справа № 759/1972/26 головуючий у суді І інстанції Горбенко Н.О.
провадження № 22-з/824/1129/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
УХВАЛА
Іменем України
17 вересня 2026року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником Тітовою Оленою Олександрівною про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів шляхом зобов`язання відновити залишок кредитних коштів та скасування заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Тітовою О.О. задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1
10 вересня2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником Тітовою О.О., в якій остання просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 32 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді.
Відповідач заперечував проти заявленого представником позивача розміру на відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначив, що вартість судових витрат суттєво завищена та є не співмірною з заявленими послугами.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви представника позивача, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представником ОСОБА_1 у розглядуваній справі є адвокат
Тітова О.О., яка діє на підставі ордеру та договору про надання правничої допомоги від 24 грудня 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі
№ 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові
від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
У вересні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тітова О.О. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, долучивши до неї, зокрема договір про надання правничої допомоги від 24 грудня 2025 року та платіжні інструкції.
Разом із тим до ухвалення апеляційним судом постанови від 07 вересня 2026 року, ОСОБА_1 та/або її представник доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження не надали, як і не подавали заяв про те, що такі докази будуть подані у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Тобто, у цій справі позивачем під час апеляційного перегляду справи не було вказано про намір подати докази витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення апеляційним судом.
Сама по собі фраза в апеляційній скарзі «стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати» не є заявою, передбаченою частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 або її представника про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення апеляційним судом судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн. на стадії апеляційного провадження.
Верховний Суд у постанові (додатковій) від 30 листопада 2022 року в справі № 728/2519/21 звертав увагу, що посилання в касаційній скарзі на розмір витрат, які сторона планує понести у зв`язку з касаційним переглядом справи, не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.
Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові (додатковій) від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та у постанові (додатковій) від 03 вересня 2025 року у справі № 2-6120/09 (756/9016/22).
Враховуючи, що представник позивача подала докази на підтвердження наданих послуг, попередньо не зробивши про це відповідну заяву, наявні підстави для відмови у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Тітової О.О. про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає вимогам статті 141 ЦПК України та вищевказаній практиці Верховного Суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заявипредставника позивача ОСОБА_1 , поданої адвокатом Тітовою Оленою Олександрівною про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.