УКРАЇНА
Справа № 175/7316/26
№ провадження 2/196/850/2026
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання Петренко О.С.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика",
відповідачка ОСОБА_1 ,
представник відповідачки - адвокат Безсмертний Сергій Миколайович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2021 р. між ТОВ «ФК» "Ірбіс" та відповідачкою укладено кредитний договір № 97172352. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Відповідачці перераховано кошти на картковий рахунок в сумі 7300 грн.
01.09.2025 р. між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ТОВ "Фінансова компанія "Позика" було укладено Договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ФК "Ірбіс" передало ТОВ "Фінансова компанія "Позика" за плату належні йому права вимоги до боржників.
Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання.
У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 97172352 від 31.05.2021 р. в розмірі 13370 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 7300.00 грн., заборгованість за відсотками 6070.00 грн., судовий збір в розмірі 2 662.40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5500.00 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області 06.07.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.47).
Від представника позивачки - адвоката Безсмертного С.М. до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву на позов зазначив, що докази перерахунку кредитних коштів на рахунок відповідачки відсутні, до позову не додано первинні документи оформлені відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Не додано доказів, що електронний підпис належить саме відповідачці.
Відсотки за вказаним кредитним договором нараховані поза межами строку договору. Тобто проценти нараховуються протягом 30 днів, відсоткова ставка становить 3% в день, тому сума відсотків за 30 днів повинна становить 7300х3%/100 = 6570 грн. Тобто загальний розмір заборгованості повинен становити 13 870 грн. Враховуючи сплачену відповідачкою суму заборгованості, сума боргу становить 6800 грн., 13870-7070 = 6800 грн.
Витрати на правничу допомогу в розмірі 5500 грн. вважає неспівмірними зі складністю справи та ціни позову. Квитанцію про перерахунок коштів за правничу допомогу не додано до позову (а.с. 65-91).
Представник позивача через систему "Електронний суд" подала відповідь на відзив, в якому представник позивача просила позовні вимоги задовольнити (а.с.95-108).
Зазначила, що кредитний договір №97172352 від 31.05.2021 р. укладено саме з відповідачкою та підписано одноразовим ідентифікатором, оскільки підпис відповідачки можливий лише після авторизації в особистому кабінеті.
Наявна в матеріалах справи копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про переказ коштів на картку відповідачки є належним доказом переказу коштів.
Нарахування відсотків за кредитним договором № 97172352 від 31.05.2021 р. здійснене в межах строку кредитування.
Просила розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити.
У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло через систему "Електронний суд", представник відповідачки - адвокат Безсмертний С.М. зазначив, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором повинен становити 6800 грн., просив врахувати відзив на позов (а.с.119-132).
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Безсмертний С.М. у судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомлено (а.с.148-149).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 31.05.2025 р. між ТОВ "ФК "Ірбіс" та відповідачкою укладено договір про надання фінансового кредиту № 97172352 (а.с.15-20).
За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 7300 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.1.1 та становить 3% в день від суми кредиту, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору (п.3.1 Договору).
Пунктом 3 договору передбачено графік процентів за користування кредитом, згідно якого кількість днів користування 30 днів, проценти за кожен день користування 3%, загальна сума відсотків 6570 грн.
Клієнт зобов`язаний повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 30.06.2021 р. шляхом перерахування відповідної суми на рахунок товариства (п.4.2 Договору).
При надходженні від клієнта на поточний рахунок товариства коштів для погашення заборгованості за цим договором, кошти спрямовуються на погашення заборгованості у наступній послідовності: у першу чергу: на погашення заборгованості за процентами за кредитом, у другу чергу - на погашення заборгованості за сумою кредиту (п.4.6 договору).
Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) Кредиту (п.4.3 Договору). Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим Договором (п.11.1 Договору).
Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п.13.1 Договору).
Цей Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України "Про електронну комерцію" (п.13.2 Договору).
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "290247".
30.06.2021 р. між ТОВ "ФК "Ірбіс" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання фінансового кредиту № 97172352 від 31.05.2021 р. (а.с. 20 - зворот -21).
ТОВ "ФК "Ірбіс" в системі онлайн-кредитування направляє пропозицію укласти додаткову угоду (оферту) згідно зі ст.634 ЦКУ (п.1.1. додаткової угоди).
Пропозиція набирає чинності з 03.06.2021 р. та є чинною до 30.07.2021 р. (п.1.2 угоди).
Особою, якій адресована пропозиція є ОСОБА_1 (п.1.3 додаткової угоди).
Товариство і клієнт дійшли згоди внести такі зміни до договору:
1) у пункті 1.2 договору цифри та знаки 31.05.2021 - 30.07.2021 р., замінити цифрами та знаками 30.06.2021 - 30.07.2021 р. та викласти їх у такій редакції:
1) пропозиція набирає чинності з 30.06.2021 р. та діє до 23:59 год. 30.07.2021 р.
2) розмір нарахованих відсотків за договором за період з 31.05.2021 р. по 30.06.2021 р. в сумі 6570 грн. підлягає сплаті клієнтом на користь товариства (п.2.1 додаткової угоди).
Додаткову угоду №1 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "290247".
Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 р. ОСОБА_1 ідентифікована для укладення договору № 97172352 одноразовим ідентифікатором 290247 (а.с.22).
Довідкою ТОВ "Універсальні платежі" вих. №3152_251023164812 від 23.10.2025 р. повідомлено, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 31.05.2021 р. 17:24:13 на суму 7300.00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 (а.с.23).
Також згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 13.08.2026 р. №БТ/Е-35054 на ім`я ОСОБА_1 банком емітована картка № НОМЕР_3 . На номер телефону НОМЕР_4 відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 31.05.2021 - 05.06.2021 р. Ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , серія та номер паспорта НОМЕР_6 ; та згідно руху коштів по картці на картку № НОМЕР_3 перераховано кошти 31.05.2021 р. в розмірі 7300 грн. (а.с.143-147).
Також факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується частковим виконанням нею своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідачкою вносились кошти на погашення кредиту (а.с.31).
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Тому твердження представника відповідачки щодо відсутності доказів перерахування коштів в розмірі 7300 грн. на рахунок відповідачки та первинних документів оформлених відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», суд не бере до уваги.
01.09.2025 р. між ТОВ "ФК "Позика" та ТОВ "ФК "Ірбіс" було укладено Договір факторингу №01092025/01 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "ФК "Ірбіс" передало ТОВ "ФК "Позика" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.24-26).
Відповідно до п.2.1 згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначене в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення.
Згідно витягу із додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 р. позивач ТОВ "ФК "Позика" набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 13370 грн., з яких: 7300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6070 грн.- сума заборгованості за відсотками (а.с.30).
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 р., клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників (а.с. 30).
Оплату за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 р. підтверджено платіжною інструкцією №6054383 від 02.09.2025 р. (а.с.29).
З розрахунку заборгованості за договором № 97172352 від 31.05.2021 р., вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором у сумі 13 370 грн., з яких: 7300.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6070 грн.- сума заборгованості за відсотками (а.с. 31).
Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 була ініціатором укладання кредитного договору, надала необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі (а.с. 15-21).
Таким чином, кредитний договір № 97172352 від 31.05.2021 р., був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У відзиві на позов представник відповідачки зазначив, що відсотки за вказаним кредитним договором нараховані поза межами договору. Тому загальний розмір заборгованості повинен становити 13 870 грн., що включає тіло кредиту 7300 грн., розмір відсотків 6570 грн. та просив врахувати сплачену відповідачкою суму погашення заборгованості в розмірі 7070 грн.
Судом встановлено, що кредитний договір № 97172352 укладений між ТОВ «Ірбіс» та відповідачкою ОСОБА_1 31.05.2021 р. на строк 30 днів, із 31.05.2021 р. по 30.06.2021 р. (а.с.15-20).
До кредитного договору № 97172352 від 31.05.2021 р. додається Додаток №1 - Графік погашення заборгованості, згідно якого строк користування кредитом 30 днів, сума кредиту 7300 грн., відсотки 6570 грн., повернення кредиту 30.06.2021 р., сума до сплати 13870 грн. Додаток №1 до кредитного договору підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором "290247" (а.с.20).
Також 30.06.2021 р. між ТОВ "ФК "Ірбіс" та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання фінансового кредиту № 97172352 від 31.05.2021 р. (а.с. 20 - зворот -21), згідно якої строк кредитування продовжено до 30.07.2021 р.
Тобто, строк кредитування становить 61 день /згідно розрахунку заборгованості відсотки нараховано за 60 календарних днів (а.с.31) / відсоткова ставка становить 3% за кожен день /7300х3/100 = 219 грн./, відсотки за 60 днів становлять 13140 грн. /219 грн. х 60 днів/.
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 13.12.2022 р., відповідачкою вносились кошти на оплату кредиту: 30.06.2021 р. в розмірі 6570 грн., 09.08.2021 р. в розмірі 500 грн., загальна сума 7070 грн. (а.с.31).
Враховуючи сплату відповідачкою частини боргу, в розмірі 7070 грн., яку позивачем згідно п.4.6.1 кредитного договору було зараховано на погашення заборгованості за відсотками (а.с.15-20) / 13140 грн. - 7070грн. / сума відсотків становить 6070 грн.
Отже, сума відсотків нарахована в межах строку кредитування та є обгрунтованою.
Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.
У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.
Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39) підтверджує, що ТОВ «ФК «Позика» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.
Права вимоги за кредитним договором № 97172352 від 31.05.2021 р. перейшло до ТОВ «ФК «Позика».
Всупереч умовам кредитного договору № 97172352 від 31.05.2021 р. відповідач не виконав свого зобов`язання.
Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір № 97172352 від 31.05.2021 р., за умовами якого відповідачка зобов`язалась прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.
У зв`язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7300 грн. та відсотками в розмірі 6070 грн., що становить загальну суму 13370 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500.00 грн. надано договір про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 р. (а.с.35-37); додаткова угода №97172352 до договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 р. (а.с.34); детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Позика" щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.38); акт надання послуг №971722352 на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 р. (а.с.40).
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 5500 грн. є завищеною.
Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Представник відповідачки зазначив, що сума правничої допомоги є неспівмірною з ціною позову та не додано квитанцію про сплату правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 137 та частини 8 статті 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.
Отже, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №308/1102/19, від 02 вересня 2020 року та 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 97172352 від 16.09.2025 р. про сплату судового збору загальною сумою 2 662,40 грн. (а.с. 8).
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат в повному розмірі, яка становить 2662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 78-80, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" суму заборгованості за кредитним договором № 97172352 від 31.05.2021 р. в розмірі 13370 грн., судовий збір в розмірі 2662.40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а всього 18 032.40 грн. (вісімнадцять тисяч тридцять дві грн. 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження: 07406, м.Бровари, вул.Симона Петлюри,21/1, Київська область, ЄДРПОУ 39493634.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Бабічева