ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/2068/25 пров. № А/857/17176/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №460/2068/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,
дата ухвалення рішення - 01 квітня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 01 квітня 2025 року,
в с т а н о в и в:
Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №065124 від 26 листопада 2024 року про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову №065124 від 26 листопада 2024 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 автомобіль Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_2 належить до легкових пасажирських та може використовуватися лише для перевезень на замовлення. 23 жовтня 2024 року під час перевірки водій не допустив інспектора та не надав жодних документів, відмовився від пояснень і підпису Акту, чим фактично заблокував перевірку. Однак вказані обставини не спростовують порушення статей 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію. Зазначає, що позивача повідомлено про розгляд справи листом №10208/37-24-24 від 15 листопада 2024 року, направленим на офіційну електронну адресу. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
При цьому, на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, однак колегія суддів зауважує, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/2068/25 зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови №065124 від 26 листопада 2024 року, винесеної Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у виконавчому провадженні ВП №77285308, що перебуває на виконанні у Відділі ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що свідчить про те, що вказане питання вирішено судом першої інстанції, вказана ухвала набрала законної сили та оскаржена не була.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису 2608000[телефон приховано]), з видами діяльності за КВЕД: 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (основний); 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.
12 грудня 2014 року позивачу на підставі рішення від 09 грудня 2014 року №676 видано Ліцензію серії АЕ №572220 про надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом. Дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Строк дії ліцензії з 07 серпня 2013 року (необмежений).
Позивач є власником транспортного засобу Volkswagen Crafter н.з. НОМЕР_2 , який є загальним легковим пасажирським транспортним засобом, з кількістю 9 сидячих місць, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 19 листопада 2021 року.
23 жовтня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 10 год 03 хв проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки: АС Рівне, вул. Київська, 40. Направлення на рейдову перевірку від 21 жовтня 2024 року №000757.
За результатами перевірки складено Акт №АР049535 від 23 жовтня 2024 року, відповідно до якого був зупинений транспортний засіб Volkswagen н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
В Акті зазначено, що: серія і номер свідоцтва про реєстрацію «не надано»; водій «невідомо»; документ, що посвідчує особу водія «не надано».
Під час перевірки виявлено порушення: «ст.34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час перевезень пасажирів перевізник не забезпечив водія т/з документами, а саме: відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» «абз.3 ч.1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 цього Закону».
У графі «пояснення водія про причини порушень» записи відсутні; у графі «ініціали та прізвище» водія транспортного засобу зазначено «невідомо», підпис водія відсутній.
Акт №АР049535 від 23 жовтня 2024 року підписаний старшим державним інспектором Ямпілець О.А.
15 листопада 2024 року на електронну адресу позивача направлялось повідомлення про розгляд справи на 26 листопада 2024 року (лист №102081/37-24-24 від 15 листопада 2024 року як зазначено відповідачем).
26 листопада 2024 року на розгляд справи позивач не прибула; клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавала. Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута без її участі.
Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №065124 від 26 листопада 2024 року, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 цього Закону в розмірі 17000,00 грн.
Не погодившись із прийнятою постановою, позивач звернулась з позовом у суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що тягне застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому оскаржувана постанова №065124 від 26 листопада 2024 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05 квітня 2001 року з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2344-III), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч.7 ст.6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
За змістом п.1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пункт 4 Положення №103 передбачає, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
За змістом п.13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області о 10 год 03 хв проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки: АС Рівне, вул. Київська, 40. Направлення на рейдову перевірку від 21жовтня 2024 року №000757.
За результатами перевірки складено Акт №АР049535 від 23 жовтня 2024 року, відповідно до якого зупинений транспортний засіб Volkswagen н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .
Так, відповідно до вищевказаного Акту серія і номер свідоцтва про реєстрацію «не надано»; водій «невідомо»; документ, що посвідчує особу водія «не надано». Під час перевірки виявлено порушення: «ст.34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час перевезень пасажирів перевізник не забезпечив водія т/з документами, а саме: відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» «абз.3 ч.1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 цього Закону». У графі «пояснення водія про причини порушень» записи відсутні; у графі «ініціали та прізвище» водія транспортного засобу зазначено «невідомо», підпис водія відсутній. Акт №АР049535 від 23 жовтня 2024 року підписаний старшим державним інспектором Ямпілець О.А.
За змістом п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку).
Матеріалами справи стверджується, що повідомлення (запрошення) від 15 листопада 2024 року про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, що призначено на 26 листопада 2024 року відповідач направив позивачу на електронну адресу (а.с.45).
Даючи правову оцінку правомірності винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу по суті встановленого порушення, колегія суддів зазначає наступне.
Пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами. В свою чергу, автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно (стаття 1 Закону №2344-ІІІ).
Відповідно до ст.19 Закону №2344-ІІІ при державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення.
При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
За змістом ст.29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. Позивачу видано Ліцензію серії АЕ №572220 про надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом. Дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Строк дії ліцензії з 07 серпня 2013 року (необмежений).
Крім того, позивач є власником транспортного засобу Volkswagen Crafter н.з. НОМЕР_2 , який є загальним легковим пасажирським транспортним засобом, з кількістю 9 сидячих місць, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 19 листопада 2021 року. Цей транспортний засіб за своїми характеристиками підпадає лише під вид перевезень - перевезення легковими автомобілями на замовлення.
Відповідно до ст.34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен серед іншого: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів та забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно зі ст.35 Закону №2344-III послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із замовником послуг і не можуть надаватися на стоянках таксі та на шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було попередньої домовленості про послугу.
Суб`єкти господарювання, які використовують легкові автомобілі на замовлення, мають право включати витрати на ці послуги до собівартості продукції тільки за умови, що у перевізника є відповідна ліцензія і з ним укладений письмовий договір на обслуговування.
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачений перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України; для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
За змістом ст.40 Закону №2344-ІІІ водій легкового автомобіля на замовлення зобов`язаний виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля.
Відповідно до ст.42 Закону №2344-ІІІ Договір про обслуговування легковим автомобілем на замовлення укладається між автомобільним перевізником і замовником у письмовій формі та вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або з моменту домовленості сторін.
Згідно з п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
За змістом абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, матеріалами справи стверджується, що під час перевірки 23 жовтня 2024 року виявлено порушення статтей 34, 39 Закону №2344-III: під час перевезень пасажирів перевізник не забезпечив водія т/з документами, а саме: відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу», а відтак підлягає встановленню факт здійснення ФОП ОСОБА_1 перевезення пасажирів 23 жовтня 2024 року (під час здійснення перевірки), тобто факт замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема, комерційної основи такого перевезення.
Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з п.16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе, зокрема: використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
За змістом ст.6 Закону №2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі, а також здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є відеозапис процесу перевірки.
Відповідно до п.3 Порядку застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті №590 (далі- Порядок №590) застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Укртрансбезпеки здійснюється, зокрема під час планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п.5,6 Порядку №590 посадова особа Укртрансбезпеки зобов`язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами. Посадова особа Укртрансбезпеки, яка застосовує портативний відеореєстратор інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем до матеріалів справи долучено відеозапис рейдової перевірки та відеорепортаж телеканалу «Рівне-1», з якого вбачається, що на початку перевірки інспектор звернувся до водія з вимогою надати документи на перевезення, на що водій відповів, що це його машина, вона легкова, нічого показувати не буде. Після чого (01 хв 20 сек відео) інспектор перевіряючи салон автомобіля, виявив пасажирку та намагаючись її опитати, отримав перешкоджання з боку водія: водій відштовхнув інспектора, зачинив пасажирські двері автомобіля і сказав «до побачення». Інспектор на підставі відомостей по транспортному засобу з системи «Шлях» з`ясував, що т/з Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_2 внесений перевізником ФОП ОСОБА_1 як засіб провадження господарської діяльності; інспектор повторно звернувся до водія з вимогою надати документи на перевезення, водій повторно відмовився надавати документи.
За змістом п.10 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів (далі - Порядок №422) під час звернення до водія посадова особа зобов`язана привітатися, назвати свою посаду і прізвище, пред`явити службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) та повідомити про причину зупинення транспортного засобу.
Пунктом 4 Порядку №422 встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.
Колегією суддів досліджено відеозапис та на такому зафіксовано, що відеозапис перевірки розпочато 23 жовтня 2024 року о 09:51:15. Інспектор підійшов до автомобіля Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_2 , біля якого перебували троє чоловіків та жінка, і звернувся до водія з вимогою надати документи. Водій відповів, що машина його, вона легкова, і документи показувати не буде. На запитання про пасажирів він зазначив, що це його друзі. Під час огляду салону інспектор виявив жінку старшого віку, на що водій пояснив, що це його родичка, після чого закрив двері. Згодом інспектор встановив, що транспортний засіб належить ліцензіату ФОП ОСОБА_1 , і повторно вимагав документи. Водій відповів: «я просто водій, до побачення». Відеофіксацію завершено о 09:55:37, а Акт перевірки складено о 10:03. При цьому, з долученого відео телеканалу «Рівне-1» вбачається, що водій не відштовхував інспектора та не перешкоджав огляду салону. Крім того, факту недопуску до перевірки не встановлено, тому доводи відповідача є безпідставними.
Відповідно до п.9 Порядку №422 посадова особа у разі невиконання водієм транспортного засобу вимоги щодо зупинення повідомляє про це відповідний підрозділ Національної поліції.
Таким чином, у випадку перешкоджання з боку водія/не допущення у грубій формі інспектора до перевірки транспортного засобу, посадова особа не позбавлена права повідомити про це відповідний підрозділ Національної поліції, однак інспектором не було вчинено таких дій.
Разом з тим, зі змісту Акту перевірки вбачається, що серію і номер свідоцтва про реєстрацію «не надано»; водій «невідомо»; документ, що посвідчує особу водія «не надано».
При цьому, як вбачається з відеофіксації процесу перевірки, інспектор неодноразово вказував про те, що «ФОП ОСОБА_1 є ліцензіатом» і за таких обставин (ненадання водієм документів; наявність пасажира) наявні підстави для притягнення до відповідальності.
Згідно з п.104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
При цьому, у матеріалах справи відсутні пояснення пасажира з приводу здійснення оплати за перевезення.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, в акті перевірки не зазначено, яким чином інспектор дійшов висновку про те, що транспортним засобом Volkswagen Crafter д.н.з. НОМЕР_2 здійснювались пасажирські перевезення на замовлення: не зазначено, що в ТЗ перебували пасажири (замовники послуг), відсутні їхні пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем, інформацію про певний маршрут, та інших обставин, що в сукупності ідентифікувало б транспортний засіб, як такий, що здійснював перевезення пасажирів на комерційний основі, що свідчить про те, що з матеріалів перевірки неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення.
Таким чином, під час проведення перевірки не було встановлено, що позивач здійснював перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення (на комерційній основі), при цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому доводи відповідача про перевезення 23 жовтня 2024 року позивачем пасажирів за відсутності документів, визначених статтями 34, 39 Закону №2344-III є безпідставним.
Крім того, п.22 Порядку №1567 передбачає, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис, однак в Акті перевірки не зафіксовано про відмову водія від підписання акту та надання пояснень, оскільки, як зазначено вище, у графі «пояснення водія про причини порушень» записи відсутні; у графі «ініціали та прізвище» водія транспортного засобу зазначено «невідомо», підпис відсутній.
Акт перевірки складено 23 жовтня 2024 року о 10 год 03 хв, тобто після завершення процесу перевірки 23 жовтня 2024 року о 09 год 54 хв.
Щодо покликань інспектора на відеозаписі про те, що «ФОП ОСОБА_1 є ліцензіатом» і за таких обставин (ненадання водієм документів; на думку інспектора наявність пасажира) наявні підстави для притягнення до відповідальності, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі наявність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на перевезення, не може бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 23 жовтня 2024 року позивач на зазначеному транспортному засобі надавала послуги з перевезення пасажирів на замовлення.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що тягне застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у виді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому оскаржувана постанова №065124 від 26 листопада 2024 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №460/2068/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.