Справа № 202/7026/26
Провадження № 2/202/5523/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
17 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мачуського О.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок,-
ВСТАНОВИВ:
15 липня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Супрун Л.В. звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадщини входить належний ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відмову, оскільки за відсутності архівної довідки з Авдіївського бюро технічної інвентаризації Донецької області, видати свідоцтво про право на спадщину, неможливо.
Позивач позбавлений можливості отримати дану довідку, оскільки місто, де розташоване відповідне БТІ, є окупованою територією України.
Наведене, порушує права позивача, унеможливлює отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому він, за захистом своїх законних прав та інтересів, вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 16 липня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справу в порядку загального позовного провадження.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 11 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 та витребувано з Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, належним чином завірену копію спадкової справи №165 (номер у спадковому реєстрі 74836283), заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, натомість представник позивача - адвокат Супрун Л.В. подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.
Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. в судове засідання не з`явилась, натомість подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За результатами підготовчого засідання, згідно ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями наступних документів: свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.04.1983 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , батьки - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16 липня 1925 року Онуфріївською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області.
Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно - будинок АДРЕСА_1 , що належить померлій ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 11 серпня 1977 року, посвідченого заступником старого державного нотаріуса Першої донецької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1200.
Зворотна сторона даного Договору купівлі-продажу від 11.08.1977 року, містить реєстраційний надпис про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване Донецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_5 , й 01.09.1977 року записане в реєстрову книгу за реєстровим номером 3906. Даний запис закріплений підписом начальника та печаткою БТІ м. Донецька.
У технічному паспорті на житловий будинок (домоволодіння) АДРЕСА_1 , складеного 09.08.1977 року БТІ м. Донецька, зазначено, що власником даного домоволодіння, на підставі Договору купівлі-продажу від 11.08.1977 року, р.№ 1200, є ОСОБА_5 , номер інвентаризаційної справи 323, реєстровий № правової реєстрації 3906. Даний технічний паспорт посвідчений підписом начальника та печаткою БТІ м. Донецька.
Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 0[телефон приховано], сформованого 25.03.2026 року, 12.08.1975 року зареєстровано актовий запис № 85, про розірвання шлюбу, укладеного між чоловіком - ОСОБА_6 та дружиною ОСОБА_5 . Прізвище дружини після розірвання шлюбу - ОСОБА_7 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з номером інформаційної довідки 471410205 від 06.04.2026 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом досліджено надану нотаріусом належним чином завірену копію спадкової справи № 165/2025 та встановлено, що за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі не перебувала, заповітів не складала. В свою чергу, син померлої - позивач ОСОБА_1 , який був зареєстрований за однією адресою з померлою, звернувся до нотаріуса із заявою № 454 від 07.11.2025 року про прийняття спадщини, що залишилось після смерті його матері.
Постановою державного нотаріуса Онуфріївської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Оніщенко А.А. від 13.03.2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю підтверджуючої інформації, а саме архівної довідки з Авдіївського бюро технічної інвентаризації Донецької області, без якої видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , немає можливості.
Згідно з листом Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04.06.2026 року № 01-13/1766, у разі реєстрації права власності 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у місті Авдіївка Донецької області, здійснювали Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька та Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради. До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігались в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Населені пункти Донецького району Донецької області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014 №1085-р. Вся територія Донецького району Донецької області є тимчасово окупованою територією Російською Федерацією територією України з 07.04.2014 року. Враховуючи наведене пере направити запит до БТІ міста Донецька або КП БТІ Ясинуватської міської ради не уявляється можливим.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі - Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).
Пунктами 1.5., 1.6. Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.
Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об`єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.
Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що померлій тутовій ОСОБА_9 дійсно на праві приватної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 , право власності якої зареєстровано 01.09.1977 року Донецьким бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу за № 3906.
При цьому, реєстрацію права власності на будови (домоволодіння) здійснено у відповідності до законодавства, чинного станом на 01.09.1977 року.
Згідно з п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Як встановлено в ході судового розгляду, архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна та проведену до 01.01.2013 року державну реєстрацію на нерухоме майно, розташоване в м. Авдіївка, до 2014 року зберігалися в БТІ м. Ясинувата Донецької області.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зі змінами, вся територію Донецького району, у тому числі м.Ясинувата з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.
Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначених БТІ відсутні.
Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року,а також зокрема, й на спірне домоволодіння, а також неможливістю отримання документів що підтверджують зміну адреси нерухомого майна, що зазначена у Свідоцтві про право власності на будови від 04.07.1956 року (найменування населеного пункту, вулиці, номеру будинку)
З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України) и спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
З досліджених в ході судового розгляду документів, встановлено, що єдиним спадкоємцем, після смерті ОСОБА_2 є її син - позивач ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, оскільки проживав разом з померлою й протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Водночас, у позивача відсутні умови для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця через відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та неможливість отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На даний час продовжує існувати, зазначена державним нотаріусом, причина відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину нерухомого майна, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов`язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи наведене, ефективним способом захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 є визнання за ним, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200, 206, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський