Дата документу 15.09.2026
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________
Єдиний унікальний № 335/10839/21 Головуючий у 1 інстанції Геєць Ю.В.
Провадження № 22-ц/807/2009/26 Суддя доповідач Бредун Дмитро Сергійович
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Бредуна Д.С.,
суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.,
за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника скаржника акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» Лєлєкової Вікторії Володимирівни на ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 20 липня 2026 року за скаргою акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни,-
В СТ А Н О В И В
Короткий зміст звернення до суду першої інстанції.
29 червня 2026 року представник АТ «Запоріжжяобленерго» Лєлєкова В.В. подала до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. щодо виконання незаконної вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України Владислава Берегових.
В обгрунтування вказала, що 12 жовтня 2021 року акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі представника Лєлєкової В.В. звернулося до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за електроенергію у розмірі 3571,20 грн., який виник у період з 17.09.2018 по 01.01.2019, у зв`язку зі споживанням відповідачем електричної енергії у розмірі 2265 кВт год.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25 травня 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
27 вересня 2022 року представником акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» Глазуновим В.С. отримано виконавчі листи та пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Шавлуковій З.А.
14 березня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. відкрито виконавче провадження ВП №71282156 з примусового виконання виконавчого листа Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя №335/10839/21 від 27 вересня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 3571,20 грн. та виконавче провадження ВП №71282057 з примусового виконання виконавчого листа Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя №335/10839/21 від 27 вересня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж суми судового збору у розмірі 2270,00 грн., які були об`єднані у зведене виконавче провадження ВП №71292211.
18 червня 2026 року в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, представнику стягувача стало відомо про перерахування коштів, що були стягнуті з боржника на виконання рішення суду в сумі 21,82 грн. Зазначене підтверджується платіжною інструкцією № 91709 від 10.06.2026 на користь особи, що не є стягувачем у виконавчому провадженні. Відповідно до призначення платежу, кошти стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» за ВП № 71282156 були перераховані Міністерству Юстиції України.
Як пояснив приватний виконавець, кошти Міністерству юстиції перераховано на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових (далі ВПВР ДДВСМЮУ) № 20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27.05.2026, у зв`язку з тим, що АТ «Запоріжжяобленерго» являється боржником за зведеним виконавчим провадженням № 77419144, що перебуває на виконанні у ВПВР ДДВСМЮУ. У вимозі Департаменту вказано «стягнуті кошти на користь Акціонерного Товариства «Запоріжжяобленерго» перераховувати на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень...».
Заявник посилаючись на те, що дії приватного виконавця з перерахування коштів на підставі вищезазначеної незаконної вимоги на депозитний рахунок ВПВР ДДВС (особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні), є неправомірними, такими, що порушують вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та права АТ «Запоріжжяобленерго», просить суд визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. щодо виконання незаконної вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових за № 20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27.05.2026.
Зміст оскаржуваного рішення суду.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2026 року скаргу акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни залишено без задоволення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, за допомогою підсистеми «Електронний суд» 31 липня 2026 року представник скаржника акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» Лєлєкова Вікторія Володимирівна подала апеляційну скаргу.
Скаргу обґрунтовано тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. перебуває зведене виконавче провадження ВП№71292211 з примусового виконання виконавчого листа №335/10839/21 від 27 вересня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 3571,20 грн. та суми судового збору у розмірі 2270,00 грн. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження скаржнику стало відомо, що в ході проведення виконавчих дій з боржника ОСОБА_1 були стягнуті кошти на виконання рішення суду у сумі 21,82 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №91709 від 10.06.2026, однак стягнута сума не була перерахована на користь стягувача АТ «Запоріжжяобленерго», а в повному об`ємі була перерахована на користь Міністерства юстиції України на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових №20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27 травня 2026 року, на підставі того, що АТ «Запоріжжяобленерго» є боржником за зведеним виконавчим провадженням ВП №77419144, що перебуває на виконанні у ВПВР ДДВСМЮУ, чим порушено вимоги п.5 ч.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Скаржник ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 20.07.2026 у справі №335/10839/21 вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А.
Рух справи в суді апеляційної інстанції та відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду від 31 липня 2026 року матеріали цивільної справи витребувано з суду першої інстанції.
14 серпня 2026 року вищезазначена справа надійшла до Запорізького апеляційного суду.
Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року у справі відкрите апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в суді апеляційної інстанції.
28 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Шавлуковою З.А. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому приватний виконавець апеляційну скаргу вважає безпідставною, а ухвалу суду першої інстанції повністю обґрунтованою та законною.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що у неї в провадженні на виконанні перебуває зведене виконавче провадження ВП №71292211 щодо стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 до складу якого, зокрема, входить виконавче провадження ВП №71282156 з виконання виконавчого листа №335/10839/21, виданого 27 вересня 2022 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 17.09.2018 по 01.01.2019 у розмірі 3571,20 грн.
У зв`язку з вимогою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава від 27 травня 2026 року щодо перерахування коштів, стягнутих на користь АТ «Запоріжжяобленерго» на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як погашення заборгованості АТ «Запоріжжяобленерго» за зведеним виконавчим провадженням ВП №77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є боржником, приватним виконацем було перераховано 21,82 грн. на депозитний рахунок ВПВРДДВС МЮУ, стягнутих з рахунку борника ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження ВП №71282156. Адже, відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими для виконання всіма органами, установами, організаціями, посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством України.
Апеляційний розгляд справи.
Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова З.А. 14 вересня 2026 року подала заяву про відмову у задоволенні апеляційної скарги і розгляд справи за її відсутності.
Представник скаржника АТ «Запоріжжяобленерго» - адвокат Сколибог А.Ф., заінтересована особа ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає таке.
Фактичні обставини справи.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25 травня 2022 року у справі ЄУН №335/10839/21, Провадження №2/335/512/22:
- позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення боргу за електроенергію - задоволено повністю;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 17.09.2018 по 01.01.2019 у розмірі 3571 грн. 20 коп.;
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп.
Рішення оскаржене не було і набрало законної сили 27 червня 2022 року.
14 березня 2023 року приватним виконавцем за заявою стягувача АТ «Запоріжжяобленерго» відкрито виконавче провадження № 71282156 з примусового виконання виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя №335/10839/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 3571,20 грн.
Платіжною інструкцією №91709 від 10.06.2026 на користь особи, що не є стягувачем у виконавчому провадженні перерахувані кошти, що були стягнуті з боржника на виконання рішення суду в сумі 21,82 грн. Відповідно до призначення платежу, кошти стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» за ВП №71282156 були перераховані Міністерству юстиції України.
Кошти перераховано на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових (далі ВПВР ДДВСМЮУ) №20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27.05.2026, у зв`язку з тим, що АТ «Запоріжжяобленерго» являється боржником за зведеним виконавчим провадженням №77419144, що перебуває на виконанні у ВПВР ДДВСМЮУ.
Позиція апеляційного суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконачого округу Запорізької області Шавлукової З.А. перебуває зведене виконавче провадження ВП №71292211 щодо стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 , до складу якого, зокрема, входить виконавче провадження ВП №71282156 з виконання виконавчого листа №335/10839/21, виданого 27 вересня 2022 року Орджонікідзевським районним судом м.Запоріжжя, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 17.09.2018 по 01.01.2019 у розмірі 3571,20 грн.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення, посилався на те, що приватним виконавцем Шавлуковою З.А. під час розподілу коштів, стягнутих в рамках зведеного виконавчого провадження ВП №71292211, було порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень в частині розподілу стягнутих з боржника коштів, а саме, сума грошових коштів, яка підлягала направленню стягувачу, неправомірно зарахована на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який не є стягувачем за виконавчим провадженням ВП №71282156, чим порушено вимоги п.5 ч.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин другої-третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визначає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник зазначає щодо неправомірних дій приватного виконавця з перерахування коштів на депозитний рахунок ВПВР ДДВС (особі, що не є стягувачем у виконавчому провадженні), що є порушенням вимоги ч.5 ст. 47, ч.4 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41 Конституції України на володіння своїм майном стягувача - АТ «Запоріжжяобленерго». Здійснивши перерахування коштів на депозитний рахунок іншого відділу ДВС, приватний виконавець фактично розпорядився чужим майном без наявних на те законних підстав, чим вчинив неправомірну дію.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про неправомірність дій приватного виконавця Шавлукової З.А. з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною 1 статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VІІІ (далі Закон).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.
Згідно із вимогами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
На виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27.05.2026 року, на виконання рішення суду, приватним виконавцем Шавлуковою З.А. на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» здійснено перерахування коштів (в рахунок погашення суми заборгованості в іншому зведеному виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є боржником).
Згідно з ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій на свій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність передбачену законом.
Згідно ч.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно зі статтею 51 цього Закону).
Органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
Постановою Верховного Суду від 04.03.2026 по справі №469/404/17 встановлено, що загальне правило встановлює заборону для виконання використовувати стягнуті суми для виплати іншим особам, винятком є випадки, коли стягувач за одним виконавчим провадженням одночасно має статус боржника в іншому провадженні.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду №910/10309/21 від 16 лютого 2024 року, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №401/1813/16-ц (провадження №61-29744св18) зазначив, що «правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволені вимог заявника про визнання незаконними дій державного виконавця щодо непереведення коштів, стягнутих за судовим рішенням з ПАТ ТРК «Веселка» на його розрахунковий рахунок. Враховуючи, що КП «Житлосвіт2012» було одночасно стягувачем в одному виконавчому провадженні і боржником в іншому, вказані дії державного виконавця відповідали вищенаведеним положенням ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Отже, перераховуючи кошти на користь Міністерства юстиції на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27.05.2026, приватний виконавець виконував рішення суду за яким АТ «Запоріжжяобленерго» є боржником у зведеному виконавчому провадженні ВП №77419144.
Таким чином, дії приватного виконаця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. щодо перерахування коштів на користь Міністерства юстиції на виконання вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Владислава Берегових № 20.1/В-7/77419144/зв-1 від 27.05.2026 є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги (відхиливши зазначені доводи АТ «Запоріжжяобленерго»).
Оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, Запорізький апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Ухвалу Вознесенівськогорайонного суду м.Запоріжжя від 20 липня 2026 року за скаргою акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця Шавлукової Заіри Арсенівни залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Д.С. Бредун
Суддя Д.І. Сакоян
Суддя Л.Г. Салтан