КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 752/30845/25 Головуючий у суді першої інстанції - Ольшевська І.О.
Номер провадження № 22-ц/824/12618/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ольшевської І.О., у місті Києві, у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого просило суд стягнути з останнього заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 липня 2021 року по 01 березня 2025 року, основного боргу у розмірі 18 368,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 885,33 грн; 3% річних у розмірі 914,40 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 травня 2015 року по 01 березня 2025 року надавало послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку. Свої обов`язки по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просить стягнути заборгованість за надані послуги, на яку нараховано 3% річних та інфляційні витрати. 1
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2026 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач став власником квартири на підставі свідоцтва про право па спадщину, таким чином набув усіх прав та обов`язків , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
В апеляційній скарзі звертає увагу, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» стало відомо про отримання спадщини відповідачем з Інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 вересня 2025 року №444834182.
Тобто, на момент подачі позовної заяви про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до ОСОБА_1 шестимісячний термін з дня, як позивач дізнався про прийняття спадщини відповідачем не сплив.
Таким чином, позивач посилаючись на норми ст. ст. 1216, 1218, 1281 ЦК України вважає, що спадкоємець (відповідач) зобов`язаний сплатити заборгованість за період з 01 липня 2021 року по 01 березня 2025 року за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яку накопичив спадкодавець.
Враховуючи вищевикладене, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції забезпечив право відповідача, в суді апеляційної інстанції подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 06 липня 2026 року про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою шляхом поштового направлення на адресу зазначену в позовній заяві та в апеляційній скарзі, яке повернулися до апеляційного суду із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи апеляційним судом.
Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частини перша і друга статті 131 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою суду, вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-233гс18 та постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, провадження № 61-2583св20, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, провадження № 61-3782св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св21.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради від 19 грудня 2010 року № 41/10, 31 жовтня 2010 року було передано майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва з балансу Голосіївської районної в м. Києві ради на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
З метою реалізації Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 - 2014 роки» та рішення Київської міської ради від 16 вересня 2010 року №12/4824 «Про затвердження Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства міста Києва на 2010-2014 роки», а також посилення ефективності управління майном та вдосконалення роботи комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і здійснюють свою діяльність у сфері утримання та обслуговування житлового фонду, рішенням II сесії Київської міської ради VII скликання від 09 жовтня 2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до Статуту позивача, підприємство створене з метою виконання робіт та надання послуг по утриманню та обслуговуванню житлових та нежитлових будинків, прибудинкових територій територіальної громади міста Києва й інших форм власності.
Основними напрямками діяльності підприємства є утримання та експлуатація житлового і нежитлового фонду, технічне обслуговування будівель, споруд, окремих будівельних конструкцій та інженерного обладнання будинків, санітарне обслуговування приміщень будинків та прибудинкових територій, забезпечення необхідного рівня та якості надання послуг населенню, плати за комунальні послуги, плати за обслуговування внутрішньо будинкових мереж, частини у спільних витратах по утриманню будинку з власників нежитлових приміщень та інших платежів тощо.
Утримання будинків та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01 травня 2015 року по 01 березня 2025 року здійснював безпосередньо позивач.
Відповідач відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 . Згідно вказаної інформації право власності на квартиру за відповідачем зареєстровано 31 березня 2025 року.
Право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-72 від 31 березня 2025 року виданого Київською державною нотаріальною конторою № 6.
Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, за адресою: АДРЕСА_4 , за період з липня 2021 року по березень 2025 року заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги складає 22 186,26 грн, з яких основний борг 18 386, 53 грн, нараховані 3% річних в розмірі 9 14,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 885,33 грн.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо того, що відповідач був споживачем послуг з 01 липня 2021 року по 01 березня 2025 року.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Зазначені положення законодавства встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Отже, власник житлового приміщення у багатоквартирному будинку несе також обов`язок з витрат на утримання будинку та прибудинкової території.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц зроблено висновок, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частини 1, 2 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати. 4. Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. 5. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини, за якими відповідачу за адресою: АДРЕСА_4 , надавались житлово-комунальні послуги, які він споживав та зобов`язаний оплачувати.
Позивачем надавались у період з липня 2021 року по березень 2025 року послуги по житловому будинку АДРЕСА_4 .
Свої зобов`язання відповідач, як споживач житлово-комунальних послуг, належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
Послуги обслуговуючою організацією надавалися відповідно до норм та стандартів, структури, періодичності та строків виконання встановлених законодавством, фактів перерви в наданні послуг, їх ненадання або надання не в повному обсязі не встановлено.
Відповідач споживав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, про що отримував від позивача щомісяця рахунки (повідомлення) на оплату послуг, але не сплачував за фактично отримані послуги.
Відтак надання послуг позивачем за місцем проживання відповідача доведено належними та допустимими доказами у справі, які неспростовані відповідачем.
Відповідачем не було надано доказів не надання послуг позивачем або надання ним послуг неналежної якості.
Враховуючи викладене, у ОСОБА_1 , як споживача, який отримував вказані вище послуги і користувався ними, виник обов`язок оплатити вищезазначених послуг саме з липня 2021 року по березень 2025 року, з огляду на таке.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 вересня 2025 року №444834182власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .
Право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-72 від 31 березня 2025 року виданого Київською державною нотаріальною конторою № 6.
Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, зобов`язання по сплаті заборгованості за житлово - комунальні послуги, від попереднього власника частини за адресою: АДРЕСА_4 .
Як зазначив позивач про перехід до відповідача права власності в порядку спадкування позивачу стало відомо з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 вересня 2025 року №444834182.
Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 цієї ст., позбавляється права вимоги.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Згідно із ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 401/710/15-ц від 15.03.2018 року, наголосив, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що належить йому.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідати перед позивачем за неналежне виконання своїх обов`язків, за борги спадкодавця має спадкоємець ОСОБА_1 у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2021 року по березень 2025 року на загальну суму 18 386,53 грн підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Крім того, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах ВСУ від 06.06.2012 р. у справі № 6-49цс12 та від 24.10.2011 р. у справі № 6-38цс11 йдеться про те, що водночас формулювання ст. 625 ЦКУ, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦКУ нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З долученого до розрахунку заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 жовтня 2025 року, вбачається, що з відповідача на користь позивача за період з липня 2021 року по березень 2025 року підлягає стягненню 3% річних в розмірі 914,40 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 885,33 грн.
Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних є правильним.
Жодних доводів щодо невірності розміру заборгованості, визначеного судом, відповідач не навів. Не звертався останній і з приводу неправомірного нарахування заборгованості у справі та чи відсутності не надання послуг в спірний період до позивача.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про доведеність наявності у ОСОБА_1 заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території з урахуванням індексу інфляції та 3% відсотків річних в розмірі 22 186,26 грн, яка складається: з основного боргу у розмір 18 386,53 грн, 914,40 грн - 3 % річних та 2 885,33 грн - інфляційна складова боргу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн.
За подачу апеляційної скарги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» сплатило судовий збір у розмірі 4 542 грн.
Зважаючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій в сумі 7 570 грн
Керуючись ч.1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, та ст. 1216,1218 Цивільного кодексу України, ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територійзадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на Користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (ЄДРПОУ 32375554, 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 17-Б) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з за період з 01 липня 2021 року по 01 березня 2025 року, основного боргу у розмірі 18 368,53 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 885,33 грн; 3% річних у розмірі 914,40 грн, а всього 22 186,26 грн ( двадцять дві тисячі сто вісімдесят шість гривень двадцять шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на Користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (ЄДРПОУ 32375554, 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, 17-Б) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 7 570 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Текст постанови складено 16 вересня 2026 року.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв