465/8611/26
2-н/465/1869/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2026 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,-
в с т а н о в и в:
16.09.2026 ОСОБА_1 звернулася до Франківського районного суду м.Львова із зазначеною заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 , на її користь аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку/доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16.09.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026 року справа передана для розгляду судді Кушнір Б.Б.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Розглянувши вищевказану заяву про видачу судового наказу та додані до неї докази, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Між тим, відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
При цьому, згідно пункту 9 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до ч.7 ст.165 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно ч.9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи частини 9 статті 165 ЦПК України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням статті 162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (пункт 9 частина 1 статті 165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи).
Суд враховує, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Також судом враховується, що без встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст.169 ЦПК України щодо надсилання судового наказу боржнику.
Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника.
Так, у поданій заяві про видачу судового наказу боржником вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, місце проживання зазначено: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Згідно відповіді №3334167 від 17.09.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, у такому наявна інформація щодо особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , УНЗР 19850927-04711, документ номер НОМЕР_2 , знятий з реєстрації 20.06.2023, адреса реєстрації відсутня.
За таких обставин, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване місце проживання боржника, то у відповідності до положень ч. 9 ст.165 ЦПК України, вважаю необхідним відмовити у видачі судового наказу.
Одночасно, заявнику слід роз`яснити, що згідно з ч.2 ст.161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Тобто, в даному випадку заявник при встановленні інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника, не позбавлена можливості звернутися з тими самими вимогами до суду з повторною заявою про видачу судового наказу, або звернутися з позовною заявою в порядку спрощеного провадження, в тому числі і за правилами альтернативної підсудності.
При цьому, слід зазначити, що у разі звернення до суду з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження, за умов відсутності інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, то це не перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження в справі відповідно до ч.10 ст.187 ЦПК України.
Також, відповідно до ч.3 ст.184 Сімейного Кодексу України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підтвердження правомірності видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дітини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку/доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, заявником., подано наступні докази: копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія: НОМЕР_3 .
Однак, доказів того, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з заявником за місцем проживання матері, матеріали заяви про видачу судового наказу не містять.
А отже, до заяви про видачу судового наказу заявником, в порушення п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, не долучено доказів щодо факту проживання заявника разом з дитиною. Відтак, дана обставина позбавляє суд можливості перевірити наявність у заявника ОСОБА_1 права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Згідно з положеннями п. 1 ч.1ст.165 ЦПК України, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу, суддя відмовляє у видачі судового наказу.
Керуючись ст.161.163.165, 258 - 261, 353 ЦПК України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 17.09.2026.
Суддя Кушнір Б.Б.