УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 160/34217/23
адміністративне провадження № К/990/42575/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року
у справі №160/34217/23
за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
15 вересня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі №160/34217/23, предметом спору у якій є визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень: від 14 вересня 2023 року № 000/870/32-00-07-01-19, яким до позивача застосований штраф в розмірі 2040 гривень за ненадання (неповне) надання належним чином засвідчених копій первинних документів на запит відповідача; від 14 вересня 2023 року № 000/869/32-00-07-01-19, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 10200 гривень за не реєстрацію податкових накладних по операціям з вивезення товарів за межі України, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ; від 07 грудня 2023 року № 00/1074/32-00-07-01-19, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку на суму 18504395,00 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 9252197,50 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2023 року № 000/870/32-00-07-01-19. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2023 року № 000/869/32-00-07-01-19. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2023 року № 00/1074/32-00-07-01-19 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14 282 785, 45 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 7 141 392,73 гривень. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року, апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» задоволено. Скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/34217/23 в частині позовних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2023 року № 00/1074/32-00-07-01-19, ухвалено нове рішення в цій частині. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2023 року № 00/1074/32-00-07-01-19. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №160/34217/23 - залишено без змін.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник підставами касаційного оскарження зазначає пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас зміст касаційної скарги свідчить, що її доводи переважно спрямовані на обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 березня 2021 року у справі № 200/6316/19-а, від 30 червня 2021 року у справі № 804/1267/16, від 20 червня 2024 року у справі № 160/9057/23, від 11 серпня 2025 року у справі № 160/20154/23, від 05 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17.
При цьому скаржник посилається на неправильне застосування судами, зокрема, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200, статей 44, 61, 72, 74, 83 Податкового кодексу України при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та заявленої суми бюджетного відшкодування.
Суд звертає увагу, що у разі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду та цитування викладених у них правових висновків.
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на цій підставі є зазначення конкретної норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, конкретного висновку суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду, а також обґрунтування подібності правовідносин у справі, в якій викладено відповідний висновок Верховного Суду, та у справі, що переглядається.
Натомість наведене скаржником обґрунтування подібності правовідносин зводиться до посилання на однаковий суб`єктний склад у частині участі контролюючих органів та суб`єктів господарювання, належність спірних правовідносин до сфери оподаткування, а також необхідність дослідження наявності у контрагентів трудових і матеріально-технічних ресурсів.
Таке обґрунтування саме по собі не свідчить про подібність правовідносин, оскільки скаржником не здійснено належного співвідношення фактичних обставин справ, змісту спірних правовідносин та умов застосування відповідних норм матеріального права.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник фактично не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та встановлених ними обставин справи, наполягаючи на тому, що наявність належним чином оформлених первинних документів не є достатньою для підтвердження реальності господарських операцій, а судами не враховано відсутність у контрагентів необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів.
Разом із тим такі доводи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а фактично зводяться до незгоди скаржника з установленими судами обставинами справи та здійсненою ними оцінкою доказів.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає, що саме по собі формальне зазначення відповідного пункту не є достатнім для відкриття касаційного провадження.
У разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, конкретизувати зміст правовідносин, у яких такий висновок відсутній, обґрунтувати необхідність формування Верховним Судом відповідного висновку та зазначити, у чому полягає неправильне застосування цієї норми судами попередніх інстанцій.
Проте касаційна скарга такого взаємопов`язаного обґрунтування не містить. Фактично скаржник лише зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України серед підстав касаційного оскарження, не формулюючи належним чином, щодо застосування якої саме норми права та у яких конкретних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Натомість розділ касаційної скарги, присвячений підставам касаційного оскарження, викладений саме через призму пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, мотивуючи касаційну скаргу порушеннями судами норм процесуального права, скаржник не визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам щодо її змісту та обґрунтування підстав касаційного оскарження.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі №160/34217/23 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова