17.09.2026 Справа № 756/5721/26
Номер справи 756/5721/26
Номер провадження 2-а/756/84/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.
секретаря судового засідання - Погорелової В.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення сплаченого штрафу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6920511 від 28.03.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений штраф у розмірі 1190,00 грн та судовий збір у розмірі 532,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.03.2026 близько 05.21 год за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, позивач керувала транспортним засобом Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та була зупинена працівниками патрульної поліції у зв`язку з відсутністю освітлення заднього номерного знака транспортного засобу. Постановою від 28.03.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 1190,00 грн, який нею сплачено добровільно.
Позивач вважає постанову протиправною та незаконною посилаючись на те, що перед виїздом особисто перевірила справність усіх світлових приладів транспортного засобу, які функціонували належним чином, несправність підсвітки заднього номерного знака виникла раптово під час руху. Транспортний засіб обладнано системою автоматичного контролю несправностей, повідомлення якої виводяться на дисплей водія, проте про несправність підсвітки номерного знака система жодним чином не сповістила, а тому об`єктивно не могла і не повинна була знати про виниклу несправність до того, як на неї вказав інспектор поліції. Також посилається на відсутність у наданій їй копії постанови підпису посадової особи, яка її склала, що, на її думку, є істотним порушенням встановленого порядку оформлення постанови. Крім того, зазначає, що номерний знак транспортного засобу був чистим і в світлу пору доби добре проглядався, а відтак у її діях відсутній умисел на приховування номерного знака.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
30.04.2026 на електронну адресу суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником Департаменту патрульної поліції Забродоцькою Я.Р. в інтересах Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є встановленим з моменту фіксації факту керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком незалежно від причин виникнення такої несправності. На підтвердження факту порушення відповідачем надано фотоматеріали та відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського. Крім того, представник відповідача заперечує проти задоволення вимог щодо стягнення сплаченого штрафу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, посилаючись на те, що сплачені кошти зараховано до Державного бюджету України і не перебувають у розпорядженні Департаменту як суб`єкта владних повноважень.
06.05.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача Волосюк Т.С. подано відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначає про відсутність доведеного умислу чи необережності в її діях, а також звертає увагу суду на те, що надані відповідачем фотоматеріали не спростовують, а навпаки підтверджують читабельність номерного знака транспортного засобу, і що доводи позивача про відсутність підпису посадової особи в постанові залишено без спростування.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.
Судом встановлено, що 28.03.2026 о 05.21 год за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Tesla Model 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 .
Транспортний засіб зупинено інспектором 1 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Ляховичем І.С. у зв`язку з відсутністю освітлення заднього державного номерного знака транспортного засобу в темну пору доби.
Інспектором Ляховичем І.С. винесено постанову серії ЕНА № 6920511 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн, з посиланням на порушення нею п. 2.9. «В» Правил дорожнього руху України - керування транспортним засобом з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.
Копію постанови позивачем отримано, штраф у розмірі 1190,00 грн сплачено добровільно, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
На підтвердження обставин, викладених у постанові, відповідачем надано два фотознімки, виконані портативним відеореєстратором поліцейського 28.03.2026 о 05.21 год, а також відеозапис. Зі змісту наданих фотознімків вбачається транспортний засіб позивачки в темну пору доби, при цьому на обох фотознімках державний номерний знак НОМЕР_1 залишається придатним для прочитання.
У копії постанови серії ЕНА № 6920511 від 28.03.2026, наданій позивачем до матеріалів справи, у графі «Підпис особи, яка винесла постанову» та у графі «Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності» зазначено друковані прізвища, імена та по батькові відповідних осіб без відтворення власноручного підпису.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду передбачено ст. 288 КУпАП та ст. 25 КАС України.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).
Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Отже, вина є обов`язковою ознакою складу будь-якого адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, а її відсутність виключає адміністративну відповідальність особи, незалежно від встановлення об`єктивної сторони діяння.
Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту «В» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), водієві забороняється керувати транспортним засобом, що не пройшов передбаченої законодавством перевірки, а також з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає встановленим вимогам чи стандартам; закріплений не у встановленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забрудненням, яке не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; неосвітленим у темну пору доби чи в умовах недостатньої видимості; перевернутим.
Пунктом 30.2 ПДР передбачено, що номерні знаки повинні бути чистими і достатньо освітленими; забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх.
Підпунктами «А» та «Б» пункту 2.3 ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу; під час руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та стежити за технічним станом транспортного засобу, не відволікаючись від керування цим засобом у дорозі.
Із сукупності наведених норм суд встановлює, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, у даній справі полягає у керуванні транспортним засобом з неосвітленим у темну пору доби заднім номерним знаком, що не заперечується самою позивачкою та підтверджується поясненнями сторін і наданими відповідачем фотоматеріалами.
Разом з тим сама лише наявність об`єктивної сторони правопорушення не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без встановлення її вини, оскільки вина є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 9 КУпАП. Водночас суд звертає увагу, що, на відміну від передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП застереження щодо вчинення «інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака», яке прямо вимагає встановлення умислу, диспозиція цієї норми в частині керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком такої вказівки на умисну форму вини не містить, а отже для притягнення особи до відповідальності за цією ознакою є достатнім встановлення вини у формі необережності відповідно до ст. 11 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Разом з тим застосування цього положення передбачає наявність дійсних, обґрунтованих сумнівів щодо вини особи, які не спростовані наявними у справі доказами, а не саме лише одностороннє заперечення особою власної вини.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а статтею 76 КАС України - що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим установлений ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок відповідача довести правомірність оскаржуваної постанови не звільняє позивача від обов`язку, передбаченого частиною першою цієї ж статті, довести ті обставини, на яких вона ґрунтує свої позовні вимоги та заперечення проти доводів відповідача, зокрема обставини, якими вона пояснює причини і момент виникнення несправності підсвітки номерного знака.
Судом установлено, що на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові, відповідачем надано фотознімки та відеозапис, здійснені портативним відеореєстратором поліцейського безпосередньо в момент виявлення правопорушення, які підтверджують факт керування позивачкою транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим заднім номерним знаком. Таким чином, відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження об`єктивної сторони правопорушення та обставин його безпосереднього виявлення уповноваженою посадовою особою.
Пояснення позивача про те, що несправність підсвітки номерного знака виникла раптово під час руху та що перед виїздом справність усіх світлових приладів транспортного засобу нею особисто перевірялася, ґрунтуються виключно на її власних поясненнях, наданих як особою, заінтересованою в результаті розгляду справи, і не підтверджені жодними об`єктивними доказами.
Позивачем не надано ні висновку технічного огляду чи діагностики транспортного засобу, ні документів про подальше усунення несправності та дату такого усунення, ні будь-яких інших доказів, які б підтверджували момент і причину виникнення такої несправності.
За таких обставин суд, оцінюючи подані сторонами докази за правилами ст. 90 КАС України, не може визнати наведені пояснення позивача достатньо переконливими для спростування зафіксованого відповідачем факту порушення.
Крім того, суд враховує, що відповідно до підпункту «Б» пункту 2.3 ПДР обов`язок водія стежити за технічним станом транспортного засобу не обмежується одноразовою перевіркою перед виїздом, а є таким, що триває протягом усього часу керування транспортним засобом. Рух транспортного засобу здійснювався в темну пору доби, коли відсутність світіння заднього номерного знака є візуально помітною обставиною за належної уважності водія. Посилання позивачки на відсутність попередження від системи контролю несправностей не звільняє її від зазначеного обов`язку, оскільки така система є лише допоміжним засобом контролю і не підміняє собою встановленого Правилами дорожнього руху обов`язку водія особисто стежити за технічним станом транспортного засобу під час руху, а не покладатися виключно на автоматизовані засоби діагностики.
Отже, навіть виходячи з версії позивача про раптовий характер виникнення несправності підсвітки номерного знака під час руху, суд доходить висновку, що вона, продовжуючи рух у темну пору доби без здійснення належного контролю за технічним станом транспортного засобу, передбаченого підпунктом «Б» пункту 2.3 ПДР, не вжила заходів, які могла і повинна була вжити для вчасного виявлення цієї несправності, а тому в її діях наявна вина у формі необережності, передбаченої статею 11 КУпАП.
Надані відповідачем фотоматеріали фіксують, що номерний знак транспортного засобу позивачки в темну пору доби залишався читабельним лише завдяки зовнішньому джерелу світла засобу фото-відеофіксації, яким користувався інспектор поліції, а не власному штатному освітленню транспортного засобу. Ця обставина не спростовує, а навпаки підтверджує відсутність достатнього власного освітлення номерного знака в розумінні пункту 30.2 та підпункту «В» пункту 2.9 ПДР, які вимагають саме самостійної, а не забезпеченої стороннім джерелом світла, освітленості номерного знака.
Доводи відповідача про статистичну малоймовірність одночасного виходу з ладу обох ламп підсвітки номерного знака суд не розцінює як самостійний та достатній доказ вини позивачки, однак ураховує його в сукупності з іншими наведеними вище обставинами - відсутністю будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження версії позивача та встановленим невиконанням нею обов`язку контролю за технічним станом транспортного засобу під час руху.
Щодо доводу позивача про відсутність у наданій їй копії постанови серії ЕНА № 6920511 від 28.03.2026 відтворення власноручного підпису інспектора Ляховича І.С., суд зазначає таке.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу. Позивачем не надано доказів на спростування того, що постанова, наявна в матеріалах справи відповідача, дійсно винесена і підписана уповноваженою на те посадовою особою - інспектором Ляховичем І.С.; факт особистого складення постанови саме цим інспектором на місці зупинки транспортного засобу позивачка не заперечує. Крім того, позивач отримала копію постанови безпосередньо на місці її винесення та добровільно сплатила накладений нею штраф, що свідчить про відсутність у неї на той час сумнівів щодо автентичності та законності самого документа. За таких обставин відсутність відтворення власноручного підпису саме в наданій позивачем копії постанови, за відсутності доказів на спростування дійсності оригіналу постанови, є формальним недоліком оформлення копії документа, який не впливає на встановлені ч. 2 ст. 2 КАС України критерії правомірності оскаржуваного рішення та не є самостійною підставою для визнання постанови протиправною.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, зокрема наявність у діях ОСОБА_1 вини у формі необережності обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, тоді як надані позивачем пояснення не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують встановлених судом обставин. Постанова прийнята уповноваженою посадовою особою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з дотриманням порядку, встановленого ст. 258 і 283 КУпАП, тобто відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Позивач також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачену нею суму штрафу в розмірі 1190,00 грн. Оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання постанови протиправною та її скасування, у задоволенні якої судом відмовлено, підстави для стягнення сплаченого на виконання чинної постанови штрафу відсутні, а тому в задоволенні позовної вимоги в цій частині суд також відмовляє.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодування позивачу сплаченого нею судового збору відсутні.
Керуючись ст. 9, 77, 139, 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Белоконна