Справа № 215/5796/26
2/215/3757/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.
за участю: секретаря - Мироненко А.О.
розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-
УСТАНОВИВ:
23.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою, в обґрунтування якої вказує, що на підставі виконавчого листа Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/5760/25 від 17.09.2025, з відповідача ОСОБА_2 щомісячно стягуються на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Станом на 17.06.2026 заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 119356,16 грн. Оскільки, розрахована позивачем сума пені в розмірі 269143,23 значно перевищує суму заборгованості по аліментам, враховуючи положення ч.1 ст.196 СК України, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 119356,16 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
24.07.2026 представником відповідача Березинець К.Г. наданий відзив на позовну заяву в якому вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача ОСОБА_2 від обов`язку сплати аліментів, а заборгованість по аліментам виникла не з його вини. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/5760/25 від 17.09.2025 відповідач щомісячно сплачує аліменти, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.
24.07.2026 представник позивача адвокат Рекша О.І. надав відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначив, що обов`язок сплачувати аліменти виник у відповідача із дня звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, тобто з 02.07.2025, а не з моменту набрання судовим рішенням, яким присуджені аліменти, законної сили або ж з дати відкриття виконавчого провадження, а тому заборгованість по аліментам за період з липня 2025 року по березень 2026 виникла з вини відповідача, оскільки він не здійснював жодного платежу.
Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву відповідачем та його представником не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.09.2025, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.07.2025 і до досягнення ними повноліття (а.с.11-19).
На підставі вищевказаних судових рішень, Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист №215/5760/25 від 17.09.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 02.07.2025 і до досягнення ними повноліття.
01.04.2026 державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на підставі звернутого позивачем ОСОБА_1 до виконання виконавчого листа Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист №215/5760/25 від 17.09.2025, відкрито виконавче провадження №80637876 (а.с.21-22).
Станом на 17.06.2026 заборгованість відповідача ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з липня 2025 року по травень 2026 року становить 119356,16 грн. (а.с.23).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно із частинами першою, другою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновки, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Із викладено слідує, що в даному випадку підставою примусового стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей є судове рішення, що набрало законної сили та звернення стягувача до виконавчої служби з заявою про його примусове виконання до якої додається відповідний виконавчий документ.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.09.2025 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей набрало законної сили 25.02.2026 (а.с.11-20).
31.03.2026 виконавчий лист Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/5760/25 від 17.09.2025 надійшов до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.21-22).
01.04.2026 державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №80637876 з примусового виконання виконавчого листа Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області №215/5760/25 від 17.09.2025 (а.с.21-22).
В подальшому, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, державним виконацем винесено постанову про звернення стягнення на доходи божника ОСОБА_2 , яку направлено за місцем отримання ним грошового забезпечення. На виконання зазначеної постанови, із доходів боржника були здійсненні відрахування в рахунок погашення заборгованості по аліментам, а саме 27.04.2026 - 9500 грн., 29.04.2026 - 4770 грн., 14.05.2026 - 10000 грн. та 09.06.2026 - 10650 грн., що були перераховані на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби (а.с.21-22).
Під час розгляду справи, представник відповідача у відповіді на відзив на позовну заяву підтвердив отримання позивачем зазначених сум грошових коштів.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №359/240/21 вказав, що обставини, які перешкоджали своєчасній сплаті аліментів, повинні існувати на час виникнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, в період виникнення у відповідача ОСОБА_2 заборгованості по аліментам, тривав судовий розгляд позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, спір у даній справі був остаточно вирішений постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026 (а.с.14-19), а тому обов`язок сплати аліментів у відповідача ОСОБА_2 виник лише з 25.02.2026.
При цьому, одразу після відкриття виконавчого провадження з грошового забезпечення відповідача ОСОБА_2 почалось відрахування аліментів.
Верховний Суд у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19, вказав, що ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитися як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку, а саме приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо.
Водночас, обставин, що свідчили б про ухилення відповідачем ОСОБА_2 від сплати аліментів, судом не встановлені та докази цього у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника ОСОБА_2 , що є обов`язковою умовою та підставою нарахування пені з аліментів, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, оскільки в задоволені позовних вимог відмовлено, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок держави, а судові витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 274 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішенняапеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.
Повне рішення складено 11.09.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
СУДДЯ: