Справа № 561/732/26
РІШЕННЯ
Іменем України
17 вересня 2026 року с-ще Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Дідика А. В.,
з участю секретаря Левчук І. О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Полюховича Р. М.,
прокурора Палій Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Зарічненської селищної ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Підстава позову (позиція позивача).
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначити позивачку піклувальником для неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та опікуном для малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягувати щомісячно, починаючи з 19.06.2026, з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову вказує, що вона є неповнорідною сестрою ОСОБА_5 , оскільки у них спільна мати і різні батьки. Її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 17.06.1988 її мати розірвала шлюб з її батьком і після розірвання шлюбу відновила своє дошлюбне прізвище - " ОСОБА_8 ". 20.07.1988 мати уклала шлюб з батьком її неповнорідної сестри - ОСОБА_5 у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_8 " на прізвище " ОСОБА_9 ".
ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася ОСОБА_10 , тобто її неповнорідна сестра.
14.09.2000 позивачка одружилася та у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище з " ОСОБА_11 " на прізвище " ОСОБА_12 ".
18.05.2006 позивачка розірвала даний шлюб і після розірвання шлюбу в неї залишилось прізвище " ОСОБА_12 ", а 11.12.2006 зареєструвала шлюб і у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_12 " на прізвище " ОСОБА_13 ".
24.12.2007 її неповнорідна сестра зареєструвала шлюб з відповідачем, у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище з " ОСОБА_9 " на " ОСОБА_14 ". Під час даного шлюбу в них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.06.2017 рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області в справі № 561/363/17, яке набрало законної сили 03 липня 2017 року, шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу її неповнорідна сестра разом з дітьми проживали в селищі Зарічне в найманому житлі.
У 2020 році неповнорідна сестра позивачки із своїми дітьми розпочала проживати разом з ОСОБА_15 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , однак зареєстроване місце проживання її та дітей залишилось за адресою місця проживання з відповідачем.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла. Оскільки після розірвання шлюбу її діти постійно проживали разом з нею, а відповідач життям дітей не цікавився, участі у їх вихованні взагалі не приймав, утримання дітей не здійснював, натомість постійно зловживає алкогольними напоями, відтак після її смерті її діти проживають разом з позивачкою. Відповідач мав усвідомлювати, що він не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, Крім того, він мав усвідомлювати, що він не надає допомогу дітям у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, їх лікування, що згодом може негативно вплинути на їх фізичний розвиток як складову виховання. За такої своєї поведінки відповідач повинен був розуміти, що він не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу своїх дітей та не створює належні умови для отримання дітьми освіти.
Станом на день подання позову діти проживають разом з тіткою - позивачкою по справі, яка їх виховує і утримує. Таким чином позивачка вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав, призначення її опікункою над дітьми та стягнення аліментів з відповідача обумовлено інтересами дітей. Також зазначає, що відповідач ОСОБА_2 через його зловживання алкогольними напоями, відсутність батьківської опіки та піклування щодо дітей, погано впливає них, та з боку відповідача є нехтування своїми батьківським обов`язками. ОСОБА_1 повністю та повноцінно матеріально забезпечує неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 усім необхідним для їх гармонійного розвитку, здійснює належне та турботливе виховання, оплачує витрати на потреби дітей.
Позиція відповідача.
Належно повідомлений відповідач в судові засідання, призначені на 08.07.2026, 17.08.2026, 27.08.2026 та 16.09.2026 не з`явився. Відзиву на позовну заяву не подав. Просив суд відкласти засідання, призначене на 27.08.2026 у зв`язку з перебуванням на службі в ЗСУ та неможливістю особисто з`явитись в судове засідання. 23.08.2026 подав заяву про визнання позовних вимог в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи в судовому засіданні.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи допитаною судом в якості свідка на підставі ст. 92 ЦПК України дала показання про те, що після смерті її неповнорідної сестри ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали проживати в її сім`ї. Натомість їх рідний батько ОСОБА_16 - відповідач по справі як до смерті її сестри так і після дітьми не цікавився взагалі, систематично та регулярно вживає алкогольні напої. Спілкування між батьком та дітьми немає. Востаннє діти його бачили на похоронах сестри. Зазначила, що вона самостійно виховує дітей, піклується про їх здоров`я, виховання.
Представник позивачки - адвокат Полюхович Р. М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час заслуховування його думки у присутності педагога вказав, що після смерті його матері перебуває в сім`ї його тітки ОСОБА_1 . Однозначно та категорично ствердив, що хоче виховуватись в її сім`ї, де йому комфортно та затишно, усім необхідним він забезпечений. Вказав, що батька востаннє бачив на похоронах його мами весною цього року, зазначивши, що з останнім ніякого спілкування немає взагалі, батько його життям не цікавиться, не спілкується з ним. На переконання дитини поведінка його батька не зміниться.
В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в присутності педагога під час заслуховування її думки зазначила про те, що після смерті матері перебуває в сім`ї тітки ОСОБА_1 , яка виховує та забезпечує її всім необхідним. З батьком востаннє бачилась на похоронах її матері. Як до, так і після цього батько її життям не цікавиться не телефонує. Дитина однозначно вказала, що хоче виховуватись в сім`ї ОСОБА_1 .
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді від 22.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження, зобов`язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Зарічненської селищної ради до початку судового розгляду по суті подати суду письмовий висновок в порядку ст. 19 Сімейного кодексу України щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
У підготовчому судовому засіданні було вирішено та задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Полюховича Р. М. про заслуховування під час судового розгляду думки неповнолітньої дитини ОСОБА_3 та малолітньої дитини ОСОБА_4 щодо позбавлення батьківських прав їх батька ОСОБА_2 , а також було задоволено клопотання про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Ухвалою суду від 17.08.2026 закрито підготовче провадження у справі, залучено до розгляду справи прокурора та призначено справу до судового розгляду.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, показання свідків, врахувавши позицію прокурора, заслухавши думку дітей, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
ОСОБА_5 є неповнорідною сестрою ОСОБА_1 по матері ОСОБА_20 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 20 лютого 1965 року, виданим Сновидовицькою сільською радою Рокитнівського району Рівненської області (а. с. 11). 15.08.1981 мати уклала шлюб з батьком позивачки, у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_11 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 0[телефон приховано] від 21 травня 2026 року, виданим, Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а. с. 12). ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_1 - позивачка, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.04.1983, виданим Тутовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області (а. с. 13), з якого вбачається, що її дошлюбне прізвище " ОСОБА_11 ", а батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
17 червня 1988 року мати позивачки розірвала шлюб і відновила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_8 ", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 0[телефон приховано] від 21 травня 2026 року, виданим Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а. с. 14). 20.07.1988 р. мати уклала шлюб з батьком неповнорідної сестри позивачки, у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ", що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 09.07.1990, виданим Тутовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області (а. с. 15), а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася ОСОБА_10 , тобто неповнорідна сестра позивачки, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 04.11.1988, виданим Тутовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області 14.09.2000 позивачка одружилася та у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище з " ОСОБА_11 " на прізвище " ОСОБА_12 ", що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_5 від 14.09.2000, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області (а. с. 17), а 18.05.2006 даний шлюб було розірвано після чого залишилось прізвище " ОСОБА_12 ", що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 18.05.2006, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області.
11.12.2006 позивачкою було зареєстровано новий шлюб, у зв`язку з чим її прізвище " ОСОБА_12 " змінилось на прізвище " ОСОБА_13 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 11.12. 2006, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області (а. с. 19).
Неповнорідна сестра позивачки 24.12.2007 зареєструвала шлюб з відповідачем, у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_9 " на прізвище " ОСОБА_14 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_8 від 24.12. 2007, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області (а. с. 20). Під час даного шлюбу в них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 06 січня 2011 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області (а. с. 21), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 15.12.2012, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Зарічненського районного управління юстиції Рівненської області (а. с. 22).
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 20.06.2017 у справі № 561/363/17, яке набрало законної сили 03 липня 2017 року, шлюб між ОСОБА_5 та відповідачем було розірвано.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 разом з дітьми проживали в селищі Зарічне в найманому житлі, а в 2020 році вона із своїми дітьми розпочала проживати разом з ОСОБА_15 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , однак зареєстрованим проживання її та дітей місцем залишилось за адресою місця проживання з відповідачем, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2023/006579745 від 21.08.2023, № 2025/000056038 від 03.01.2025, № 2025/014773288 від 08.10.2025, виданих Зарічненською селищною радою (а. с. 24-26).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 - неповнорідна сестра позивачки померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 від 27.04.2026, виданим Зарічненською селищною радою (а. с. 27).
Після розірвання шлюбу неповнорідною сестрою з відповідачем їхні діти постійно проживали разом з нею, а відповідач життям їхніх дітей не цікавився, участі у їх вихованні не брав, дітей утримував не здійснював, зловживав алкогольними напоями, тому після смерті її смерті діти - племінники позивачки проживають разом з нею, що підтверджується:
- актом обстеження умов проживання від 11.05.2026, складеним Службою у справах дітей Зарічненської селищної ради Рівненської області, з якого вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають без реєстрації разом з ОСОБА_1 (а. с. 28);
- характеристикою ОСОБА_3 № 27 від 14.05.2026, виданої Зарічненською гімназією Зарічненської селищної ради Рівненської області (а. с. 29), з якої вбачається що за час навчання в даному закладі з 01.09.2017 до 31.08.2021, особливу увагу щодо виховання і навчання дитини приділяла мама ОСОБА_5 , яка підтримувала зв`язок з навчальним закладом і класним керівником, відвідувала батьківські збори позашкільні заходи, контролювала успішність в школі, виконання домашнього завдання завжди була готова прийти на допомогу класу та школі. Натомість батько дівчинки, ОСОБА_2 , тобто відповідач, за період навчання в школі не з`являвся до школи і не цікавився успіхами в навчанні, не підтримував зв`язок з класним керівником, не приділяв належно уваги вихованню і навчанню дочки;
- характеристикою ОСОБА_4 № 28 від 14.05.2026, виданою Зарічненською гімназією Зарічненської селищної ради Рівненської області (а. с. 30), з якої вбачається, що за час навчання в даному закладі з 01.09.2019 до 31.08.2021, мати хлопчика ОСОБА_5 приділяла належну увагу вихованню і навчанню сина, брала активну участь у житrі класу, цікавилась навчанням сина, його поведінкою та емоційним станом. Хлопчик мав особливий емоційний зв`язок із мамою, яка відкликалась на прохання класного керівника спілкувалась, відвідувала батьківські збори. Натомість батько ОСОБА_2 вихованням сина не займався, на зв`язок з класним керівником не виходив, не цікавився успіхами сина в школі, не брав участі ні в класних батьківсь зборах, ні в шкільних;
- характеристикою ОСОБА_3 , учениці 9-А класу О3 «Зарічненський ліцей № 2» Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області № 01-31/14 від 07.05.2026 (а. с. 31), з якої вбачається, що мати дитини ОСОБА_5 завжди виходила на.зв`язок з класним керівником, попереджувала про причину відсутності дитини: Шкільні свята, зокрема, приурочені початку та закінченню навчального року, постійно відвідувала лише мама. Натомість батько дитини ОСОБА_2 за період навчаня доньки у начальний заклад жодного разу не приходив, не цікавився навчанням дитини, не виходив на зв`язок із класним керівником, на батьківські збори не з`являвся;
- характеристикою учня 7-В класу Опорного закладу «Зарічненський ліцей № 2» Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області ОСОБА_4 № 01-31/140 від 07.05.2026 (а. с. 32), з якої вбачається, що мати дитини ОСОБА_5 завжди виходила на зв`язок з класним керівником, попереджувала про причини відсутності дитини. Натомість батько дитини ОСОБА_2 за період навчання сина у закладі жодного разу не відвідував заклад освіти, не виявляв належної ініціативи щодо спілкування з педагогічним колективом, питаннями навчання та виховання дитини в межах ліцею батько не цікавився, на контакт з класним керівником не виходив, не брав участі ні в загальноліцейних, ні в класних батьківських зборах.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Зарічненської селищної ради №186 від 31.07.2026, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно подання Зарічненської селищної ради Рівненської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету селищної ради від 14.09.2026 №223 орган опіки та піклування на підставі вивчення документів поданих ОСОБА_1 , вивчення її особи, після заслуховування думки дітей надано висновок про доцільність призначення її опікуном над ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , будучи допитаними в судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 знають з дитинства, зазначили, що вона добре виховала власних дітей - двоє з яких вже є повнолітніми. На даний час ОСОБА_1 виховує власну неповнолітню доньку ОСОБА_21 , 2014 р. н. та дітей своєї неповнорідної сестри ОСОБА_22 - ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Свідки вважають позивачку гідною виховувати дітей своєї неповнорідної сестри, оскільки така характеризується виключно позитивно.
Діти ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , заслухані в судовому засіданні у присутності педагога однозначно вказали, що рідному батькові їх життя та доля не цікаві, натомість позивачка ОСОБА_1 доглядає, виховує та утримує їх та в її сім`ї вони хочуть перебувати надалі.
Прокурор - Палій Л. В. в судовому засіданні вказала, що її функція при розгляді зазначеної категорії справ полягає у забезпеченні дотримання найкращих інтересів дітей. Під час судових дебатів, висловилась, зазначивши, що на її переконання матеріалами справи доводиться необхідність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та призначення опікуном позивачки ОСОБА_1 , що відповідатиме найкращим інтересам дітей.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз міжнародних стандартів по захисту прав дитини та практики цього суду свідчить, що при розгляді спорів, пов`язаних із захистом прав дитини, в судовому рішенні необхідно наводити мотиви врахування (неврахування), які стосуються:
- того, як враховувались якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, брались до уваги для визначення їх змісту;
- того, чи враховано думку дитини або чи наведено підстави її неврахування;
- оцінки висновку органу опіки та піклування або причин, що зумовили неможливість отримання такого висновку;
- відповіді на твердження про застосування домашнього насильства;
- залежно від обставин конкретної справи рівня розвитку дитини, соціально-психологічних рис дитини, умов її проживання та навчання, безпеки, ситуації в сім`ї і взаємовідносин з дорослими тощо.
Актуальність кожного з таких елементів буде залежати від обставин конкретної справи, де одним буде надаватись більша вага, ніж іншим (постанова Верховного Суду від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24).
Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само, як визначена ч. 1 ст. 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.
У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
Частиною п. 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно із ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач обґрунтовує мотивованість та підставність подачі такого тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей. Зокрема, стверджує про те, що відповідач не піклується про них, не проявляє заінтересованість у її подальшій долі, не цікавиться станом їх здоров`я, не піклується про фізичний розвиток дітей, не спілкується з ними. Відповідач не з`являється за місцем проживання дітей, не виявляє жодної ініціативи у встановленні будь-якого контакту з ними. Участь у житті дітей батько не брав та не бере й на даний час. Відповідач своїх батьківських обов`язків, зокрема, обов`язку виховувати та утримувати дітей до досягнення повноліття не виконує взагалі та не здійснює жодних дій, спрямованих на його виконання.
Суд погоджується з аргументами сторони позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми у частині позбавлення відповідача батьківських прав. Також суд враховує позицію відповідача, який повністю визнає позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав та стягнення з нього аліментів на утримання його дітей, що свідчить про його байдуже ставлення до дітей та їх життя.
Так, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовкою до самостійного життя, не бере участі у їх вихованні, матеріально не забезпечує, не дбає про їх здоров`я, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не спілкується з ними.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів істинність фактів, зазначених у досліджених судом доказах, оскільки такі відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Зарічненської селищної ради №186 від 31.07.2026, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок належно мотивований та обгрунтований органом опіки та піклування. У висновку вказано, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_17 проживають за адресою місця проживання їх тітки ОСОБА_25 - АДРЕСА_2 ; що підтверджується актом обстеження умов проживання, складеного: 26.06:2026 працівниками служби у справах дітей Зарічненської селищної ради. Діти на даний час тимчасово влаштовані в сім`ю тітки ОСОБА_1 (згідно наказу служби у справах дітей Зарічненської селищної ради від 26,06.2026 № 67 «Про взяття на облік дітей, які залишились без батьківського піклування, та їх тимчасове влаштування»).
Суд звертає увагу на відсутність доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем будь-яких дій (заходів) щодо зміни ситуації, яка склалася, що, в свою чергу, давало б суду підстави вважати, що відповідач бажає виправити свою поведінку в інтересах дитини, оскільки останній у судові засідання не з`являвся, що свідчить про його байдуже ставлення до дітей, їх розвитку та виховання.
У цій справі наявні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить Конвенції про права дитини, і в такому випадку судом на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню сина.
Одним із фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою, оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості та належної процедури.
Суд вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідає п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України. Таке втручання здійснено для захисту здоров`я та моралі дитини, тобто відповідає цілям, зазначеним у п. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позбавлення батьківських прав є втручанням у сімейне життя. Однак таке втручання в даному випадку є виправданим і пропорційним, оскільки цього потребують інтереси дитини, батько якої не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, не бере участі в її вихованні, матеріально не забезпечує, не дбає про здоров`я доньки, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не спілкується з донькою. Така поведінка батька відносно своєї дитини дає підстави для обґрунтованих сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дитини. Таким чином, втручання є необхідним у демократичному суспільстві і державні органи мають діяти в межах своєї дискреції для захисту прав дитини.
З урахуванням наявних у справі доказів, обставин справи, сукупності усіх чинників і факторів, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача не суперечить нормам міжнародного права та практиці ЄСПЛ.
Щодо встановлення опіки та піклування
Відповідно до ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
У матеріалах справи наявне подання органу опіки та піклування про призначення опікуна чи піклувальника дітям, які позбавлена батьківського піклування, що є підставою для вирішення питання щодо призначення опікуна чи піклувальника, суд вважає вимогу про призначення позивача опікуном та піклувальником щодо дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 доречною та обгрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення аліментів
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як вбачається з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Якщо згідно з положеннями частин 3 і 4 ст. 60 ЦК України судом над дитиною встановлюється опіка чи піклування і опікуном призначається особа інша, ніж державний дитячий заклад, то аліменти необхідно стягувати на користь особи, що призначається опікуном або піклувальником.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_26 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що доводиться свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_9 (а. с. 21) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться свідоцтвом про народження серії НОМЕР_12 (а. с. 22).
Судом також встановлено, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_17 проживають разом з тіткою, позивачкою по справі - ОСОБА_1 , яка визнана їх опікункою (піклувальницею) та перебувають на її утриманні, а відповідач коштів на утримання дітей не надає, а відтак, позивач змушена звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальний стан позивача та відповідача, потреби дітей даного віку.
Стан здоров`я і матеріальне становище відповідача дозволяють йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей, оскільки доказів протилежного суду надано не було.
На підставі наведеного, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, те що обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття покладений на батьків; витрати позивачки на дітей, які проживають разом з нею, суд вважає, що позов в частині стягнення аліментів на дітей слід задоволити та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, та до досягнення дітьми повноліття.
Судові витрати
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі задоволення позову на відповідача.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на дітей, судовий збір у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011. стягується з відповідача на користь держави.
У зв`язку з наведеним, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Виконавчого комітету Зарічненської селищної ради про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування і стягнення аліментів задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та відносно його малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 піклувальником для неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 та опікуном для малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Стягувати щомісячно, починаючи з 19 червня 2026 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 та малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 у розмірі 1/3 (однієї третини) заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_13 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_14 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Зарічненської селищної ради, ЄДРПОУ 04385632, місцезнаходження: 34000, вул. Центральна, 11, с-ще Зарічне, Вараського району, Рівненської області.
Повний текст судового рішення складено 17.09.2026.
Головуючий суддя А. В. Дідик