Справа № 201/15925/25
Провадження № 2/202/2405/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі : головуючого судді Бєльченко Л.А., за участю секретарся судового засідання Щербини В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив зняти арешт з 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 18.11.2009 року АЕ №949359.
Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 12.12.2025 дану цивільну справу передано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду цієї справи.
Ухвалою судді від 15.01.2026 прийнято позову заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що на виконанні в Індустріальному ВДВС знаходилося виконавче провадження №36178853 з примусового виконання виконавчого документа №2-412/1488 від 21.05.2012, що видав Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, про стягнення з нього, ОСОБА_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 117 898,23 грн.
Після проведення всіх виконавчий дій, 16.08.2013, виконавчий документ №2-412/1488 від 21.05.2012, відповідно до п.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, діючій на момент виникнення правовідносин, було повернуто стягувачеві.
Станом на 09.04.2025 виконавче провадження №36178853 з примусового виконання виконавчого документа №2-412/1488 від 21.05.2012, що видав Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, завершено та передано до архіву відділу. Повторно вищезазначений документ до Індустріального ВДВС не надходив.
Оскільки виконавче провадження, на думку позивача, було закрито, строк для повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання сплинув, просив скасувати арешт майна.
Під час розгляду справи представник позивача, адвокат Кострицька М.В., позов підтримала.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» направив на адресу суду відзив, в якому відзначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2012 по справі №2-412/1488 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість в сумі 117 898,23 грн.
На виконання вказаного рішення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист №2-412/1488, який був пред`явлений до виконання до державної виконавчої служби 21.01.2013.
24.01.2013 було відкрито виконавче провадження №36178853 з виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2012 по справі №2-412/1488.
16.08.2013 постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції стягувачу повернуто виконавчий лист №2-412/1488 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 117 898,23 грн. без виконання. Зазначено, що неодноразовими виходами державного виконавця за адресою, вказаною в виконавчому документі, боржник був відсутній дома, на виклики не реагує, встановити фактичне місце мешкання боржника та майновий стан виявилося неможливим. Згідно відповідей з реєструючи органів майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.05.2012 по справі №2-412/1488 на теперішній час не виконане, тому, на думку представника відповідача, наявні підстави для збереження арешту на майно божника. Просив у позові відмовити.
Під час розгляду справи представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.
Представник третьої особи - Індустріального відділу ВДВС у місті Дніпрі в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заперечення, в яких просив відмовити у задоволені позову, оскільки ОСОБА_1 не надано довідку з ПАТ КБ «Приватбанк» про погашення заборгованості у розмірі 117 898,23 грн., виконавчий збір у розмірі 11 789,82 грн. також не сплачено.
З`ясувавши предмет і підстави позову, характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантоване право особи на доступ до правосуддя.
Згідно з частинами 1,3 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспороюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Закріплене в законі право на доступ до суду не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.
Зокрема, гарантоване ст. 55 Конституції України право особи на доступ до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Суд звертає увагу, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав та інтересів здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №606-Х1V), державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 57 Закону №606-Х1V передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено його права чи свободи.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час пред`явлення позову), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Аналогічна за змістом норма містилася в статті 60 Закону №606-ХІV.
Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження.
У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства, суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, а помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України.
Звертаючись з цим позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», позивач посилався на те, що накладеним під час виконавчого провадження арештом на належне йому майно, 1/5 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , порушується його право на розпорядження майном.
Водночас безпосередньо позовних вимог до ПАТ КБ «ПриватБанк» як стягувача, в інтересах якого накладено арешт, позивачем не заявлено.
Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що в даному випадку арешт був накладений на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання рішення суду, він не може пред`являти позов до ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки у судовому процесі він є відповідачем і законом для нього встановлений інший порядок встановлення питання про зняття арешту з майна, а саме шляхом оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 року по справі №712/12136/18 дійшов висновку, згідно якого, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Суд звертає увагу, що у даному випадку між сторонами немає спору про право власності на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не може виступати позивачем, а заявлені ним вимоги не підлягають розгляду у позовному провадженні, оскільки законодавством визначено іншу форму звернення та порядок оскарження дій та рішень виконавця, суд вважає, що провадження у цивільній справі слід закрити.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена при зверненні до суду сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 255 ч.1п.1, 256,258-260,353 ЦПК України, суд-
У Х В А Л И В :
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа - Індустріальний відділ Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення майна з-під арешту, закрити.
Роз`яснити позивачу право звернутися до суду зі скаргою у порядку,передбаченому розділом VІІ ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.А. Бєльченко