Справа №:755/29/26
Провадження №: 2/755/5/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 300 312,71 грн, та на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 349 175,53 грн.
На обґрунтування позову зазначає, що сторони з 2000 по 2008 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва. Від шлюбу мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2013 року у справі № 755/1910/13-ц вирішено спір між сторонами щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано на ОСОБА_3 право власності на та за ОСОБА_2 на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Також Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 755/4800/13-ц із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання синів в розмірі 1/5 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожного сина до досягнення ними повноліття. Про розгляд справи відповідач був обізнаний, подав відповідну заяву про визнання позову. 29 листопада 2016 року Дніпровським районним ВДВС міста Київ відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 01 квітня 2024 року розмір заборгованості зі сплати аліментів складає
349 175,53 грн. Також 28 листопада 2016 року Дніпровським районним ВДВС міста Київ відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення аліментів на старшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 04 липня 2018 року розмір заборгованості зі сплати аліментів складав 100 311,85 грн, подальше нарахування заборгованості не здійснювалося у зв`язку із досягненням дітьми повноліття. Аліменти відповідач не сплачував, заборгованість виникла внаслідок його умисних дій, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачем не погашено.
З огляду на положення статей 180, 182, 196 СК України, оскільки розмір пені очевидно перевищує розмір заборгованості з огляду на тривалість прострочення, стягненню підлягає пеня у розмірі заборгованості по аліментах, тобто, 100 312,71 грн та 349 175,53 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги просила задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі
№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Також Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Також 02 лютого 2026 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/29/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Відповідачеві роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпровського районного суд міста Києва від 26 лютого 2013 року по справі № 755/1910/13- ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири в порядку розподілу майна подружжя задоволено, визнано право власності ОСОБА_1 на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 , визнано право власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_2 .
У рішенні зазначено, що відповідач позов визнав, про що подав відповідну заяву. Рішення ухвалено з урахуванням відступу від рівності часток подружжя, оскільки на утриманні позивача залишилися спільні діти сторін.
Рішенням Дніпровського районного суд міста Києва від 09 грудня 2013 року по справі
№ 755/4800/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше
30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ним повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ним повноліття.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суд міста Києва від 11 лютого 2014 року по справі № 755/4800/13-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, абзац другий та третій резолютивної частини рішення доповнено шляхом зазначення дати початку стягнення - «починаючи з 28 лютого 2013 року і до досягнення ним повноліття».
29 листопада 2016 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Малковою М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року у справі № 755/4800/13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше
30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2013 року і до досягнення ним повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_4 від 20 вересня 2024 року заборгованість за виконавчим листом станом на 01 квітня 2024 року складає 349 175,53 грн. Поряд з цим, розрахунок надано за період з січня 2020 року по березень 2024 року (включно) та зазначено, що станом на 01 січня 2020 року заборгованість становить 143 548,93 грн.
Щомісячні платежі обраховано шляхом визначення 1/5 частини від розміру доходу боржника/середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 29 травня 2019 року, № б/н, складеної державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Таратурською Л.Ю., за виконавчим листом від 13 лютого 2014 року у справі № 755/4800/13-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2013 року і до досягнення ним повноліття. Заборгованість станом на 01 січня 2018 року становила 84 521,85 грн. Дитині ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 18 років. Загальна заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 травня 2019 року становить 100 311,85 грн.
Поряд з цим, розрахунок надано за період з 01 січня 2018 року по липень 2018 року (включно). Щомісячні платежі обраховано шляхом визначення 1/5 частини від середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Так, частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, що слід вважати діями або бездіяльності винної особи, які спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей77-80 ЦПК України.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Крім того, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності (стаття 13 ЦПК України), який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд наголошує на тому, що на позивачку покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з боржника на її користь, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 заявила вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів без конкретизації періоду її нарахування.
У наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що оскільки станом на 01 січня 2018 року заборгованість зі сплати аліментів складає 84 521,85 грн, то пеня за період з 28 лютого 2013 року по 01 січня 2018 року також складає 84 521,85 грн (100 % від суми заборгованості), тому розрахунок не деталізовано.
Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів після 01 січня 2018 року по 16 грудня
2025 року складає 441 644,89 грн, про що надано відповідний розрахунок. Тому визначено, що з огляду на суму заборгованості зі сплати аліментів, що нарахована у вказаний період, розмір пені складає
15 790,86 грн (100 % від суми заборгованості).
У наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, зазначено, що оскільки станом на 01 січня 2020 року заборгованість зі сплати аліментів складає 143 548,93 грн, то пеня за період з
28 лютого 2013 року по 01 січня 2020 року також складає 143 548,93 грн (100 % від суми заборгованості), тому розрахунок не деталізовано.
Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів після 01 січня 2020 року по 16 грудня
2025 року складає 2 778 185,41 грн, про що надано відповідний розрахунок. Тому, визначено, що з огляду на суму заборгованості зі сплати аліментів, що нарахована у вказаний період, розмір пені складає 205 626,60 грн (100 % від суми заборгованості).
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що рішенням Дніпровського районного суд міста Києва від 09 грудня 2013 року по справі № 755/4800/13-ц, з урахуванням додаткового рішення Дніпровського районного суд міста Києва від 11 лютого 2014 року по справі № 755/4800/13-ц, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання синів: ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2013 року і до досягнення ним повноліття, щодо кожного.
З відкритого порталу даних «Автоматизована система виконавчого провадження» встановлено, що на примусовому виконанні Дніпровського РВДВС міста. Київ ГТУЮ у місті Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 від 29 листопада 2016 року. Стягувачем зазначена ОСОБА_1 , боржником - ОСОБА_2 . Водночас, виконавче провадження завершено.
Позивачем інформації про виконавче провадження також не надано.
Також на примусовому виконанні Дніпровського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 від 29 листопада 2016 року. Стягувачем зазначена ОСОБА_1 , боржником - ОСОБА_2 . Виконавче провадження не завершено.
Стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до виконавчого листа Дніпровського районного суд міста Києва від 13 лютого 2014 року у справі
№ 755/4800/13-ц здійснюється у примусовому порядку в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_4 від 20 вересня 2024 року заборгованість за виконавчим листом станом на 01 квітня 2024 року складає 349 175,53 грн. Поряд з цим, розрахунок надано за період з січня 2020 року по березень 2024 року (включно) та зазначено, що станом на 01 січня 2020 року заборгованість становить 143 548,93 грн.
Поряд з цим, з довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 29 травня 2019 року, № б/н, складеної державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Таратурською Л.Ю., встановлено, що стягнення аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також здійснювалося у примусовому порядку. Водночас, інформації про номер виконавчого провадження довідка не містить.
Заборгованість станом на 01 січня 2018 року становила 84 521,85 грн. У період з 01 січня 2018 року по липень 2018 року (включно) нараховано заборгованість у розмірі 15 790,86 грн.
Зазначено, що загальна заборгованість ОСОБА_2 станом на 01 травня 2019 року становить 100 311,85 грн.
У частині третій статті 195 СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно із частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження.
За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Відповідно до пункту 7 розділу XVI Інструкції у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Для видачі довідки виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Водночас, наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 вказаним вимогам Інструкції відповідає не в повній мірі, оскільки не містить інформації про розрахунок заборгованості до 01 січня 2020 року.
Викладене також стосується довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 29 травня
2019 року, оскільки інформація про розрахунок заборгованості до 01 січня 2018 року також відсутня, номер виконавчого провадження не зазначено взагалі.
Суд також враховує, що зазначення у розрахунках заборгованості лише загального розміру заборгованості відповідача зі сплати аліментів, не дає суду можливості самостійно здійснити обрахунок пені за кожним простроченим місячним платежем по аліментах та перевірити правильність розрахунків позивача з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, та дійшла висновку, що пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження
№ 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі
№ 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від
22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Таким чином, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду належні та допустимі докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не надано доказів на доведення правильності її розрахунків неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за спірний період з 28 лютого 2013 року по 16 грудня 2025 року.
Також позивачем не підтверджено розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки надана позивачем довідка датована 29 травня 2019 року, що значно передує даті звернення до суду, а виконавче провадження, в межах якого імовірно здійснювалося стягнення аліментів, завершено. Водночас, позивачем інформації про таке виконавче провадження не надано, підстави завершення не вказано, розмір заборгованості у виконавчому провадженні станом на дату звернення до суду не підтверджено.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням положень частини першої та другої статті 196 СК України, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 205 626,60 грн, що становить 100 % від суми заборгованості за платежами за період з 01 січня 2020 року по 16 грудня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Суд враховує, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункт 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Звільнення позивача від сплати судового збору не означає, що відповідач не має відшкодувати витрати, пов`язані з розглядом справи. Змінюється лише спосіб компенсації цих витрат (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 710/228/24).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.
З урахуванням підпункту 1 пункту 1 частини другої та підпункту 4 пункту 1 частини другої статті
4 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем при зверненні з позовом до суду складала 2 056,27 грн.
Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 056,27 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 185, 195, 196 СК України, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», Законом України «Про судовий збір», статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 205 626,60 грн (двісті п`ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 60 копійок).
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 056,27 грн (дві тисячі п`ятдесят шість гривень 27 копійок).
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № [рахунок приховано], Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено 17 вересня 2026 року.
Суддя О.О. Хромова