Справа № 570/4746/26
провадження № 2-о/570/203/2026
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
10 вересня 2026 року
Суддя Рівненського районного суду Рівненської області Кушнір Н.В., перевіривши виконання вимог ст.175-177, 184 ЦПК України по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
у с т а н о в и в:
заявник ОСОБА_2 звернувся 10 вересня 2026 до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у якій просить суд про визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, за обставин Російсько-Української війни; допомогти у сприянні примусового виконання рішення іноземного суду на майно іноземних держав, яке знаходиться в Україні та за кордоном.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження у справі, з таких підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.1, п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51 сво 18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У ч.4 ст.315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд вважає, що існує спір про право заявника, який у прохальній частині просить про визнання визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а тому вказані факти підлягають доказуванню під час розгляду справи у порядку позовного провадження та можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів, що не може бути розглянуто у порядку розділу ІV ЦПК України.
Крім того, суд звертає увагу, що заявник у заяві покликається на норми ЦПК, зокрема на ст.256 у старій редакції, оскільки у чинному ЦПК України правила встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачені ст.315-329 ЦПК України.
Крім того, у другому пункті заявник просить «допомоги у сприянні примусового виконання рішення іноземного суду», однак суд звертає увагу, що визнання та виконання рішень іноземних судів регулюються окремим розділом ЦПК України (Розділ IX) і не можуть поєднуватися із заявою про встановлення юридичних фактів в окремому провадженні.
Суд також враховує, що передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист та гарантоване ч.1 ст.4 ЦПК України право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, не будуть обмежені оскаржуваною ухвалою, оскільки заявник має право звернутися до суду на загальних підставах із відповідним позовом. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и в:
відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення
Учасник справи, якому ухвала суду не вручена у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Кушнір Н.В.