ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Львів Справа № 447/2050/26 пров. № А/857/42473/26
суддя в 1-й інстанції - Друзюк М.М.
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кушнір В.О.,
суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.
секретаря судового засідання: Ханащак С.І.
представника позивача Цімури Я.В.
представника відповідача Цьороха Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року у справі №447/2050/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4182/25 від 17.10.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Стрийським районним судом Львівської області рішенням від 20 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що в один і той самий день, 17.10.2025, відповідач виніс щодо однієї й тієї самої особи ( ОСОБА_1 ) дві окремі постанови у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.210-1 КУпАП (№4182/25 - предмет цього спору, та №4194/25 - предмет спору у справі №447/3510/25), що не було враховано судом першої інстанції. Наголошує на тому, що той факт, що обидві постанови (№4182/25 і №4194/25) винесені однією й тією ж посадовою особою в один і той самий день - 17.10.2025 та щодо одного й того самого позивача за однією й тією ж кваліфікацією (ч.3 ст.210-1 КУпАП), свідчить про те, що справи про обидва правопорушення фактично розглядалися відповідачем одночасно, а отже, відповідач був зобов`язаний ухвалити щодо позивача одну постанову з накладенням стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне з вчинених правопорушень, а не дві окремі постанови, кожна з яких самостійно передбачає штраф у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також зазначає, що суд першої інстанції неповно оцінив доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури складення протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до направлення №5110354 від 06.10.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направляється для визначення придатності до військової служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров`я КНП Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня», дата початку медичного огляду 07.10.2025.
Начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 , оператором мобілізаційного відділення ОСОБА_3 , головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 - державним службовцем ОСОБА_4 складено акт про відмову від особистого підпису та відмову отримання направлення №5110354 від 06.10.2025 на військово-лікарську комісію.
Згідно з протоколом №4182/25 про адміністративне правопорушення від 06.10.2025, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 06.10.2025 ОСОБА_1 , як військовозобов`язаному, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було сформоване електронне направлення №5110354 (підписане начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год 48 хв 06.10.2025) для визначення придатності до військової служби в умовах КНП Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня» з терміном початку медичного огляду 07.10.2025. В цей же день, приблизно о 20 год 00 хв направлення №5110354 від 06.10.2025 було видано ОСОБА_1 . Під час вручення направлення №5110354 від 06.10.2025 ОСОБА_1 від особистого підпису щодо ухилення від військової служби під час мобілізації, в тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування за та соціальної підтримки, а також від отримання направлення №5110354 від 06.10.2025, відмовився. 06 жовтня 2025 року складений та затверджений акт про відмову ОСОБА_1 від особистого підпису та отримання направлення №5110354 від 06.10.2025. В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, які виразилися в тому, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , який підлягає призову на військову службу під час мобілізації та будучи військовозобов`язаним, пройти медичний огляд відповідно до направлення №5110354 від 06.10.2025, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився отримувати направлення, та, відповідно, проходити військово-лікарську комісію в умовах КНП Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська об`єднана лікарня». ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 07.10.2025 о 10 год 00 хв за місцем знаходження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від пояснення, підписання протоколу, отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності двох свідків.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 . 08.10.2025 ОСОБА_1 направлялося повідомлення №4182/25 від 07.10.2025 про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з постановою №4182/25 від 17.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_5 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладеного на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25 500 грн.
Відповідно до заяви про відкриття виконавчого провадження №17172 від 10.11.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 просить прийняти до виконання постанову №4182/25 від 17.10.2025, видану ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Стрийської міської ТГ Львівської області, штрафу за порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, у розмірі 51 000 грн.
Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2025, виконавче провадження з примусового виконання постанови №4182/25 від 17.10.2025 закінчено у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації, а також з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
На території України особливий період розпочався 17 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до абзацу третього статті 4 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
В Україні, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є наслідком фактичного початку воєнних дій та дію якого надалі продовжено. Отже, на час виникнення спірних правовідносин в Україні діє особливий період.
Розділом II Конституції України визначено основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина. Зокрема, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням та виховання громадян у дусі додержання законів і зміцнення законності.
За змістом статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати такі справи та накладати адміністративні стягнення мають право керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною шостою статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик та була належним чином повідомлена про дату, час і місце виклику, за наявності у відповідного органу підтвердних документів про отримання особою виклику.
Відповідно до диспозиції частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням є вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
За приписами частини другої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли наявні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
Частиною третьою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік справ, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.
За змістом статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладу охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії відповідного органу.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки та інших визначених законом органів.
Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Частиною десятою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Пунктом 1.1 розділу I Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Медичний огляд включає вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями та вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, із винесенням письмового висновку (постанови).
Згідно з абзацом четвертим частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацом четвертим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підпунктами 3.1, 3.2 глави 3 розділу II Положення №402 громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Оцінюючи наведені у справі докази та доводи сторін, апеляційний суд встановив, що 06 жовтня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 сформовано направлення №5110354 для визначення придатності до військової служби на базі закладу охорони здоров`я - Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня».
Начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , оператором мобілізаційного відділення ОСОБА_3 , головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 - державним службовцем ОСОБА_4 складено акт про відмову ОСОБА_1 від особистого підпису та отримання направлення №5110354 від 06 жовтня 2025 року на проходження військово-лікарської комісії. Факт відмови від отримання направлення засвідчено підписами представників комісії.
У зв`язку з наведеним 06 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 складено протокол №4182/25 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду якого винесено оскаржувану постанову. При цьому у протоколі зазначено дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Від надання пояснень, підписання протоколу та отримання його другого примірника ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, які засвідчили зазначений факт своїми підписами у протоколі.
На адресу позивача надсилалося повідомлення №4182/25 від 07 жовтня 2025 року про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який мав відбутися 17 жовтня 2025 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: місто Стрий, вулиця Нижанківського, 6, кабінет 26. Надсилання такого повідомлення підтверджується фіскальним чеком від 08 жовтня 2025 року та даними трекінгу поштового відправлення №824[телефон приховано] з вебсайту АТ «Укрпошта», з яких убачається, що відправлення вручено одержувачу - ОСОБА_1 у місті Миколаєві 13 жовтня 2025 року.
Щодо твердження представника позивача про відсутність за пошуковими параметрами трекінгового номера №824[телефон приховано] на вебсайті АТ «Укрпошта» даних щодо відповідного поштового відправлення апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 107-109, 113 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, інформація в автоматизованій системі АТ «Укрпошта» зберігається протягом шести місяців, а протягом цього строку АТ «Укрпошта» здійснює перевірку та надає інформацію і копії документів щодо пересилання та вручення поштових відправлень.
За даними, наведеними у матеріалах справи, поштові відправлення за трекінговими номерами №824[телефон приховано] та №824[телефон приховано], якими, відповідно, надсилалися повідомлення №4182/25 від 07 жовтня 2025 року та постанова №4182/25 від 17 жовтня 2025 року, були направлені ОСОБА_1 08 жовтня 2025 року та 20 жовтня 2025 року відповідно. Отже, на час здійснення представником позивача пошуку відповідних відправлень минуло більше шести місяців, що об`єктивно унеможливлює перевірку в автоматизованій системі інформації щодо їх пересилання та вручення.
Відповідно до пунктів 74, 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у тому числі тим, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби, за винятком осіб, які в установленому порядку визнані особами з інвалідністю, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 Порядку №560, повинно містити реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на медичний огляд, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного та резервіста.
Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій та морській піхоті.
Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Сил України видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов`язаному або резервісту під особистий підпис.
Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування, крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 Порядку №560.
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту або військовозобов`язаному під особистий підпис.
Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також строк завершення медичного огляду.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положеннями Порядку №560 не передбачено обов`язку щодо надсилання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформованого відповідно до пункту 74-1 цього Порядку, листом з описом вкладення. Крім того, наявне в матеріалах справи направлення від 06 жовтня 2025 року №5110354 відповідає встановленим Порядком №560 вимогам.
Інших доводів, які б спростовували факт неналежного повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач не навів.
За наведених обставин апеляційний суд встановив, що, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, однак відмовився від отримання направлення №5110354 від 06 жовтня 2025 року на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації та не з`явився у визначений час для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, доводи позивача не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо доводів представника позивача про відсутність доказів реєстрації направлення №5110354 від 06 жовтня 2025 року в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію апеляційний суд зазначає, що з огляду на встановлений факт відмови ОСОБА_1 від особистого підпису та отримання зазначеного направлення відповідний запис у журналі реєстрації не здійснювався.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначив, що відповідач порушив порядок накладення стягнення за ст. 36 КУпАП, оскільки розглядаючи одночасно протоколи №4182/25, та №4194/25 відповідач мав накласти стягнення тільки за одним протоколом за яке передбачено більш тяжку санкцію.
Оцінюючи доводи позивача про нібито порушення відповідачем встановленого ч. 2 ст.36 КУпАП порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо декілька правопорушень розглядаються одночасно одним органом чи посадовою особою, застосовується правило про накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, при цьому до основного стягнення може бути приєднано одне додаткове стягнення за будь-яке з інших правопорушень.
Колегія суддів звертає увагу, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності:
- постановою №4194/25 - за те що ОСОБА_1 не з`явився за викликом (повісткою №2611180) до ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 3 діб не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2
- постановою №4182/25 - за відмову від отримання направлення на проходження ВЛК та проходження ВЛК.
Обидва правопорушення оформлено окремими протоколами і кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що підстав для застосування положень ч.2 ст.36 КУпАП немає, оскільки: зазначені правопорушення є рівнозначними за тяжкістю; розгляд справ одним органом в один день не створює умов для застосування правила про накладення стягнення лише за більш серйозне правопорушення.
Таким чином, у даній справі позивачем вчинено кілька адміністративних правопорушень, які не утворюють сукупності, передбаченої ч.2 ст.36 КУпАП.
При цьому, хоча ст.36 КУпАП встановлює правило про накладення стягнення за одночасні правопорушення з пріоритетом більш суворої санкції, у даному випадку кожне правопорушення оформлено окремим протоколом і розглядається як самостійний факт, а тому накладення стягнення за кожне правопорушення згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП є законним.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що під час прийняття постанов №4182/25 та №4194/25 відповідачем дотримано вимоги ст.36 КУпАП, а накладені стягнення за кожним правопорушенням є законними та обґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що він не був присутній при розгляді справ та не отримував постанов, не спростовує законності самих постанов, оскільки: факт вчинення адміністративних правопорушень позивачем не заперечується; порушення порядку повідомлення або вручення постанови не віднесене КУпАП до підстав для закриття провадження (ст.247 КУпАП); неналежне вручення постанови має значення для стадії виконання, зокрема для обчислення строків добровільної сплати та законності відкриття виконавчого провадження, але не впливає на правильність встановлення події та складу правопорушення.
Отже, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги у межах, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством України.
За таких обставин правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, а позовні вимоги є необґрунтованими.
2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року у справі №447/2050/26 ухвалене на підставі правильно встановлених обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування або зміни.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року у справі №447/2050/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. О. Кушнір
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 16.09.26