П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 600/4464/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Постійно діючої комісії ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії від 01 вересня 2025 року №2025-0901-1059-3197-3, якою його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, а також зобов`язати відповідача провести повторний медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із указаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Основним аргументом апелянта є те, що під час проходження медичного огляду 06 серпня 2025 року в м. Івано-Франківську щодо нього вже було складено медичний документ, у якому на підставі статей 39а, 40б, 38в графи II Розкладу хвороб зазначено про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, тоді як через незначний проміжок часу ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 дійшла протилежного висновку.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 06 серпня 2025 року лікарем-терапевтом під час медичного огляду позивача складено документ за формою Додатка 7 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, який має назву «Висновок лікаря».
У цьому документі лікарем-терапевтом зазначено відповідні діагнози та зроблено висновок із посиланням, зокрема, на статтю 39а Розкладу хвороб про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.
19 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача направлено на медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.
За результатами проведеного медичного огляду Постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК від 01 вересня 2025 року №2025-0901-1059-3197-3.
У довідці встановлено, зокрема, діагнози: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія напруги II функціонального класу, постінфарктний кардіосклероз після перенесеного 07 квітня 2018 року не-Q інфаркту міокарда, гіпертонічна хвороба III стадії, ступінь 3, серцева недостатність I зі збереженою фракцією викиду 57 %, функціональний клас II, ризик 4.
На підставі статей 39б, 40б графи II Розкладу хвороб ВЛК визнала позивача придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.
Колегія суддів насамперед вважає необхідним розмежувати правову природу документа від 06 серпня 2025 року та постанови ВЛК від 01 вересня 2025 року.
Відповідно до Положення №402 військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які за результатами медичного огляду приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються документами, передбаченими цим Положенням, зокрема довідкою ВЛК, свідоцтвом про хворобу або протоколом засідання відповідної штатної ВЛК.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а, у якій Верховний Суд зазначив, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд та за його результатами приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК або протоколом засідання ВЛК.
Натомість документ від 06 серпня 2025 року за своїм найменуванням, формою та змістом є висновком окремого лікаря-терапевта, складеним у процесі медичного огляду.
Наявність на цьому документі підпису голови ВЛК та відповідних печаток не змінює його правової природи та не перетворює висновок окремого лікаря на постанову військово-лікарської комісії як колегіального органу.
Отже, матеріали справи не підтверджують довід апелянта про існування двох рівнозначних та взаємовиключних постанов військово-лікарських комісій, одна з яких нібито визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а інша - придатним до служби у визначених видах військових частин та установ.
Разом із тим колегія суддів не погоджується з можливим розумінням висновку лікаря від 06 серпня 2025 року як документа, який взагалі не має значення під час подальшої військово-лікарської експертизи.
Такий документ є складовою медичної документації та підлягає врахуванню ВЛК поряд з іншими відомостями про стан здоров`я особи.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд передбачає вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадянина з метою визначення ступеня його придатності до військової служби. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень.
Цим же пунктом передбачено, що у разі, якщо дані попередньої медичної документації не співпадають із результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень, документів, виписок, висновків та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Однак застосування наведеної норми не може ґрунтуватися лише на самому факті зазначення різними лікарями чи медичними органами різних пунктів однієї статті Розкладу хвороб.
Для виникнення передбаченої пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 необхідності проведення спільного огляду має бути встановлена невідповідність саме даних попередньої медичної документації результатам актуального медичного обстеження, а не лише відмінність у подальшій медико-експертній кваліфікації встановлених захворювань.
Матеріалами цієї справи підтверджено, що під час медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 наявність у позивача істотної серцево-судинної патології не заперечувалася.
Навпаки, у постанові ВЛК від 01 вересня 2025 року відображено ішемічну хворобу серця, стабільну стенокардію напруги II функціонального класу, постінфарктний кардіосклероз, перенесений інфаркт міокарда, гіпертонічну хворобу III стадії, серцеву недостатність I, а також інші характеристики функціонального стану серцево-судинної системи.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в межах проходження медичного огляду позивач був направлений на додаткове кардіологічне обстеження та перебував на відповідному обстеженні в закладі охорони здоров`я, за результатами якого складено акт дослідження стану здоров`я від 28 серпня 2025 року.
Таким чином, наявні матеріали не дають підстав для висновку, що ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 не дослідила серцево-судинну патологію позивача або прийняла постанову без проведення необхідного додаткового обстеження.
Фактично незгода позивача у цій частині стосується того, що за встановленого комплексу серцево-судинних захворювань ВЛК застосувала пункт «б», а не пункт «а» статті 39 Розкладу хвороб.
Однак вирішення питання про те, чи відповідають установлені у конкретної особи патологічні зміни медичним критеріям пункту «а» або пункту «б» відповідної статті Розкладу хвороб, потребує спеціальних медичних знань та належить до компетенції військово-лікарської комісії.
Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №600/3273/22-а зазначив, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та придатності чи непридатності особи до військової служби за результатами медичного обстеження належить до компетенції ВЛК, а суд не вправі перебирати на себе такі повноваження. Судовому контролю підлягає насамперед дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного рішення.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №160/31586/23, наголосивши, що дискреційний характер медико-експертних повноважень ВЛК не усуває судового контролю за дотриманням процедури, належним розглядом поданих документів та обґрунтованістю рішення, однак не надає адміністративному суду повноважень самостійно встановлювати медичний діагноз або визначати ступінь придатності до військової служби.
Такий підхід надалі підтверджений Верховним Судом, зокрема постановою від 25 вересня 2025 року у справі №480/13255/23, де Суд звернув увагу на необхідність реального, а не формального врахування документів, що мають значення для відповідного експертного висновку ВЛК.
У цій справі, на відміну від наведених випадків формального неврахування визначальних документів, із матеріалів медичного огляду вбачається встановлення ВЛК саме тих основних серцево-судинних захворювань, на які посилається позивач, та проведення додаткового кардіологічного обстеження перед прийняттям оскаржуваної постанови.
При цьому висновок лікаря-терапевта від 06 серпня 2025 року сам по собі не містить такого обсягу об`єктивних даних, який дозволяв би адміністративному суду без самостійного вирішення спеціального медичного питання встановити, що актуальні результати обстеження суперечили конкретним об`єктивним показникам попереднього дослідження та що ВЛК була зобов`язана застосувати саме процедуру консиліуму.
Сам факт зазначення лікарем-терапевтом статті 39а, а ВЛК - статті 39б Розкладу хвороб не надає суду повноважень визначити, яка з цих медико-експертних кваліфікацій є правильною.
Інакше суд фактично мав би самостійно встановити характер та ступінь ураження органів-мішеней, функціональні наслідки серцево-судинних захворювань позивача та на цій основі обрати відповідний пункт Розкладу хвороб, що виходило б за межі судового контролю та означало б підміну компетентного медичного органу.
Колегія суддів також ураховує, що в матеріалах справи міститься картка обстеження та медичного огляду, в якій зафіксовано проходження позивачем огляду лікарями відповідних спеціальностей, а також відомості про проведення додаткових досліджень.
Підпис позивача в такій картці сам по собі не може розглядатися як безумовне підтвердження правильності медико-експертного висновку ВЛК або як відмова особи від права оспорювати його. Водночас у сукупності з іншими матеріалами справи відсутні достатні докази того, що відповідач не дослідив надану медичну документацію чи не провів передбачених Положенням №402 необхідних обстежень.
При цьому відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Неподання відповідачем відзиву на позов саме по собі не має наслідком автоматичного задоволення позовних вимог. Передбачена частиною четвертою статті 159 КАС України можливість кваліфікувати неподання суб`єктом владних повноважень відзиву без поважних причин як визнання позову є правом, а не обов`язком суду та не звільняє суд від необхідності оцінити всі наявні у справі докази.
У цій справі наявний обсяг документів дозволяв суду перевірити дотримання основних процедурних вимог при проведенні медичного огляду, а встановлені обставини не підтверджують такого порушення процедури, яке могло б бути самостійною підставою для скасування постанови ВЛК.
Колегія суддів окремо зазначає, що передбачена Положенням №402 можливість оскарження постанови ВЛК до ВЛК вищого рівня забезпечує особі механізм перевірки саме медико-експертної складової такого рішення.
Водночас обставина невикористання позивачем такого механізму не є визначальною підставою для відмови в цьому позові. Відмова у задоволенні позовних вимог зумовлена тим, що в межах предмета цього спору не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови, тоді як вирішення питання про правильність застосування до встановленого стану здоров`я позивача статті 39а замість статті 39б Розкладу хвороб потребувало б здійснення судом власної медико-експертної оцінки.
Отже, доводи апеляційної скарги про наявність двох протилежних висновків ВЛК ґрунтуються на неправильному ототожненні індивідуального висновку лікаря-терапевта від 06 серпня 2025 року з постановою військово-лікарської комісії.
Водночас колегія суддів не заперечує доказового значення цього документа як медичної документації, проте його наявність за встановлених у справі обставин не доводить порушення відповідачем установленої Положенням №402 процедури проведення військово-лікарської експертизи.
Наведені позивачем медичні документи підтверджують наявність у нього серцево-судинних захворювань, однак сам факт наявності таких захворювань сторонами фактично не заперечується та відображений в оскаржуваній постанові ВЛК.
Натомість визначення того, які саме медико-експертні наслідки ці захворювання мають для ступеня придатності позивача до військової служби та якому пункту Розкладу хвороб вони відповідають, належить до компетенції ВЛК.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування постанови Постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої довідкою від 01 вересня 2025 року №2025-0901-1059-3197-3.
Оскільки вимога про проведення повторного медичного огляду є похідною від вимоги про визнання протиправною та скасування зазначеної постанови ВЛК, а порушень процедури її прийняття, які б зумовлювали необхідність повторного огляду, судом не встановлено, підстав для задоволення цієї вимоги також немає.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.