ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8156/26 Справа № 176/1988/25 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Волчек Н.Ю.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2025року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом проти ОСОБА_2 , в якому вимагала розірвати шлюб, укладений між сторонами.
Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що вона з 10 листопада 2020року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу спільних дітей не мають. Позивачка вказувала, що подружнє життя з відповідачем не склалося, у зв`язку з чим вони припинили сімейно-шлюбні відносини та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Вважала, що примирення та збереження шлюбу між ними неможливе, збереження шлюбу протирічить її інтересам.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачкою не підтверджена легалізація копії свідоцтва про укладення шлюбу, зареєстрованого 10 листопада 2020року, виданого 94000013 відділом запису актів громадянського стану адміністрації муніципального району «Місто Людиново і Людиновський район» Калузької області, актовий запис № 120209400001300164007.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
03 червня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026року.
В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення та задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не врахував, що свідоцтво про укладення шлюбу, видане 10 листопада 2020року на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації на території України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги не подали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
08 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 23 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2026року справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного документу.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З свідоцтва про укладання шлюбу від 10 листопада 2020року вбачається, що шлюб між громадянином Республіки Беларусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 10 листопада 2020року, місце видачі свідоцтва НОМЕР_1 відділ запису актів громадянського стану адміністрації муніципального району «Місто Людиново і Людиновський район» Калузької області, актовий запис № 120209400001300164007, що підтверджується копією свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 , з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову /а.с.17, 18-19/; від шлюбу сторони дітей не мають.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивачкою не підтверджена легалізація копії свідоцтва про укладення шлюбу, зареєстрованого 10 листопада 2020року, виданого 94000013 відділом запису актів громадянського стану адміністрації муніципального району «Місто Людиново і Людиновський район» Калузької області, актовий запис № 120209400001300164007.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило в інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Тож, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993року, укладеної між державами- членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Водночас, 23 грудня 2022року набрав чинності Закон № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.
Це означає, що дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.
Одночасно для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, станом на день розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій свідоцтво про укладення шлюбу, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації. Тому таке свідоцтво може бути прийнято судом як доказ укладення шлюбу між сторонами та не може бути окремою підставою для відмови у розірванні шлюбу.
Практика Верховного Суду щодо визнання на території України під час воєнного стану документів, виданих компетентними органами рф, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023року № 107, є сталою (див., зокрема, постанови Верховного Суду: від 29 листопада 2023року у справі № 202/4449/22 (провадження № 61-4479св23), від 05 серпня 2024року у справі № 643/8133/23 (провадження № 61-11539св24), від 24 грудня 2024року у справі № 387/228/24 (провадження № 61-11539св24), від 15 липня 2025року у справі № 307/3991/23 (провадження № 61-3996св25), від 04 серпня 2025року у справі № 757/27745/24-ц (провадження № 61-2461св25), від 23 грудня 2025року у справі № 165/894/25 (провадження № 61-11622св25).
Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання шлюбу між сторонами.
Встановивши, що свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 від 10 листопада 2020року видане відповідно до законодавства іноземної держави не потребує будь-якої легалізації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Передбачене частиною першою статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (частина сьома статті 240 ЦПК України).
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07 листопада 2013року (заяви №№ 29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів... Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення..., держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім`ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов`язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку..., так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Згідно пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Надання строку на примирення при розірванні шлюбу є правом, а не обов`язком суду (постанова Верховного Суду від 30 травня 2019року у справі № 442/6319/16-ц).
Із позовної заяви вбачається, що примирення між сторонами неможливе, оскільки у позивачки немає почуттів любові та поваги до відповідача, сторони вже тривалий час проживають окремо.
В той час, коли надання строку для примирення в даній ситуації не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної поваги та любові.
Суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства і примирення подружжя допоможе зберегти сім`ю. У випадку виявлення обставин або фактів, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі, та з позицій інтересів подружжя, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку для примирення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову та розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого 10 листопада 2020року 94000013 відділом запису актів громадянського стану адміністрації муніципального району «Місто Людиново і Людиновський район» Калузької області, актовий запис № 120209400001300164007. Після розірвання шлюбу залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що ОСОБА_1 у позовній заяві просила суд судові витрати по сплаті судового збору залишити за нею, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судові витрати, що складаються із судового збору слід залишити за позивачкою.
Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2026рокускасувати.
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 10 листопада 2020року 94000013 відділом запису актів громадянського стану адміністрації муніципального району «Місто Людиново і Людиновський район» Калузької області, актовий запис № 120209400001300164007.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 вересня 2026року.
Судді: