ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5795/26 Справа № 208/4623/25 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Пищиди М.М.
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» та ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 27 лютого 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 1992 року по 2011 рік працював в умовах шкідливих виробничих факторів в ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» (з 1992 року підприємство неодноразово змінювало свою назву), з 1992 року за професією прохідник та з 2001 року - машиніст бурової установки, загальний стаж в умовах шкідливих факторів - 18 років 06 місяців 24 дні.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціального профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 29.05.2024 року №22/561 (додається) Позивачу встановлено діагноз Пневмоконіоз А (q/r; 3/2; еm; pi; cp), ускладнений ХОЗЛ ІІІ стадія, група Е, COLD 3, фаза загострення. ЛН ІІ-ІІІ ст. Хронічне легеневе серце. СН ІІ А (друга) (J 60).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) 25.06.2024 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В.Король, встановлено наступне: «Висновок про наявність шкідливих умов правці згідно з «Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затв.наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014р. умови праці ОСОБА_1 за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до третього класу четвертого ступеню; за рівнем виробничого шуму - до третього класу третього ступеню; за важкістю праці - до третього класу третього ступеню; за параметрами мікроклімату - до третього класу другого ступеню. Діагноз: Пневмоконіоз А (q/r; 3/2; еm; pi; cp), ускладнений ХОЗЛ ІІІ стадія, група Е, COLD 3, фаза загострення. ЛН ІІ-ІІІ ст. Хронічне легеневе серце. СН ІІ А (друга) (J 60). Супутній діагноз: ІХС: стенокардія напруги ФК ІІ, дифузний кардіосклероз, персистуюча форма фібриляції передсердь (пароксизм 27.03.2024р.). Ризик І за шкалою СН А2. DSVASc. Ризик І за шкалою НАS-BLED. Екстрасистолічна арітмія 3 клас по Лауну. Мітральна недостатність 2 ст. Тристулкова недостатність 2-3 ст. Недостатність клапанів легеневої артерії 2 ст. СН стадія С із зниженою ФВ 45%. Легенева гіпертензія. ХЛСН ІІ А. Хронічна радикулопатія, ст. субремісії. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІ ст.
Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. О.П.Лобань виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
З 02.12.2024 року Позивачу у зв`язку з професійним захворюванням первинно встановлено ІІ групу інвалідності, безстроково.
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія 12 ААА №119921, ступінь втрати професійної працездатності Позивача - 80 %. Професійне захворювання з 02.12.2024 безстроково.
У зв`язку з отриманим невиліковного, професійного захворювання та суттєвою втратою працездатності, порушено звичайний, нормальний спосіб життя Позивача. Позивач страждає на задишку змішаного характеру, яка посилюється при незначному фізичному навантаженні, приступообразний кашель з важковиділяємим в`язким мокротинням, що супроводжується болями та відчуттям хрипів у грудній клітині, напади важкого дихання, болі у поперековому відділі хребта, відчуття оніміння, періодичні судоми у нижніх кінцівках, затруднення при ходьбі, слабкість, пітливість, швидку втомлюваність. Через суттєве порушення здоров`я Позивач потребує спостереження у сімейного лікаря, пульмонолога, невролога, санаторно курортне лікування, дотримання дієти, ЛФК та дихальної гімнастики, має уникати переохолоджень та фізичних навантажень, на постійній основі приймати медикаменти. Усі зазначене суттєво впливає на якість життя Позивача. Таким чином, професійне захворювання призводить до постійного дискомфорту та больових відчуттів у Позивача, до необхідності регулярного обстеження та лікування, що займає час та потребує постійних фінансових витрат. Крім того, тривалі переїзди у транспорті призводять до приступів задухи, загострення хвороби, болю у спині та шиї, що виключає можливість подорожувати. Піші прогулянки або вихід у магазин потребують від Позивача значних зусиль, через що Позивач відчуває своє життя неповноцінним та безпорадним. Крім того, захворювання легень та серця значно послаблює імунну систему та підвищує ймовірність зараження Позивача вірусними інфекціями. Розуміння цього факту викликає у Позивача тривожність та страх за своє життя.
Позивач відчуває моральні страждання та свою соціальну неповноцінність через порушення нормальних життєвих зв`язків, оскільки він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, не має змоги належним чином слідкувати за побутом вдома, займатися спортом, подорожувати, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження, в тому числі, у господарстві, це доводиться робити його дружині що викликає у Позивача постійний дискомфорт та відчуття провини. Зазначене негативно впливає на психологічний стан Позивача, зокрема він частіше стає замкнутим, відчуває апатію та тривожність, фізіологічні труднощі викликають в нього роздратованість та пригнічення.
Враховуючи вищевикладене позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну втратою працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 400 000 грн, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів.
Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 140 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» судовий збір на користь держави у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» звернулися до суду з апеляційними скаргами.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 400 000 грн, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В обґрунтування апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає за необхідне апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - задовольнити частково.
Судом встановлено, згідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.03.1992 року по 11.03.2011 року у Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське».
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 25.06.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме - Пневмоконіоз А (q/r; 3/2; еm; pi; cp), ускладнений ХОЗЛ ІІІ стадія, група Е, COLD 3, фаза загострення. ЛН ІІ-ІІІ ст. Хронічне легеневе серце. СН ІІ А (друга) (J 60).
Хронічне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. О.П.Лобань виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3221/894, ОСОБА_1 з 20.07.2023-31.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні, поставлено діагноз: хронічний бронхіт 2 ст., хронічна попереково-крижова редикулопатія в стані загострення, остеохондроз поперекового відділу хребта з протрузією дисків та з компресією дурального мішку.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ .№77317 від 17.12.2024 року, ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 2 групу інвалідності з 02.12.2024 року.
Відповідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 119921 від 16.12.2024 року обл. СМЕК м. Маріуполь, ОСОБА_1 встановлено 80% втрати працездатості, професійне захворювання з 02.12.2024 року - безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 80 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 140 00 грн.
Однак, апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Позивачу встановлено 80 % втрати професійної працездатності.
Виходячи із наведених вище обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Разом з тим, при визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті нещасного випадку на виробництві, суд апеляційної інстанції, враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, вважає за необхідне збільшити моральну шкоду з 140 000 грн до 160 000 грн.
Визначений розмір не призведе до збагачення позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п. 164.2.14а статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).
Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що до внесення змін до п.п.164.2.14а статті 164 ПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку також не включалися суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.
Таким чином, як податковим законодавством, чинним до внесення змін ( 23 травня 2020 року), так і чинним податковим законодавством суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що за текстом Закону Україну «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», зокрема, підпункту «а» підпункту 164.2.14 (внесеного 23 травня 2020 року) поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.
Разом з тим, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.
З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів».
Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
Враховуючи вищевикладене оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом виключення у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів».
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» та ОСОБА_1 , а також зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» та ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 27 лютого 2026 року - змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів».
Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 27 лютого 2026 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 , збільшивши її зі 140 000 грн до 160 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 16 вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Судді