ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 140/9295/25 пров. № А/857/53059/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Гінди О. М.,Заверухи О. Б., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (головуючий суддя Костюкевич Сергій Федорович, м. Луцьк) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про скасування рішення та спонукання до вчинення дій, -
Короткий зміст позовних вимог
До Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.07.2025 №907190144797 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»;
- зобов`язати відповідача перевести з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за Законом України «Про державну службу», з дати звернення (16.07.2025), зарахувавши до стажу державної служби період роботи в державних органах та в органах місцевого самоврядування з 17.04.1987 по 10.12.1990, з 30.01.1991 по 07.12.1993 та з 02.08.2001 по 30.03.2015 із визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Вишнівською сільською радою від 14.07.2025 №П-3606 та №П-3607.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено частково адміністративний позов, а саме суд:
- визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.07.2025 №907190144797 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII;
- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців періоди роботи з 17.04.1987 по 10.12.1990, з 30.01.1991 по 07.12.1993 та з 02.08.2001 по 30.03.2015 в органах місцевого самоврядування, та прийняти рішення про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 17.04.2025 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачають, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Після набрання чинності Законом № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889 та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493, зараховується до стажу державної служби. Оскільки згідно записів трудової книжки позивач у спірний період працював на різних посадах в органах місцевого самоврядування, то з огляду на наведене правове регулювання суд дійшов висновку про те, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 17.04.1987 по 10.12.1990, з 30.01.1991 по 07.12.1993 та з 02.08.2001 по 30.03.2015 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати від 14.07.2025 №П-3606 та №П-3607 з мотивів їх передчасності, оскільки спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктом 10,12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Ця вимога стосуються розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що до набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (04.07.2001) посада голови сільської ради була віднесена до відповідних категорій посад державної служби відповідно до постанови КМ України № 239 від 18.04.1994. Після 04.07.2001 згідно статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування. Станом на 01 травня 2016 року позивач на посадах державної служби не набув 20 років стажу державної служби, достатнього для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Враховуючи наведене, позивачу правомірно відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки заявник не має необхідного стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, передбачених Законом №889-VІІІ.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції
ОСОБА_1 є пенсіонером, з 18.06.2011 отримувала пенсію за віком по Закону "Про служюу в органах місцевого самоврядування", з 01.03.2019 отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 :
- з 17.04.1987 по 10.12.1990 обраний секретарем первинної парторганізації колгоспу ім. КПСС;
- з 30.01.1991 по 07.12.1993 та з 02.08.2001 по 30.03.2015 обраний на посаду сільського голови Вишнівської сільської ради;
- 02.08.2001 року присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування; - 02.08.2001 склав присягу відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; - 03.03.2025 року присвоєно 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування; - 26.09.2007 присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування; - 30.03.2015 присвоєно 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Вишнівська сільська рада видала позивачу довідки від 14.07.2025 №П-3606 та №П-3607 про складові заробітної плати.
16.07.2025 позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, просив перевести його на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 14.07.2025 №П-3606 та №П-3607.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, визначено Головне управління ПФУ в Закарпатській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 24.07.2025 року № 907190144797 позивачу відмовлено в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку із відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями.
Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини
відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Закон № 889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців. Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у особи є право на призначення пенсії відповідно до цієї норми Закону №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
У період проходження позивачем публічної служби на посадах в органах місцевого самоврядування діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМУ від 03.05.1994 №283 (далі - Постанова №283). Постанова №283 втратила чинність з 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Постановою КМУ №229 від 25.03.2016, якою визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби на підставі Закону №889-VIII.
Пункт 2 Порядку №283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затв. Постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229, чинний з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Позиція суду апеляційної інстанції
У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо неможливості зміни виду (призначення) пенсії заявника, який отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-IV, на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу», а також наявності/відсутності підстав для зарахування часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу державної служби.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що позивач станом на 01.05.2016 мав необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому відповідає умовам для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аргументи апелянта зводяться до того, що спірні періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не можуть бути враховані при визначенні необхідного стажу державної служби, тому позивач не має права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ (у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016).
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому не є предметом апеляційного перегляду.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, пенсія держслужбовця), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Тому хибним є аргумент апелянта про те, що у позивача відсутнє право на переведення його на пенсію держслужбовця, оскільки він вже раніше використав право на призначення та отримання пенсії відповідано до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Той факт, що позивач раніше отримував таку пенсію, не позбавляє його права перейти на пенсію держслужбовця за нормами Закону № 889-VIІ.
Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, а саме: - 10 років для осіб, що станом на 01.05.2016 займали посади державної служби, або - 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі.
Вирішуючи питання щодо стажу державної служби позивачки станом на 01.05.2016 суд враховує таке:
- пункт 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII визначає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
- як Порядок № 283, так і Порядок № 229 визначають, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 14 Закону № 2493-III до п`ятої категорії посад віднесено посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.
Суд встановив, що позивач за період із з 17.04.1987 по 10.12.1990, з 30.01.1991 по 07.12.1993 та з 02.08.2001 по 30.03.2015 (20 років 01 місяць) перебував на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону № 2493-III (сільського голови Вишнівської сільської ради). Отже, цей стаж має включатися до стажу державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Так, позивач станом на 01.05.2016 вже не працював на посаді держслужби, проте сумарно набув понад 20 років стажу держслужби. Отже, позивач на підставі пунктів 10,12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Підсумовуючи наведені мотиви суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення № 907190144797 від 24.07.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 16.07.2025 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.
Оскільки заява позивача від 16.07.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Закарпатській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення № 907190144797 від 24.07.2025, то саме цей орган повинен вчиняти зобов`язальні дії щодо переведення позивача на пенсію відповідно до Закону «Про державну службу».
Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача перевести його з 16.07.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зарахувавши при цьому до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців періоди роботи з 17.04.1987 по 10.12.1990, з 30.01.1991 по 07.12.1993 та з 02.08.2001 по 30.03.2015 в органах місцевого самоврядування.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 140/9295/25 - без змін.
Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Головуючий суддя Р. М. Москаль
судді О. М. Гінда
О. Б. Заверуха
Повне судове рішення складено 17.09.26