УХВАЛА
17 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 560/344/26
адміністративне провадження № К/990/42586/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року
у справі № 560/344/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Палац»
до Головного управління ДПС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
15 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 560/344/26.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «ПН» від 08 вересня 2025 року № 21158/22-01-07-08 та форми «Н» від 23 грудня 2025 року № [номер приховано].
Перевіряючи касаційну скаргу та наведене у ній обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, визначених пунктами 1- 4 цієї частини.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначаються підстава або підстави, на яких вона подається, із визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави.
Системний аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що касаційна скарга повинна містити не лише формальне посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а й належне обґрунтування наявності конкретної підстави касаційного оскарження у взаємозв`язку з висновками судів попередніх інстанцій.
Як підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у їх системному взаємозв`язку.
Скаржник формулює питання про те, чи може складення після спливу строку реєстрації розрахунку коригування на збільшення кількісних та вартісних показників податкової накладної вважатися належним виконанням первісного обов`язку платника податку, якщо на дату виникнення податкових зобов`язань податкова накладна була складена не на повний обсяг здійсненої операції або не містила окремої номенклатурної позиції фактично наданої послуги.
У разі посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, конкретизувати зміст правовідносин, у яких такий висновок відсутній, обґрунтувати необхідність його формування та навести своє розуміння правильного застосування цієї норми.
Натомість наведені скаржником доводи зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин щодо складення та реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Арден Палац» податкових накладних і розрахунків коригування до них, а також з висновками судів про належність обраного платником податку способу виправлення допущених помилок.
Скаржник фактично ставить питання про правильність оцінки судами конкретних обставин цієї справи та досліджених доказів, а не про формування висновку щодо застосування норми права, який мав би універсальне значення для вирішення певної категорії спорів.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без належного обґрунтування необхідності його формування у подібних правовідносинах не є достатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник зазначає, що суди застосували пункт 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктами 89, 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02 квітня 2026 року у справі № 380/3573/25.
Обов`язковою умовою оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми саме у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин визначається з урахуванням суб`єктного складу учасників, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування відповідних норм права, зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни правовідносин.
У справі № 380/3573/25 правовідносини стосувалися відсутності складення та реєстрації платником податку податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Натомість у справі, у якій подано цю касаційну скаргу, суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Арден Палац» склало та зареєструвало податкові накладні, а виявлені помилки щодо обсягу та номенклатури наданих послуг виправило шляхом складення і реєстрації розрахунків коригування.
Скаржник, порівнюючи наведені справи, фактично ототожнює повну відсутність податкових накладних із неналежним, на його переконання, відображенням окремих показників господарських операцій у складених і зареєстрованих податкових накладних.
Таке обґрунтування не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку Верховного Суду саме у подібних правовідносинах.
Також скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 червня 2023 року у справі № 280/4556/19 та від 21 грудня 2020 року у справі № 340/854/19, щодо застосування абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України.
Суди попередніх інстанцій установили, що податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2025 року № [номер приховано] прийнято у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних, складених платником на виконання податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2025 року № 21158/22-01-07-08.
Водночас суди дійшли висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2025 року № 21158/22-01-07-08, оскільки платник податку належним способом виправив помилки у раніше складених та зареєстрованих податкових накладних, а тому обов`язку складати нові податкові накладні у нього не виникло.
Отже, вирішення спору щодо податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2025 року № [номер приховано] безпосередньо залежало від установлених судами обставин щодо наявності у позивача обов`язку складати та реєструвати відповідні податкові накладні.
Натомість скаржник не доводить подібності правовідносин у наведених ним справах із правовідносинами цієї справи з урахуванням установлених судами фактичних обставин, а лише наводить власне тлумачення положень пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України та наполягає на іншій оцінці юридичних наслідків скасування первинного податкового повідомлення-рішення.
Саме лише зазначення постанов Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин не свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування положень законодавства, незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та необхідності повторної оцінки наявних у справі доказів.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 560/344/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арден Палац» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова