ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9155/26 Справа № 208/598/25 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
17 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Макарова М.О.
суддів: Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.
ознайомившись із апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 28 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського від 28 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , який через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2026 року цивільну справу №208/598/25 витребувано з Заводського районного суду м. Кам`янського.
17 липня 2026 року вищезазначена цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою від 22 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків, а саме вагомі причини для поновлення строку.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС від 23 квітня 2025 року згідно відповіді № 37856096 про наявність Електронного кабінету ЄСІТС, згідно відомостей з картки руху документа, рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 28 листопада 2025 року відповідач по справі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримав 04 грудня 2025 року.
04 серпня 2026 року на виконання ухвали Дніпровського апеляційного від 22 липня 2026 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав заяву про усунення недоліків та поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначає, що відповідач по справі ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який на данний час проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана обставина ускладнює доступ до процесуальних документів у ЄСІТС через пряму заборону користуватись засобами стільникового зв`язку та незареєстрованими іншими електронними засобами, а також неможливістю своєчасно продовжити строк дії чинного ключа кваліфікованого електронного підпису - КЕП. Також зазначає, що з 09 червня 2026 року по 15 червня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні. Представник апелянта просив прожовжити строк для усунення недоліків в апеляційній скарзі зазначених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2026 року, оскільки ним подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому він просив надати: "Надати інформацію: Чи проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , лейтенант, офіцер підрозділу - з 28 листопада 2025 року по 01 липня 2026 року? Який час перебував на лікарняному з 28 листопада 2025 року по 01 липня 2026 року? (просимо зазначити проміжки часу)? Чи є проходження військової служби в АДРЕСА_1 - проходженням військової служби в районі відновлення боєздатності та/або в районі активних бойових дій? Чи існують обмеження щодо користування телефонами, комп`ютерами, особистими електронними кабінетами працівниками РТЦК та СП?»
06 серпня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшли заперечення проти поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких він просить відмовити апелянту у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення.
18 серпня 2026 року від представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник апелянта зазначає, що відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_5 не надало, просить поновити строк на подання апеляційної скарги та відкрити апеляційне провадження у справі.
Згідно статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч. 3,4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 розмежувала способи вручення, вказавши, що «бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону», і що надсилання документів на особисту адресу «може здійснюватися як додаткове, однак не замінює належне вручення згідно статті 272 ЦПК України». Належним врученням у розумінні статті 272 ЦПК України для учасника, який має зареєстрований Електронний кабінет, є саме доставлення рішення до цього кабінету.
Період лікування, зазначений у заяві від 04 серпня 2026 року та підтверджений посиланням на виписку № 2517, - це стаціонарне лікування з 09 по 15 червня 2026 року. Він настав через шість місяців після спливу строку на оскарження і тривав шість днів інших доказів перебування на лікуванні апелянтом та його представником не надано.
Матеріали справи містять, зокрема, протокол судового засідання № 4475233 від 05 травня 2025 року, про те, що відповідач ОСОБА_1 був присутній в залі судового засідання, про існування справи був повідомлений та приймав під час розгляду справи безпосередню участь.
Стосовно твердження представника апелянта про те, що апелянт є діючим військовослужбовцем, який проходив службу станом на грудень 2025 року і проходить її на час подання апеляційної скарги час. Саме ця обставина ускладнює йому користуватися підсистемою «Електронний суд», колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС відповідач зареєстрував 23 квітня 2025 року, тобто вже під час служби, апелянтом та його представником не надано суду підтверджень, що проходження апелянтом військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 унеможливило в зазначений законом строк ознайомитись із оскаржуваним рішенням та вчинити дії стосовно його оскарження.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 260/651/24 вказав: «Сам факт мобілізації, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із перебуванням на службі, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків».
Колегія суддів не прийняла до уваги доводи апелянта про поновлення строку, оскільки заявник не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих заходів, які б об`єктивно вказували на наявність непереборних обставин, що заважали йому вчасно підготувати та подати апеляційну скаргу.
Верховний Суд у справі № 0870/8014/12 зазначив, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».
Відповідно до положень частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно пункту 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), затвердженого рішенням Вищої ради правосудді від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами та доповненнями) підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Згідно пункту 17 розділу IІІ Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску апелянтом строку звернення до суду слід зазначити наступне.
Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням звернення до суду тощо.
Натомість, Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Отже, у разі оскарження судового рішення зі спливом значного періоду часу, заявником має бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу. Інша поведінка за певних обставин може свідчити про зловживання особою своїми правами.
Проте, скаржник, не довів жодними доказами, по-перше, що такі обставини дійсно мали місце у період терміну, який встановлений законом для подання апеляційної скарги, а по-друге, завадили йому своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.
Таким чином суд приходить до висновку, що наведені апелянтом причини не є об`єктивно непереборними і пов`язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», п. 93, «Сутяжник» проти росії», п. 38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку.
За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 28 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді: М.Ю. Петешенкова
В.С. Городнича