Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/3404/25
Номер провадження2/173/632/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 145388, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» виконало свій обов`язок та перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 9334,00 грн.
Водночас відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, кредит та нараховані платежі у встановлені договором строки не сплатила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
10.10.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10102024, згідно з яким первісний кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» - відступило на користь нового кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС» - право вимоги за кредитним договором № 145388 від 03.07.2024 на загальну суму 10166,56 грн.
Посилаючись на умови укладеного договору, представник позивача просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.
Судом встановлено, що 03.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 145388 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «708419e1».
Відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» надав відповідачу кредит у розмірі 9334,00 грн строком на 84 дні, з 03.07.2024 по 25.09.2024.
Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 390,00 % річних та є фіксованою. Комісія за надання кредиту становить 2333,50 грн, комісія за управління та обслуговування кредиту - 1,00 грн. Загальні витрати за кредитом визначені у розмірі 7803,84 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту - 17137,84 грн.
У разі прострочення платежів договором передбачено штраф у розмірі 100,00 грн та пеню у розмірі 10,00 грн за кожний календарний день прострочення з урахуванням встановлених договором та законом обмежень.
На підтвердження ознайомлення та погодження відповідача з умовами кредитування матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «708419e1».
Відповідно до реквізитів договору № 145388 від 03.07.2024 відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «708419e1».
На виконання умов договору ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» перерахував 7000,50 грн на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , що підтверджується листом та випискою з АТ КБ «ПриватБанк», а 2333,50 грн спрямовано на погашення комісії за надання кредиту.
Згідно з випискою з особового рахунку за договором № 145388 від 03.07.2024 станом на 01.11.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 10166,56 грн, з яких: 7041,48 грн - заборгованість за сумою кредиту; 2824,08 грн - заборгованість за процентами; 301,00 грн - заборгованість за комісією.
Також встановлено, що 10 жовтня 2024 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10102024, згідно з яким первісний кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» - відступило на користь нового кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС» - право вимоги за кредитним договором № 145388 від 03.07.2024 на загальну суму 10166,56 грн.
На підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором матеріали справи містять: договір факторингу № 10102024 від 10.10.2024, витяг з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 - Реєстр прав вимог № 4 від 07.01.2025, акт приймання-передачі Реєстру № 4 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024, складений 07.01.2025, а також платіжні інструкції № 6012 від 31.01.2025 та № 5291 від 14.01.2025 про оплату за відступлення прав вимоги згідно із зазначеним договором факторингу.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для такого виду договорів ця форма не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203св20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною шостою статті 11 цього Закону акцепт може бути здійснений, зокрема, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено відповідну пропозицію.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений та підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином, підписавши 03 липня 2024 року договір № 145388 про надання коштів на умовах споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «708419e1», відповідач підтвердила укладення договору та погодилася з його умовами, зокрема щодо розміру кредиту та порядку його надання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлено принцип обов`язковості виконання договору.
Крім цього, згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, заборгованість, що виникла внаслідок невиконання умов кредитного договору, у частині тіла кредиту та процентів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом із тим щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд виходить із такого.
Умовами кредитного договору № 145388 від 03 липня 2024 року передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту. Відповідно до довідки-розрахунку сума нарахованої та несплаченої комісії за обслуговування кредиту становить 301,00 грн.
Водночас позивачем не надано доказів, які б давали можливість встановити, за надання яких саме додаткових чи супутніх послуг кредитодавця встановлено зазначену комісію, у чому полягає зміст таких послуг, їх вартість, порядок та періодичність їх надання, а також доказів фактичного надання відповідачу відповідних послуг.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Саме включення певної комісії до загальних витрат за споживчим кредитом не звільняє кредитодавця від обов`язку належним чином визначити в договорі її правову природу та довести надання відповідних послуг.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також надає виписку з рахунку (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про здійснені та належні до сплати платежі, дати їх сплати та умови сплати таких сум.
Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії за обслуговування кредиту не є достатньою підставою для її стягнення. Кредитодавець повинен довести, що така комісія встановлена за конкретні додаткові чи супутні послуги, які надаються споживачу в межах обслуговування кредиту, а також визначити зміст та вартість таких послуг.
Такий підхід відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до якого умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону.
Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у якій зазначено, що за відсутності у кредитному договорі визначеного переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена плата за обслуговування кредиту, а також доказів надання таких послуг, умова про сплату відповідної комісії не може бути підставою для її стягнення зі споживача.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21).
У цій справі позивачем не доведено, що передбачена кредитним договором комісія за обслуговування кредиту є платою саме за окремі, конкретно визначені та фактично надані відповідачу послуги. Зокрема, матеріали справи не містять доказів надання відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, за які договором передбачено сплату комісії, а також доказів фактичного отримання відповідачем таких послуг.
Таким чином, умова кредитного договору № 145388 від 03 липня 2024 року щодо сплати відповідачем комісії за обслуговування кредиту не може бути підставою для стягнення заявленої позивачем суми 301,00 грн, оскільки позивачем не доведено надання відповідачу конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 301,00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 145388 від 03 липня 2024 року в розмірі 9865,56 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7041,48 грн та заборгованості за процентами в розмірі 2824,08 грн.
При цьому відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не надала суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також не надала доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2350 грн 68 коп. (9865,56 ? 100 % : 10166,56 ? 2422,40).
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 7000,00 грн.
Згідно з частинами першою, другою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1.складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2.часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3.обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4.ціною позову та (або) значенням справи для сторони, зокрема впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1.чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2.чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема того, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3.поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4.дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Матеріали цивільної справи містять копії договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткової угоди № 25770855303 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акта приймання-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025.
Виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерії її необхідності та значущості таких дій у справі, з огляду на її конкретні обставини, суд вважає, що зазначені ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в суді в розмірі 7000,00 грн є завищеними.
Зокрема, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором із позовними вимогами у розмірі 10166,56 грн, тобто у справі незначної складності, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з огляду на ціну позову. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема ТОВ «ФК «ЕЙС», є сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення цієї справи в суді не вимагали великого обсягу юридичної і технічної роботи.
З урахуванням усіх вищенаведених обставин, пропорційності та співмірності понесених судових витрат відносно предмета спору суд доходить висновку про задоволення вимоги про відшкодування відповідачем позивачеві понесених витрат на правничу допомогу частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд.6 каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість у розмірі 9865 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят п`ять ) грн 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2350 грн (дві тисячі триста п`ятдесят) грн 68 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Є.В. Челюбєєв