Справа № 462/8199/26
УХВАЛА
про залишення заяви без руху
16 вересня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,
встановила:
представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Пітецький В. В. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з червня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевіривши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.
Відповідно до п. 5 і 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна, серед іншого, містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. З приписів ст. 177 ЦПК України слідує, що зазначені докази повинні бути додані до позовної заяви.
Згідно з ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов`язки. При цьому, заінтересованими особами є особи, що беруть участь у справі та мають юридичну заінтересованість.
Суд вправі розглядати справи в окремому провадженні про встановлення юридичних фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до листа Верховного Суду від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне, заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом, і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.
Як вбачається із змісту поданої заяви, встановлення факту спільного проживання необхідно заявниці для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Заявниця у поданій заяві зазначає заінтересованою особою сестру загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , однак будь-які докази на підтвердження родинного зв`язку між зазначеною особою та загиблим матеріали поданої заяви не містять.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
З оглянутих додатків до заяви вбачається, що у заяві не зазначено відомостей про місце реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2 на момент його смерті. Крім того, до заяви не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини спільного проживання, ведення спільного господарства і побуту заявниці разом із ОСОБА_2 , а також факт перебування заявниці на його утриманні. Також заявницею не наведено відомостей щодо наявності до смерті ОСОБА_2 спільного бюджету та спільних витрат (у тому числі щодо придбання спільного майна, несення витрат на його утримання). Посилання заявниці виключно на можливих свідків без надання будь-яких інших доказів не може вважатися належним підтвердженням зазначених обставин.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі №1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження №61-17628св19).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в справі № 554/1251/20 від 22 червня 2021 року, належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю, зокрема, можуть бути: виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, докази оплати спільно комунальних послуг тощо.
У постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18) викладена позиція, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.
Крім цього, положеннями ч. 2 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За змістом положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Суд враховує й те, що представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).
Положення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначають, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Рада адвокатів України рішенням від 12.04.2019 року № 41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення).
Відповідно до п. 2 Положення ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України № 5076-VI та іншими законами України.
Згідно п. 9 Положення ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності) (п. 10 Положення).
Відповідно до п. 12 Положення ордер, серед іншого, обов`язково повинен містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі «Адвокат»); підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням.
Ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об`єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер (п. 12.15. Положення).
Як вбачається із заяви така подана до суду та підписана адвокатом Пітецьким В. В. На підтвердження повноважень адвоката суду надано ордер на надання правової допомоги від 09.09.2026 року серії АН № 2067778. Водночас долучений до заяви ордер на надання правничої допомоги не містить усіх реквізитів, що передбачені вищевказаним Положенням, зокремане містить підпису адвоката.
За відсутності підпису адвоката такий ордер не може вважатися належним підтвердженням повноважень представника, оскільки це позбавляє суд можливості перевірити його дійсність та достовірність, а також встановити факт видачі документа саме відповідним адвокатом.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 9901/939/18 (провадження № 11-1521заі18), згідно з яким звернення до суду адвоката при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, яка є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 9901/847/18, в ухвалах від 09.10.2020 року у справі № 824/3180/14-а, від 16.09.2020 року у справі № 824/877/19-а, від 20.01.2020 року у справі № 440/607/19.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає залишенню без руху, а заявниці слід надати строк для усунення зазначених недоліків.
Слід зазначити, що дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявниці у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Відповідно до змісту ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати заявниці строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків такої.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
постановила:
заявуОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без руху.
Надати заявниці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз`яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявниця відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Постигач О. Б.