П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 679/814/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Безкровний І.Г.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
16 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача: Бойка В.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, поліцейського Відділення поліції № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Гаврилюка Олега Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до поліцейського Відділення поліції № 2 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області Гаврилюка О.С. та ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського Відділення поліції № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Гаврилюка Олега Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено повністю:
-скасовано постанову поліцейського Відділення поліції № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Гаврилюка Олега Сергійовича серії ЕНА № 7223879 від 19.05.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 7223879 від 19.05.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 19.05.2026 о 18:58 год. ОСОБА_1 , рухаючись поблизу будинку № 2 по вул. Чорновола м. Нетішин, керував автомобілем «BMW 320D» із державним номерним знаком НОМЕР_1 без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1 (ґ) ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого поліцейським Відділення поліції № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Гаврилюком Олегом Сергійовичем було винесено вказану постанову, за якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 415 грн (а.с. 7).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюється ПДР.
Пунктом 2.1ґ Правил дорожнього руху, визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у тому, що особа вчиняє дії - керує транспортним засобом, у тому числі, без поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або відмовляється пред`явити поліс до перевірки.
Згідно зі статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП за те, що 19 травня 2026 року він, керуючи автомобілем «BMW 320D», не мав при собі чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності або чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у встановлений законом спосіб посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності чи інші передбачені законодавством документи.
Отже, обов`язковою складовою об`єктивної сторони цього адміністративного правопорушення є факт керування особою транспортним засобом, у зв`язку з яким виникає обов`язок мати при собі та пред`явити відповідний документ.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зокрема, дослідивши зміст оскаржуваної постанови та долучених доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 в межах адміністративної справи №679/814/26 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП колегія суддів встановила, що відповідач не надає відеодоказів, на яких відображено факт керування позивачем транспортним засобом, щодо якого працівником поліції пред`являлася вимога про надання для перевірки страхового поліса, а також в постанові не зазначено інших доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною першою статті 126 КУпАП.
Сам факт непред`явлення особою страхового поліса не може бути самостійною підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки обов`язковою складовою об`єктивної сторони зазначеного правопорушення є керування транспортним засобом. Відтак, для притягнення особи до відповідальності за вказаною нормою має бути належними та допустимими доказами доведено не лише факт непред`явлення страхового поліса, а й факт керування особою транспортним засобом, щодо якого такий документ вимагалося пред`явити.
Саме лише зазначення в оскаржуваній постанові факту керування особою транспортним засобом за відсутності інших, встановлених законодавством, доказів не може свідчити про доведеність такого факту, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності сама по собі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення.
За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині мотивів з урахуванням наступного.
Ообґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції послався на положення статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV. За приписами п.13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 дійсно звільнялися від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Однак, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 втратив чинність на підставі Закону №3720-ІХ від 21.05.2024, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введений в дію з 1 січня 2025 року, окрім окремих норм.
Отже, станом на дату події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме 19 травня 2026 року, положення статті 13 Закону № 1961-IV, на які послався суд першої інстанції, вже не були чинними та не могли бути застосовані як нормативна підстава для висновку суду.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на положення Закону № 1961-IV у редакції, яка втратила чинність, є помилковим та не може бути покладене в основу висновку про наявність або відсутність у позивача обов`язку щодо страхування цивільно-правової відповідальності на момент виникнення спірних правовідносин.
Водночас питання щодо наявності у позивача обов`язку мати при собі та пред`явити страховий документ повинно оцінюватися судом виключно, виходячи з нормативно-правового регулювання, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин, а також з урахуванням фактичних обставин, які належними та допустимими доказами підтверджені у справі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються, зокрема, на посиланні на нормативне положення, яке на момент виникнення спірних правовідносин втратило чинність.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови, однак неправильно застосував норми права, якими врегульовано питання притягнення до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку з чим мотивувальну частину рішення суду першої інстанції необхідно змінити.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року змінити в частині мотивів.
В іншій частині рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.