07.09.2026
ЄУН 337/4274/26
2/337/3127/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Туяк О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місце знаходження: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд.8-А, до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
30.06.2026 ТОВ «Кошельок» (далі - позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), який мотивує тим, що 21.08.2021 між сторонами було укладено кредитний договір №[номер приховано]-439986, відповідно до якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 5000,00грн., які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та строк, погоджені в кредитному договорі. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 9723,02грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3337,00грн., заборгованості за процентами - 6386,02грн.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.
Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги визнає частково, зокрема, визнає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3337,00грн. Нараховані проценти вважає завищеними і просить їх зменшити.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).
З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Кошельок» частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).
В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що позивач як кредитор та відповідач як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 21.08.2021 кредитний договір №[номер приховано]-439986.
Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».
Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.
В даному випадку кредитор виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та 21.08.2021 за посередницьких послуг ТОВ «Тас Лінк» переказав грошові кошти в загальному розмірі 5000,00грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована в АБ «Південний» на ім`я відповідача.
За умовами кредитного договору відповідач зобов`язаний був повернути кредит в строк до 03.09.2021 (через 14 днів - лояльний період), сплативши за цей період проценти за користування ним в розмірі 0,01% від суми кредиту або 0,50грн. в день (лояльна процентна ставка), усього за графіком платежів 7,00грн. (п.2.1,3.4 договору).
При цьому, сторонами було погоджено, що у випадку користування кредитом більше за визначений лояльний період, встановлений в п.2.1 договору (14 днів), або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника з цим договором продовжуються на весь період користування кредитом і в цьому випадку, якщо встановлена п.3.4 договору процентна ставка менше 2,00% від суми кредиту за кожен день, то правила нарахування процентів за лояльною процентною ставкою скасовуються з моменту початку їх застосування і до правовідносин застосовується правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою - 2,00% від суми кредиту за кожен день. Крім того, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після його закінчення (п.3.5,3.7 договору).
В даному випадку судом встановлено, щовідповідач порушив умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів у погоджені сторонами строк та порядку, що є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.
Ухвалюючи рішення, суд враховує, що відповідач факту укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів, неналежного виконання свого зобов`язання з їх повернення та сплати процентів за користування ними і відповідно виникнення заборгованості фактично не оспорював, у зв`язку з чим ці обставини в силу ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню іншими засобами.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався лише на несправедливість розміру нарахованих процентів і просив їх зменшити.
Як вже зазначалось, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 9723,02грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 3337,00грн., заборгованості за процентами - 6386,02грн., на підтвердження чого подав відповідний розрахунок.
З вказаного розрахунку встановлено, що в період з 21.08.2021 до 03.09.2021 (14 днів лояльного періоду) проценти нараховувались на суму кредиту 5000,00грн. за лояльною процентною ставкою 0,01% або 0,50грн. в день, з 04.09.2021 до 06.09.2021 - за стандартною процентною ставкою 2,20% або 110,00грн в день.
06.09.2021 позичальник/відповідач сплатив грошові кошти в сумі 2000,00грн, з яких на погашення тіла кредиту було зараховано 1663,00грн, на погашення процентів - 337,00грн. Відповідно залишок за кредитом склав 3337,00грн, за процентами - 0,00грн.
З 07.09.2021 до 02.12.2021 (в межах продовженого 90-денного строку користування кредитом) проценти нараховувались на суму кредиту 3337,00грн за стандартною процентною ставкою 2,20% або 73,41грн. в день. Відповідно загальний розмір нарахованих процентів становив 6386,02грн.
Оцінивши вказані обставини, суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено кредитором в межах погодженого в кредитному договорі строку, однак після закінчення лояльного періоду кредитування (14 днів) з 04.09.2021 до 02.12.2021 проценти нараховані за ставкою 2,2% від суми кредиту в день, що не відповідає п.3.5 кредитного договору, згідно з яким після закінчення лояльного періоду застосовується стандартна процентна ставка 2,00% від суми кредиту в день. Жодні умови кредитного договору не передбачають застосування процентної ставки 2,20% від суми кредиту в день і відповідно розмір заборгованості за процентами визначений позивачем невірно.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд враховує, що в силу приписів ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів).
Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умови кредитного договору про нарахування процентів за користування кредитом після закінчення лояльного періоду, в межах продовженого строку кредитування за ставкою 2,0% від суми кредиту за кожен день є несправедливими, а розмір нарахованих відсотків, який вдвічі перевищує розмір основного боргу, є непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.
З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір процентів за користування кредитом за вказаним кредитним договором до 3337,00грн (до розміру основного боргу за кредитним договором).
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача ТОВ «Кошельок» заборгованість за тілом кредиту в сумі 3337,00грн, за процентами за користування кредитом в сумі 3337,00грн, усього 6674,00грн. В іншій частині позову слід відмовити.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 6674,00грн., що становить 68,64% від первісно заявлених вимог на суму 9723,02грн. (6674,00грнх 100% / 9723,02грн.), судовий збір в сумі 1827,47грн. (2662,40грн х 68,64% /100%).
Крім того, відповідно до ст. 137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу, здійснення яких підтверджується договором про надання правової допомоги б/н від 12.02.2025, Актом №1 від 10.06.2026 про надання юридичної допомоги, які суд вважає належними та допустимими доказами.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 10 000,00грн., що відповідно до Акту №1 від 10.06.2026 складається з вартості послуги з оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (30 хвилин) - 1000,00грн., збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору (1 година) - 2000,00грн., складання позовної заяви (2 години) - 4000,00грн., формування додатків (доказів) до позовної заяви (1 година) - 2 000,00грн., відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі (30 хвилин) - 1000,00грн.
Так, в силу положень ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
В даному випадку, оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, витраченим на це часом, з урахуванням того, що правова допомога надається за відповідним договором щодо невизначеного кола боржників, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу - 10 000,00грн. завищеним,неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також ціною позову, у зв`язку з чим розмір цих витрат слід зменшити до 3000,00грн. та стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 6674,00грн. або 68,64% від первісно заявлених (6674,00грн. х 100% / 9723,02грн.) витрати на правничу допомогу в сумі 2059,20грн. (3000,00грн х 68,64% / 100%).
Керуючись ст.3,6,11,15,16,525-530,610,611,626-629,638,640,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, місце знаходження: Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд.8-А, заборгованість за кредитним договором №[номер приховано]-439986 від 21.08.2021 в загальному розмірі 6674,00грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,47грн., та витрати на правничу допомогу в розмірі 2059,20грн, усього 10 560,67грн. (десять тисяч п`ятсот шістдесят гривні 67 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.09.2026.
Суддя Н.А. Мурашова