано відповідачами, що останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців до 01.03.2018 відбулося саме 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, а наступне підвищення відбулося лише 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, тобто впродовж усього періоду з 01.12.2015 (дати набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку №1078 за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013) по 28.02.2018 підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося.
Саме такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема в постанові від 19.05.2022 у справі №400/103/21, і саме на цю постанову, серед інших, послався суд першої інстанції.
Колегія суддів відхиляє довід НОМЕР_9 прикордонного загону про необхідність відступу від цієї практики з посиланням на статтю 58 Конституції України, оскільки застосування у 2016-2018 роках базового місяця, який об`єктивно відповідає останньому фактичному підвищенню окладів - січень 2008 року, не є наданням зворотної дії постанові №1013, а є звичайним застосуванням нового регулювання до триваючих правовідносин з моменту набрання ним чинності, коли жодної події, здатної замінити цей базовий місяць новим підвищенням окладів, після 01.12.2015 не відбувалося.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що аналогічне питання про відступ від цієї практики Верховний Суд вже розглядав і не знайшов для цього підстав, про що прямо зазначено в постанові від 23.10.2023 у справі №560/2917/23, на яку також послався суд першої інстанції, а тому відсутні підстави вважати цю практику застарілою чи такою, що потребує перегляду.
Колегія суддів відхиляє й доводи НОМЕР_9 прикордонного загону про недостатність бюджетного фінансування та складну ситуацію в умовах воєнного стану як підставу для звільнення від обов`язку нарахувати й виплатити індексацію.
Довід НОМЕР_11 прикордонного загону про те, що позивач не надав власного розрахунку індексації за період 2016 року і не звертався до відповідача із заявою про перерахунок, колегія суддів відхиляє, оскільки, як уже зазначено, тягар доведення правомірності нарахування чи ненарахування індексації покладається саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень. Факт ненарахування позивачу індексації з урахуванням базового місяця січня 2008 року встановлений судом першої інстанції безпосередньо з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення позивача, поданих самими відповідачами, а положення чинного законодавства не пов`язують виникнення права на індексацію та можливість судового захисту цього права з попереднім зверненням військовослужбовця до роботодавця із заявою про перерахунок.
Щодо визначення належного відповідача за кожен період служби позивача, що заперечують Адміністрація Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_13 , НОМЕР_9 прикордонний загін та частково НОМЕР_11 прикордонний загін, посилаючись на пункт 293 Положення №1115/2009 та відомчі розпорядження Адміністрації від 03.03.2020 №Т/116-1743 і лист від 02.06.2020, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кожен з відповідачів є належним саме за той період, протягом якого позивач фактично перебував на його грошовому забезпеченні.
Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх одержання за рахунок відповідних коштів, а не за місцем останнього працевлаштування чи служби особи.
Колегія суддів звертає увагу, що пункт 293 Положення №1115/2009 та згадані відомчі розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби регулюють порядок остаточного розрахунку з військовослужбовцем саме при звільненні щодо сум, які виникли й підлягали нарахуванню в органі, з якого відбувається звільнення, і не скасовують і не можуть скасовувати самостійного обов`язку кожного окремого органу Держприкордонслужби, в якому позивач у різні періоди фактично проходив службу і перебував на грошовому забезпеченні, нарахувати й виплатити належні саме за цей період суми.
Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема висновками постанов від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17 та від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, за якими обмежене фінансування чи організаційна структура органу не впливає на право військовослужбовця отримати належну йому індексацію.
Колегія суддів окремо зазначає, що Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідає за період з липня по грудень 2017 року не як "останнє місце служби", а саме як правонаступник ліквідованого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 №43 ІНФОРМАЦІЯ_16 , яке безпосередньо здійснювало грошове забезпечення позивача в цей період, а тому обов`язок цього органу випливає з інституту правонаступництва, а не із зазначеного скаржником критерію "останнього місця служби".
Посилання НОМЕР_9 прикордонного загону на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №200/5864/24 колегія суддів відхиляє, оскільки ця постанова прийнята іншим апеляційним судом у справі з іншими фактичними обставинами і не є джерелом обов`язкової для цієї колегії суддів практики, тоді як наведена вище практика Верховного Суду прямо стосується спірного питання і послідовно підтримується.
Щодо методики порівняння доходу позивача за лютий і березень 2018 року для цілей застосування абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 колегія суддів погоджується з позицією позивача та висновком суду першої інстанції. Відповідачі, обстоюючи відсутність підстав для нарахування індексації-різниці, порівнюють суми грошового забезпечення, нараховані за лютий і за березень 2018 року як періоди служби, включаючи до кожного місяця щомісячну додаткову грошову винагороду, нараховану за цей самий місяць, тоді як за пунктом 28.3 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 28.02.2006 №155, та пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73, ця винагорода фактично виплачується в наступному місяці за минулий.
Оскільки відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми доходів, нарахованих протягом такого звітного податкового місяця, а саме факт та момент фактичного одержання доходу визначає зміст поняття "підвищення грошового доходу" за пунктом 5 Порядку №1078, колегія суддів вважає правильним підхід, за яким порівнянню підлягають суми, фактично одержані позивачем у лютому та березні 2018 року, а не суми, нараховані за ці місяці служби.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах, на які послався позивач, зокрема від 14.07.2021 у справі №240/12040/19, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22 та від 04.04.2024 у справі №160/4155/22, в останній з яких Верховний Суд прямо здійснив порівняння доходу за лютий і березень 2018 року саме за місяцем фактичної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, а не за місяцем, за який вона нарахована.
За такого підходу дохід позивача в лютому 2018 року, з урахуванням складових, які не мають разового характеру, і з урахуванням винагороди, фактично виплаченої в цьому місяці за січень 2018 року, становив 14 112,35 грн, а дохід у березні 2018 року становив 15 081,55 грн, тобто підвищення доходу є істотно меншим за суму можливої індексації, обчисленої за абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 та приросту індексу споживчих цін у цьому місяці.
Таким чином доводи ІНФОРМАЦІЯ_11 та НОМЕР_9 прикордонного загону про повну відсутність підстав для нарахування індексації-різниці колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на неправильній методиці порівняння доходів.
Щодо апеляційної скарги позивача про необхідність визначення судом конкретної суми індексації-різниці колегія суддів доходить висновку про її обґрунтованість.
Колегія суддів враховує, що позивач послідовно, як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, наводить повний і методологічно послідовний розрахунок індексації-різниці, який спирається на дані, а саме на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018 у сумі 1 762,00 грн та величину приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком з лютого 2008 року по березень 2018 року в розмірі 253,30 відсотка, яка застосовувалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, а також на встановлені вище судом апеляційної інстанції суми фактично одержаного позивачем доходу в лютому - 14 112,35 грн та березні - 15 081,55 грн 2018 року.
За такого розрахунку сума можливої індексації в березні 2018 року становить 4 463,15 грн (1 762,00 грн х 253,30 % / 100), підвищення доходу становить 969,20 грн, а сума індексації-різниці, яка підлягає нарахуванню й виплаті позивачу починаючи з березня 2018 року, становить різницю цих величин, тобто 3 493,95 грн на місяць.
Жоден з відповідачів не заперечив по суті самих вихідних величин цього розрахунку розміру прожиткового мінімуму, величини приросту індексу споживчих цін чи сум, відображених в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення позивача, а заперечення ІНФОРМАЦІЯ_11 та НОМЕР_9 прикордонного загону стосувалися виключно неправильної методики віднесення щомісячної додаткової грошової винагороди до того чи іншого місяця порівняння, яку колегія суддів вище відхилила.
За таких обставин встановлення точної суми індексації-різниці не потребує від суду апеляційної інстанції виходу за межі наявних у справі доказів чи проведення додаткового їх збору, а є арифметичною операцією над даними, які вже встановлені та не спростовані відповідачами по суті.
Колегія суддів також враховує, що сама по собі теоретична можливість подальшого приросту суми індексації-різниці за абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 у зв`язку з наступним перевищенням індексом споживчих цін порогу індексації не перешкоджає фіксації судом сталої суми 3 493,95 грн на місяць, оскільки, як установлено судом першої інстанції і не заперечується відповідачами, упродовж усього спірного періоду з березня 2018 року до дня звільнення позивача, за винятком 2023 року, відповідачі одночасно нараховували і виплачували позивачу окрему поточну індексацію грошового забезпечення наростаючим підсумком індексу споживчих цін з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, виплату якої проводили щомісячно. Таким чином, механізм приросту індексації у зв`язку з подальшим перевищенням порогу індексу споживчих цін, передбачений абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078, уже реалізовувався відповідачами через окрему, фактично здійснювану виплату поточної індексації, а сума індексації-різниці 3 493,95 грн, визначена в базовому березні місяці 2018 року як самостійна, додаткова до поточної індексації виплата, лишається незмінною доти, доки не відбудеться чергове підвищення тарифних ставок посадових окладів, чого, як установлено судом першої інстанції, до дня звільнення позивача не відбувалося.
Відповідно до практики Верховного Суду, на яку посилається позивач, зокрема на постанову від 30.01.2025 у справі №600/4598/23-а, в якій Верховний Суд прямо зазначив, що застосований судами попередніх інстанцій спонукаючий спосіб захисту без визначення конкретної суми індексації-різниці має "усічений вплив", не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача і не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини, а судові рішення, які не встановлюють конкретної суми, суперечать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України. Аналогічний підхід послідовно застосовано Верховним Судом у постановах від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21, від 21.03.2024 у справі №380/14057/22, від 20.06.2024 у справі №620/14086/23, від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 14.03.2025 у справі №600/565/24-а, від 08.05.2025 у справі №380/6610/24, від 11.09.2025 у справі №460/32253/22 та від 24.09.2025 у справі №140/16566/21, тобто ця практика є сталою і актуальною станом на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції.
У наведених постановах Верховний Суд також визнав помилковою позицію про те, що обчислення суми індексації-різниці належить до дискреційних повноважень відповідача, оскільки за наявності визначених Порядком №1078 вихідних величин ця сума обчислюється за однозначною формулою, яка не залишає відповідачу свободи розсуду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє заперечення Південного регіонального управління та НОМЕР_7 прикордонного загону, викладені в їхніх відзивах на апеляційну скаргу позивача, про дискреційний характер цього повноваження.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а обов`язок НОМЕР_9 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ) та ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення визначається в конкретному розмірі 3 493,95 грн на місяць за кожен з відповідних періодів, установлених судом першої інстанції, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Щодо доводу НОМЕР_12 прикордонного загону про застосування грудня 2023 року як нового базового місяця для періоду з 01.01.2024 по 10.09.2024 колегія суддів відхиляє цей довід з огляду на таке.
Пунктом 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" дію Закону №1282-XII було зупинено лише на 2023 рік, а стаття 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" не містить подібного застереження щодо 2024 року, отже право на індексацію відновлено з 1 січня 2024 року.
Поряд із цим, правила визначення "грудня 2023 року" як нового базового місяця, на яких наполягає скаржник, стосуються виключно механізму обчислення поточної індексації за абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 у зв`язку з відновленням дії Закону, тоді як позивач у цій справі оскаржує бездіяльність щодо самостійного інституту індексації-різниці, право на яку виникло в березні 2018 року і не було припинено набранням чинності новим Законом про Державний бюджет на 2024 рік, а лише не підлягало реалізації протягом 2023 року через зупинення дії Закону №1282-XII у цьому році.
Оскільки протягом усього періоду з березня 2018 року до дня звільнення позивача підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося, право на індексацію-різницю, виниклу в березні 2018 року, залишається чинним і після 01.01.2024, за винятком лише самого 2023 року.
Посилання скаржника на індивідуальну податкову консультацію від 15.05.2025 №14512/6/06-30-24-01-27 щодо кодів економічної класифікації видатків бюджету колегія суддів визнає таким, що не спростовує наведеного висновку, оскільки внутрішня бюджетна класифікація видатків не може змінювати матеріально-правову природу індексації як складової грошового забезпечення військовослужбовця.
Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_6 про пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає, що позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 10.09.2024, а про фактичний розмір нарахованої йому за весь період служби індексації довідався лише з відповідей відповідачів на адвокатські запити, отриманих у жовтні 2024 року, зокрема з довідки від 24.10.2024 №451.
Первісна позовна заява була подана позивачем до суду ще до дати ухвали про її повернення 26.12.2024, згодом скасованої постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025, тобто в межах близько двох місяців з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права. З огляду на це колегія суддів вважає, що незалежно від того, чи підлягає застосуванню в цій справі місячний строк за частиною п`ятою статті 122 КАС України, чи більш тривалий строк за статтею 233 Кодексу законів про працю України, позивачем цей строк не пропущено, оскільки він обчислюється з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права, а не з дати самого правопорушення, яке мало місце у 2016-2018 роках. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22, на яку послався сам скаржник. Відповідно довід про пропуск строку звернення до суду колегія суддів відхиляє.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, проти якої заперечують НОМЕР_11 прикордонний загін та НОМЕР_9 прикордонний загін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку з доходів фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення військовослужбовців, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії осіб, а за пунктами 4, 5 Порядку №44 виплата такої компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, без потреби в поданні окремої заяви. Оскільки індексація грошового забезпечення в силу статті 9 Закону №2011-XII є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а не самостійним видом доходу іншої природи, компенсація утриманого з неї податку є невід`ємним і автоматичним наслідком виплати самої індексації, а не самостійною вимогою, яка потребує окремого звернення чи окремого визнання бездіяльності протиправною.
Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №380/813/22, на яку послався суд першої інстанції.
Поряд із цим, посилання НОМЕР_9 прикордонного загону на відмінність кодів економічної класифікації видатків бюджету КЕКВ 2112 і КЕКВ 2800 колегія суддів відхиляє з тих самих підстав, що й викладені вище, щодо аналогічного доводу НОМЕР_12 прикордонного загону, оскільки внутрішня бюджетна класифікація не визначає матеріально-правової природи виплати.
Довід про передчасність цієї вимоги через ще не здійснену виплату самої індексації колегія суддів також відхиляє, оскільки обов`язок компенсувати податок є похідним від і одночасним з обов`язком виплатити індексацію, а визнання відповідної бездіяльності протиправною одночасно з визнанням протиправною бездіяльності щодо самої індексації жодним чином не порушує прав відповідачів.
Таким чином, доводи апеляційних скарг ІНФОРМАЦІЯ_1 , Адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у відповідних оскаржених ними частинах та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції за їхніми апеляційними скаргами.
Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо помилковості висновку суду першої інстанції про неможливість визначення судом конкретного розміру належної йому індексації-різниці грошового забезпечення.
Як установлено під час розгляду справи, сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4 463,15 грн, розмір підвищення грошового доходу позивача у цьому місяці становив 969,20 грн, а тому відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 належна позивачу індексація-різниця становить 3 493,95 грн на місяць.
Визначення цієї суми здійснюється на підставі встановлених законодавством вихідних величин та передбаченої Порядком №1078 формули і не передбачає свободи адміністративного розсуду відповідачів. Тому, встановивши право позивача на індексацію-різницю та поклавши на відповідачів обов`язок здійснити її нарахування і виплату, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у відповідачів дискреційних повноважень щодо визначення її розміру та безпідставно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визначення конкретного розміру такої виплати.
При цьому суд першої інстанції прямо відмовив у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити індексацію-різницю у заявленому позивачем конкретному розмірі 3 493,95 грн на місяць, тоді як за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість цієї вимоги.
Отже, у цій частині йдеться не про редакційне уточнення способу виконання судового рішення, а про зміну результату вирішення відповідної позовної вимоги з відмови в її задоволенні на задоволення.
За змістом пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Порядку №1078 при визначенні належного способу захисту порушеного права позивача та помилково відніс визначення конкретного розміру індексації-різниці до дискреційних повноважень відповідачів, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у конкретному розмірі 3 493,95 грн на місяць та в частині визначеного судом способу захисту цього права шляхом покладення на відповідних відповідачів обов`язку здійснити перерахунок індексації-різниці без визначення її конкретного розміру, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відповідачів - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.
3. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) залишити без задоволення.
4. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) залишити без задоволення.
5. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ) залишити без задоволення.
6. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_6 ) залишити без задоволення.
7. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
8. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3 493,95 грн на місяць, а також у частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення без визначення її конкретного розміру.
9. У цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
10. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по липень 2019 року у розмірі 3 493,95 грн на місяць, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
11. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_17 (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з серпня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 3 493,95 грн на місяць, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
12. Зобов`язати НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2020 року по жовтень 2020 року у розмірі 3 493,95 грн на місяць, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
13. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з листопада 2020 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 10 вересня 2024 року у розмірі 3 493,95 грн на місяць, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
14. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №240/23905/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.