ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань зупинення провадження у справі
16 вересня 2026 року м. Львів Справа № 380/4729/26 пров. № А/857/30957/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димарчук Т. М.
суддів - Москаля Р. М.
Сала П. І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідок про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 та станом на 01.01.2026 для перерахунку пенсії з 01.07.2025 та з 01.02.2026. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 18.06.2025 та 01.01.2026 відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2025 та 01.02.2026.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Адміністрація Державної прикордонної служби України, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У подальшому представником позивача подано клопотання про зупинення апеляційного провадження в розглядуваній адміністративній справі на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України до часу набрання законної сили рішенням касаційного суду в справі №240/401/26.
При цьому, в межах провадження у справі № 240/401/26 вирішується спір щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця з урахуванням при його обчисленні в якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року» за період з 20.05.2023р. по 17.06.2025р., в т.ч. «станом на 01.01.2024р.», «станом на 01.01.2025р.».
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та заявлене клопотання в межах наведених у ньому доводів, колегія суддів дійшла висновку, що заява (клопотання) про зупинення апеляційного провадження не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі наведено у ст.236 КАС України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Положення цієї норми наділяє суд дискреційним правом, а не покладає на нього обов`язок зупиняти провадження у справі. Використання законодавцем формулювання «суд має право» свідчить, що питання про зупинення провадження вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності такого процесуального заходу.
Метою цієї підстави для зупинення провадження є забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішень, які можуть суперечити майбутньому правовому висновку палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду у справі, що розглядається у подібних правовідносинах.
Однак сам по собі факт передачі іншої справи на розгляд палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Суд повинен встановити, що правовідносини у справах є подібними, а правовий висновок, який має бути сформульований під час касаційного перегляду, матиме істотне значення для правильного вирішення спору.
Вирішуючи питання про зупинення провадження, суд повинен навести належне мотивування, зокрема зазначити, у чому саме полягає подібність правовідносин, яке питання права є спільним для обох справ, чому без очікування відповідного висновку касаційної інстанції існує ризик неоднакового застосування норм права та яким чином майбутній висновок може вплинути на вирішення конкретної справи.
Таким чином, застосування цієї норми вимагає не формального посилання на факт перебування іншої справи на розгляді палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, а здійснення судом оцінки доцільності зупинення провадження з огляду на принципи розумності строків судового розгляду, ефективності судового захисту та забезпечення єдності судової практики. Лише за наявності достатнього зв`язку між справами та реальної необхідності врахування майбутнього правового висновку таке процесуальне рішення відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
У справі № 240/401/26 предметом судового розгляду є позов військовослужбовця Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати грошового забезпечення, а також зобов`язання здійснити його перерахунок і виплату за періоди з 29.01.2020р. по 15.06.2021р. та з 03.10.2022р. по 10.12.2025р. відповідно до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже, предметом спору в зазначеній справі є правомірність незастосування під час нарахування та виплати позивачу основних і додаткових видів грошового забезпечення пункту 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. у редакції, чинній з 29.01.2020р., а також наявність у позивача права на отримання грошового забезпечення, розрахованого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. При цьому одним із ключових питань, що підлягає вирішенню у цій справі, є правомірність визначення розміру грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. по 18.06.2025р. із застосуванням п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. у редакції постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р.
У справі № 380/4729/26 предметом розгляду є вимоги особи, яка отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про визнання протиправною відмови у підготовці та направленні до органу ПФ України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 та станом на 01.01.2026 для перерахунку пенсії з 01.07.2025 та з 01.02.2026.
Таким чином, предметом спору в справі № 380/4729/26 є наявність у позивача права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 18.06.2025, та відповідно права на перерахунок пенсії на підставі такої довідки.
На відміну від справи № 240/401/26, у розглядуваній справі не ставиться питання про правомірність визначення грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. по 18.06.2025р. із застосуванням пункту 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. у редакції постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р. Позивач не оспорює правові наслідки застосування постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р. у період її чинності та не заявляє вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за цей період.
Отже, у справі № 380/4729/26 спір виник у зв`язку з відмовою відповідача підготувати та направити до органу ПФ України довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 та станом на 01.01.2026, тобто на дату, коли рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі № 320/29450/24, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., набрало законної сили, а постанова КМ України № 481 від 12.05.2023р. втратила чинність внаслідок її визнання протиправною та нечинною.
Саме цією обставиною позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, вважаючи, що після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням підлягала застосуванню попередня редакція п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р., яка передбачає визначення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями та інших складових грошового забезпечення із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Отже, правовою підставою позову є не перевірка законності постанови КМ України № 481 від 12.05.2023р. чи порядку її застосування у період її дії, а правові наслідки втрати нею чинності та обов`язок відповідача оформити довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до нормативного регулювання, чинного після 18.06.2025р.
За таких обставин правовий висновок, який буде сформульований об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 240/401/26, не є визначальним для вирішення спору в справі № 380/4729/26, оскільки не стосується того самого предмета спору та не охоплює вирішення правового питання, від якого залежить правильне вирішення цієї справи.
Отже, сам по собі факт перебування справи № 240/401/26 на розгляді об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не створює передбачених п.5 ч.2 ст.236 КАС України правових підстав для зупинення провадження у справі № 380/4729/26.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених п.5 ч.2 ст.236 КАС України, для зупинення провадження у справі.
З викладених міркувань колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість поданої заяви (клопотання), через що в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 229, 236, 311, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання про зупинення апеляційного провадження до часу набрання законної сили рішенням суду касаційної інстанції в справі № 240/401/26 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. М. Димарчук
судді Р. М. Москаль
П. І. Сало