С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. [телефон приховано]
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: [телефон приховано]
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
___________________________________________________________________________________________
Провадження 2/760/2116/26
В справі 760/12139/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
І. Вступна частина
17 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про стягнення моральної шкоди.
ІІ. Описова частина
05.05.2025 ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», код ЄДРПОУ 37616221, далі - Відповідач), у якому просила стягнути з Відповідача на свою користь 176.724,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 1.211,20 грн сплаченого судового збору, та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без її участі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21.10.2017 Позивачка є власницею автомобіля HYUNDAI GETZ, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . На момент набуття нею права власності будь-які відомості про обтяження цього автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні.
11.11.2019 Відповідач зареєстрував щодо зазначеного автомобіля приватне обтяження № 27199812, підставою якого визначено договір відступлення № 991/К від 16.11.2018, а боржником - ОСОБА_2 , яка, як зазначає Позивачка, на той час жодного відношення до цього автомобіля не мала.
Позивачка вказує, що 28.10.2023 вона звернулася до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві з метою відчуження автомобіля, однак їй було відмовлено у зв`язку з наявністю зазначеного обтяження. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 760/26886/23, яке, за твердженням Позивачки, набрало законної сили 12.08.2024, її позов до Відповідача задоволено, обтяження №27199812 припинено та стягнуто з Відповідача на її користь 1.073,60 грн судового збору. Оскільки Відповідач добровільно судовий збір не сплатив, Позивачка була змушена звертатися до органу виконавчої служби, і лише 12.12.2024 виконавче провадження НОМЕР_5 було закінчено.
На переконання Позивачки, Відповідач щонайменше з 21.05.2021 достеменно знав про безпідставність обтяження, оскільки цього дня подав письмові пояснення у справі №175/757/21 за позовом ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису № 263 від 11.01.2021 таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2022 у цій справі, яке набрало законної сили 14.03.2022, позов задоволено, а в мотивувальній частині рішення зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором стягнуто в повному обсязі, а виконавче провадження № НОМЕР_6 закінчено ще 17.06.2016. Попри це, як стверджує Позивачка, Відповідач не вжив заходів до виключення запису про обтяження ані після 21.05.2021, ані після набрання законної сили рішенням від 10.02.2022, ані після закінчення 04.07.2022 виконавчого провадження № НОМЕР_7.
Позивачка зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача вона, будучи пенсіонеркою похилого віку, зазнала значних моральних та психологічних страждань; не змогла своєчасно продати автомобіль за погодженою з покупцем ціною 5.400 доларів США, внаслідок чого автомобіль, на її думку, знецінився до 4.000 доларів США; не отримала коштів на лікування, харчування та побутові потреби; у неї постійно підвищувався артеріальний тиск, а її життя перетворилося на щоденний стрес через необхідність відстоювати свої права в суді та органах виконавчої служби. Крім того, Позивачка посилається на системний характер аналогічних порушень з боку Відповідача щодо інших осіб та вважає, що за такі дії Відповідача слід притягнути до кримінальної відповідальності.
Розмір моральної шкоди Позивачка визначила в 176.724,00 грн, що складається з: 58.450,00 грн - втраченої можливості реалізувати автомобіль 28.10.2023 (різниця між ціною 5.400 доларів США та 4.000 доларів США, тобто 1.400 доларів США, помножена на курс 41,75 грн); 118.030,00 грн - суми прожиткових мінімумів за кожен місяць періоду з травня 2021 року по грудень 2024 року включно, протягом якого, на її думку, Відповідач, будучи обізнаним про незаконність обтяження, не вилучав запис про нього та не повертав судовий збір; 244,00 грн - витрат на пересилання рекомендованих поштових відправлень.
05.05.2025 автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.
Ухвалою суду від 07.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву з дня вручення ухвали.
07.01.2026 Відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Посилаючись на ст. 23 ЦК України, ст.ст. 81, 263 ЦПК України та постанову Верховного Суду від 05.04.2021 у справі № 766/21131/18, Відповідач зазначив, що зобов`язання з відшкодування моральної шкоди виникає лише за сукупності таких умов, як наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача, причинний зв`язок між ними та вина, а відсутність хоча б однієї з них виключає відповідальність.
Відповідач стверджує, що обтяження з реєстраційним номером запису 27199812 було припинено 08.11.2023, що, на його думку, підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а тому рішення суду від 11.07.2024 у справі №760/26886/23 стосувалося обтяження, яке на момент його ухвалення вже близько дев`яти місяців не існувало, і твердження Позивачки про наявність обтяження до грудня 2024 року не відповідають дійсності. Також Відповідач вказує, що Позивачка не надала доказів наявності конкретного покупця, погодженої ціни та реальної можливості укласти договір купівлі-продажу автомобіля 28.10.2023, а роздруківки із сайту «AUTO.RIA» містять узагальнену інформацію щодо інших транспортних засобів і не підтверджують вартості її автомобіля. Повернення Позивачці судового збору в межах виконавчого провадження НОМЕР_5, на думку Відповідача, свідчить про виконання ним судового рішення. Посилання Позивачки на системний характер порушень Відповідач вважає оціночними судженнями, які не мають значення для справи. Крім того, Відповідач наголошує, що Позивачка не надала жодних доказів завдання їй моральної шкоди, характеру та інтенсивності страждань (висновків спеціалістів, медичних документів, показань свідків тощо), а її твердження ґрунтуються на припущеннях.
Щодо строку подання відзиву Відповідач зазначив, що ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та додатками отримав 24.12.2025, що підтверджується відомостями з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення, а тому останнім днем строку є 08.01.2026. Суд погоджується з цими доводами та приймає відзив до розгляду як поданий у встановлений строк.
Відповіді на відзив від Позивачки до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що 21.10.2017 Позивачка зареєструвала право власності на автомобіль марки HYUNDAI GETZ, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2022 у справі № 175/757/21, яке набрало законної сили 14.03.2022, за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. № 263 від 11.01.2021 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11170155000 від 18.06.2007, укладеним з АКІБ «Укрсиббанк» для придбання автомобіля Hyundai Getz, який було передано банку в заставу. Цим рішенням встановлено, що в ході виконавчого провадження № НОМЕР_6 заборгованість за зазначеним кредитним договором у розмірі 67.830,77 грн, визначеному судовим рішенням, стягнуто в повному обсязі, постановою державного виконавця від 25.03.2016 знято арешти з автомобіля, а 17.06.2016 виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Із цього ж рішення вбачається, що 21.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» подало у справі письмові пояснення, посилаючись на набуття ним права вимоги за зазначеним кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги № 991/К.
Встановлено, що 11.11.2019 щодо належного Позивачці автомобіля до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про приватне обтяження № 27199812, обтяжувачем за яким є Відповідач, боржником - ОСОБА_2 , а підставою - договір відступлення № 991/К від 16.11.2018.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №760/26886/23 за позовом Позивачки до Відповідача (на той час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна») припинено обтяження № 27199812 від 11.11.2019 щодо зазначеного автомобіля та стягнуто з Відповідача на користь Позивачки 1.073,60 грн судового збору. Цим рішенням встановлено, що 28.10.2023 Позивачці було відмовлено Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві у відчуженні автомобіля у зв`язку з наявністю обтяження № 27199812, що збереження цього обтяження перешкоджає реалізації Позивачкою прав власника, а також що Відповідач добровільно до реєстратора із заявою про припинення обтяження не звертався та, отримавши позовну заяву з додатками, відзиву на неї не подав.
Згідно з роздруківкою з офіційного вебсайту ДП «НАІС» станом на 07.11.2024 відомості про обтяження щодо автомобіля з номером шасі KMHBT51DP7U676680 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні. Дата виключення запису про обтяження № 27199812 з Реєстру з матеріалів справи не вбачається.
11.11.2024 відкрито, а 12.12.2024 закінчено виконавче провадження № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 760/26886/23 в частині стягнення судового збору.
Зміна найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» за незмінного ідентифікаційного коду 37616221 сторонами не оспорюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки у справі № 760/26886/23 брали участь ті самі сторони, а у справі № 175/757/21 - Відповідач, обставини, встановлені зазначеними рішеннями, повторного доказування не потребують.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з ч. 4 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) сформульовано висновок про те, що, виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення; право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) зазначено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач - відсутність протиправності та вини.
Надаючи оцінку протиправності поведінки Відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до абз. 6 п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору відповідну заяву для припинення обтяження та виключення його з Реєстру (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2023 № 1144 цю норму доповнено застереженням щодо випадку, коли державну реєстрацію припинення обтяження на підставі судового рішення вже проведено).
Як встановлено судом, зобов`язання за кредитним договором № 11170155000 від 18.06.2007, для забезпечення якого автомобіль було передано в заставу, припинилося виконанням щонайпізніше 17.06.2016. Отже, станом на 16.11.2018 (дата договору відступлення, на який посилався Відповідач) та на 11.11.2019 (дата реєстрації обтяження) будь-яке забезпечене заставою цього автомобіля зобов`язання було відсутнє, а сам автомобіль з 21.10.2017 належав Позивачці, яка не є стороною жодних правовідносин з Відповідачем. За таких обставин реєстрація Відповідачем обтяження щодо майна Позивачки та подальше збереження запису про нього не мали правових підстав. Рішенням суду у справі № 760/26886/23, яке має преюдиційне значення для цієї справи, встановлено, що збереження цього обтяження перешкоджало Позивачці в реалізації правомочностей власника, а Відповідач добровільно заходів до його припинення не вжив.
Доводи Відповідача про те, що обтяження було припинено 08.11.2023, суд оцінює критично. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 83 цього Кодексу відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Проте, як вбачається з переліку додатків до відзиву, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на який посилається Відповідач, до відзиву не додано.
Долучена Позивачкою роздруківка з офіційного вебсайту ДП «НАІС» свідчить лише про відсутність у Реєстрі відомостей про обтяження щодо автомобіля станом на 07.11.2024, однак не містить інформації про те, коли саме запис було виключено. Таким чином, матеріалами справи достовірно підтверджено лише те, що обтяження існувало щонайменше з 11.11.2019 до 28.10.2023 та було відсутнє станом на 07.11.2024, тоді як точна дата виключення запису з Реєстру не встановлена. З цих же підстав не знайшли підтвердження і твердження Позивачки про існування обтяження до грудня 2024 року.
Разом з тим точна дата виключення запису не має вирішального значення для справи, оскільки навіть за версією Відповідача обтяження щодо майна Позивачки протягом майже чотирьох років існувало без правових підстав, і саме через нього 28.10.2023 Позивачці було відмовлено у відчуженні автомобіля. Суд також зважає, що Відповідач, отримавши позовну заяву у справі № 760/26886/23, відзиву не подав і про нібито припинення обтяження ні суд, ні Позивачку не повідомив, внаслідок чого Позивачка до ухвалення судового рішення залишалася в стані невизначеності щодо можливості розпорядитися своїм майном та була змушена продовжувати судовий захист свого права.
Отже, протиправність поведінки Відповідача, яка полягала в реєстрації та збереженні без правових підстав запису про обтяження майна Позивачки, суд вважає встановленою.
Щодо вини Відповідача суд зазначає, що з урахуванням наведеного розподілу тягаря доказування саме на Відповідача покладається обов`язок довести відсутність своєї вини. Відповідач є професійним учасником ринку фінансових послуг, який, набуваючи права вимоги та ініціюючи реєстрацію обтяження, мав можливість і повинен був перевірити, чи існує зобов`язання, яке забезпечується, та чи належить майно боржникові. Жодних доказів вжиття таких заходів, так само як і будь-яких доводів щодо відсутності своєї вини, Відповідач суду не надав.
Щодо наявності моральної шкоди та причинного зв`язку суд зазначає таке.
За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема, у позбавленні потерпілого можливості реалізації своїх здібностей та звичних життєвих планів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Водночас у постанові від 09.11.2022 у справі № 372/1652/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а висновок психолога може слугувати для судді лише орієнтиром у пізнанні глибини страждань; розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості. Отже, відсутність висновку спеціаліста чи медичних документів сама по собі не виключає можливості встановлення факту заподіяння моральної шкоди на підставі інших доказів та встановлених судом обставин.
Суд враховує, що у цій справі негативні наслідки для Позивачки не обмежуються її суб`єктивними твердженнями, а підтверджуються обставинами, встановленими судовим рішенням, яке набрало законної сили: Позивачка, будучи власницею автомобіля, була фактично позбавлена можливості розпорядитися ним - 28.10.2023 їй було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій з відчуження транспортного засобу у зв`язку з обтяженням, зареєстрованим Відповідачем на підставі неіснуючого зобов`язання іншої особи. Для усунення цієї перешкоди Позивачка була змушена звертатися до суду, а остаточну правову визначеність щодо свого майна отримала лише після набрання законної сили рішенням у справі № 760/26886/23. Суд вважає, що неможливість розпорядитися власним майном з причин, які не залежали від Позивачки і про які вона не знала та не могла знати, пов`язаний з цим тривалий стан невизначеності, а також необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення свого права з огляду на похилий вік Позивачки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) об`єктивно спричинили їй душевні страждання та порушили її звичні життєві плани. Такі страждання перебувають у прямому причинному зв`язку з протиправною поведінкою Відповідача.
Разом з тим низка обставин, на які посилається Позивачка, належними та допустимими доказами не підтверджена, а тому з огляду на ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може бути покладена в основу рішення.
Так, Позивачкою не надано доказів наявності конкретного покупця, погодженої з ним ціни автомобіля в 5.400 доларів США та його подальшого знецінення до 4.000 доларів США. Роздруківки з інтернет-сайту з оголошеннями про продаж інших транспортних засобів не містять відомостей про технічний стан, комплектацію та ринкову вартість саме належного Позивачці автомобіля, а тому не є доказами розміру втрат. Крім того, зменшення вартості майна за своєю правовою природою є майновою шкодою (збитками) в розумінні ст. 22 ЦК України, яка підлягає доведенню та стягненню у встановленому порядку і не може підміняти собою моральну шкоду, розмір якої відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України не пов`язаний з розміром майнової шкоди.
Не підтверджено доказами й твердження Позивачки про погіршення стану її здоров`я, підвищення артеріального тиску, неможливість отримати лікування чи придбати ліки та харчування. Медичних документів, висновків спеціалістів або інших доказів на підтвердження цих обставин до матеріалів справи не надано, а тому суд не враховує їх при визначенні розміру відшкодування.
Обраний Позивачкою спосіб обчислення розміру моральної шкоди - сума прожиткових мінімумів за кожен місяць періоду з травня 2021 року по грудень 2024 року - не ґрунтується на жодному з критеріїв, визначених ч. 3 ст. 23 ЦК України, і є довільним. До того ж такий розрахунок охоплює період після 11.07.2024, коли спір щодо обтяження вже було вирішено судом, а подальше неповернення Відповідачем судового збору є питанням виконання судового рішення, яке було вирішено в межах виконавчого провадження НОМЕР_5, і не утворює самостійної підстави для компенсації моральної шкоди. Не є моральною шкодою і витрати Позивачки на поштові відправлення в розмірі 244,00 грн, які за своєю природою є витратами, пов`язаними з розглядом справи, порядок розподілу яких визначено ст.ст. 133, 141 ЦПК України.
Посилання Позивачки на обізнаність Відповідача з 21.05.2021 про відсутність боргу ОСОБА_2 суд враховує в контексті оцінки поведінки Відповідача, однак зазначає, що доказів того, що Відповідачу на той час було відомо про належність автомобіля саме Позивачці та що вона зверталася до нього з письмовою вимогою про припинення обтяження, матеріали справи не містять.
Посилання Позивачки на наявність спорів між Відповідачем та іншими особами не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог щодо прав та інтересів саме Позивачки. Твердження Позивачки про шахрайський характер дій Відповідача суд також відхиляє з огляду на ст. 62 Конституції України, оскільки обвинувального вироку щодо посадових осіб Відповідача суду не надано.
Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, яке полягало в протиправному обмеженні права власності Позивачки на рухоме майно та не було пов`язане з посяганням на її життя чи здоров`я; тривалість негативних наслідків для Позивачки - з моменту, коли їй стало відомо про обтяження (28.10.2023), до набрання законної сили рішенням суду про його припинення; фактичне позбавлення Позивачки можливості розпорядитися своїм автомобілем у бажаний час; її похилий вік; необережну форму вини Відповідача; недоведеність настання для Позивачки істотних негативних наслідків для здоров`я або майнових втрат, а також вимоги розумності та справедливості. З урахуванням наведеного суд вважає співмірною завданим Позивачці душевним стражданням компенсацію моральної шкоди в розмірі 5.000,00 грн. Заявлений Позивачкою розмір у 176.724,00 грн суд вважає не обґрунтованим та таким, що не відповідає характеру і наслідкам порушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, пункт 58) зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент. З огляду на це суд надав оцінку доводам сторін у межах, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивачки 5.000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачкою при зверненні до суду сплачено 1.211,20 грн судового збору. Оскільки позов задоволено частково на суму 5.000,00 грн, що становить 2,83 % від заявленої суми, з Відповідача на користь Позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 34,27 грн (1.211,20 грн ? 5.000,00 грн / 176.724,00 грн). Решта судових витрат покладається на Позивачку.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 317, 319, 321, 593, 599, 1167 ЦК України, суд вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 5.000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) у рахунок компенсації моральної шкоди.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 34,27 грн судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
6. Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»), місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221.
Суддя: