ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/836/26 Справа № 179/401/18 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про встановлення факти, що має юридичне значення та зобов`язання скасувати державну реєстрацію
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року, -
В С Т А Н О В И В:
05 березня 2018 році позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки. Позивач з урахуванням уточнень посилається на те, що їй належить на праві власності земельна ділянка площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), на підставі Державного акту (бланк ЯЕ № 149671) на право власності на земельну ділянку від 25.04.2007 року. Вказаний акт на земельну ділянку був виданий їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.03.2006 року, виданого державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 619. В цьому ж 2006 році нею було отримано технічну документацію на вказану земельну ділянку. Попереднім власником зазначеної земельної ділянки був її брат - ОСОБА_2 , 1941 року народження, після смерті якого вона й успадкувала земельну ділянку площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області). Ще за життя її брата - ОСОБА_2 , між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» був укладений договір оренди земельної ділянки, на підставі якого відповідач-1 користувався земельною ділянкою площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), та сплачувало за це власнику орендну плату. Після набуття позивачкою права власності на земельну ділянку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» продовжило використовувати цю земельну ділянку та сплачувало їй кошти за оренду. В 2017 році позивачка, як власник земельної ділянки, вирішила, що не бажає продовжувати з орендарем (відповідач-1) подальших правовідносин в 2018 році, щодо оренди належної їй земельної ділянки, оскільки в неї виникло бажання самою обробляти належну їй земельну ділянку та вести сільськогосподарську діяльність на ній, про що остання повідомила орендаря відповідною заявою, яку він отримав. В подальшому позивачці стали відомі обставини, що, нібито 29 січня 2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки. Позивачеві стало відомо, що вказаний договір оренди, який, нібито, укладений, між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», - 17 липня 2012 року Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, правонаступником всіх прав та обов`язків якої є Самарівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (відповідач-2) був зареєстрований в державному реєстрі та було здійснено державну реєстрацію речового права (щодо оренди землі). Орендар же повідомив позивачці, що термін дії договору закінчується 17.07.2022 року, оскільки право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а державну реєстрацію цих прав було здійснено Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 17 липня 2012 року. Позивачка звернулася до орендаря з приводу надання їй такого договору, який, нібито, укладений 29 січня 2008 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», на що отримала відмову, оскільки у неї, за твердженнями представників відповідача-1, має бути свій примірник. Лише після звернення позивачки до слідчих органів, представником відповідача-1 їй було надано копію Реєстраційної справи по передачі в оренду земельної ділянки на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області № 12223[телефон приховано] від 17.07.2012 року. Копія цієї справи завірена печатками відповідача-1. В матеріалах вищевказаної Реєстраційної справи наявна копія договору оренди (№ ) земельної ділянки, який укладений, нібито, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка». З цієї копії випливає, що договір укладений 29.08.2002 року, в той час, як відповідач-1 зазначав позивачці, що договір, нібито, укладений між ними - 29 січня 2008 року. Проте, 29.08.2002 року позивачка ще не була власницею спірної земельної ділянки, а стала її власницею лише 28.03.2006 року, коли їй було видане державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за № 619. А Державний акт (бланк ЯЕ № 149671) на право власності на земельну ділянку взагалі був виданий їй тільки - 25.04.2007 року. Тобто, договір оренди земельної ділянки, на який посилається відповідач-1, не міг бути укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», оскільки вона на той час ще не була власницею цієї земельної ділянки. У зв`язку з такими обставинами, позивачка звернулася до Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області та Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області з заявою про надання договору оренди земельної ділянки, який, нібито, укладений між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», на що отримала від вказаних органів наступне: довідку відділу Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області від 24.03.2017 року за вих. № К-100/0-87/6-17, згідно якої відділ повідомив, що в архіві відділу відсутній договір оренди земельної ділянки (пай) на території Жданівської сільської ради площею 6,4492 га між СП «Дудківка» та 4 ради Магдалинівського району Клименко О.І.; відповідь Жданівської сільської Дніпропетровської області від 11.05.2017 року за вих. № 185-02/12, згідно якої, в сільській раді відсутній договір оренди земельної ділянки (паю) між ОСОБА_1 та ТОВ СГП «Дудківка»; Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області відповіді позивачці так і не надала, але на звернення Магдалинівського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо надання договору, Магдалинівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області відмовила в наданні такого документу. Тому, позивачкою було вирішено звернутися до слідчих органів, що й було зроблено та за її заявою, Магдалинівським відділенням поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, було відкрито кримінальне провадження № 42017041500000011. Слідчі дії проводилися Магдалинівським відділенням поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 25.01.2017 року по 28.12.2017 року та закінчилися винесенням заступником начальника Магдалинівським відділенням поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Завийборода Д.І. постанови про закриття кримінального провадження. Не дивлячись на ту обставину, що позивачка не укладала спірного договору, вона не може заявити позовну вимогу про визнання його (договору) неукладеним. В той же час, вона не може заявити позовну вимогу про визнання договору недійсним чи нікчемним, оскільки чинним законодавством не передбачена така підстава для визнання договору недійсним чи нікчемним, як неукладання його однією із сторін цього договору. Позивачкою обраний спосіб захисту своїх прав, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема щодо неукладання нею договору оренди земельної ділянки. Позивачем заявляються також вимоги про зобов`язання Самарівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, як правонаступника Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, скасувати державну реєстрацію речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» щодо земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), на підставі договору оренди земельної ділянки.
За наведених обставин, позивачка просить суд:
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме: щодо неукладання ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка»;
-зобов`язати Самарівську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області, як правонаступника Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, скасувати державну реєстрацію речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» щодо земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), на підставі договору оренди земельної ділянки, - вчинену в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
- 17.07.2012 року за № 12223[телефон приховано] Магдалинівським відділом ДРФ ДП Центр ДЗК (згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - копія Витягу від 116316920 від 06.03.2018 року в матеріалах справи);
- Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ( ОСОБА_3 ) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 33356850 від 05.01.2017 року.» (том 1 а.с.а.с. 2-12,210-213, том 2 а.с.30-36, том 4 а.с.141-145).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка», Самарівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки - відмовлено (том 5 а.с.41-44).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том 5 а.с.а.с. 54-59,79-82).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом 1 інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149671 від 25.04.2007 року (том 1 а. с. 20).
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0007 (дата укладення 29.08.2002 року), який зареєстровано 17.07.2012 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області (том 1 а. с. 40-47).
Датою укладення спірного договору оренди є 29.08.2002 року, тобто на час укладення договору оренди земельної ділянки позивач не була власником земельної ділянки та не могла бути орендодавцем, однак позивачка отримувала орендну плату за здачу в оренду земельної ділянки, що нею не заперечується.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд 1 інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки умови договору оренди землі від 29.08.2002 року, були фактично виконані обома сторонами, позивачем - передачею земельної ділянки, а відповідачем ТОВ ««Сільгосппідприємство «Дудківка»» - платою за оренду земельної ділянки, даний договір оренди не може вважатися неукладеним, оскільки фактично виконувався сторонами правочину.
Однак, із вказаним висновком суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується.
Як вбачається із матеріалів справи, дійсно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 149671 від 25.04.2007 року.
З наявної в матеріалах справи копії договору оренди землі, вбачається, що спірний договір укладений 29.08.2002 року, тоді як згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-1204645812017, вказаний вище договір оренди укладено 29.01.2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона не укладала та не підписувала з ТОВ «Сільгосппідприємство «Дудківка» договору оренди.
Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що факт отримання нею грошових коштів до 2016 року не є схваленням договору, оскільки вона приймала їх як правонаступниця свого померлого брата за його договором оренди, а вже після того як дізналась про існування спірного договору оренди перестала отримувати оренду плату та письмово зверталася до відповідача із заявами.
Під час розгляду справи встановлено, що оригінал спірного договору оренди землі відсутній.
Відповідно до висновку експерта №1-20/10 від 20.10.2020 року, який проведений Українським центром судових експертиз, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , електрографічне ображення якого міститься в графі: «Орендодавець:», нижче реквізитів орендодавця в електрофотокопії Договору оренди земельної ділянки без вказання №, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосппідприємство «Дудківка» (кадастровий номер з/д [номер приховано]:002:0007) від 29.08.2002 року та підпис від імені ОСОБА_1 електрографічне ображення якого міститься в графі: «Орендодавець» електрофотокопії акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), її прийняття та передачі Орендодавцем і передачі Орендареві на зберігання межових знаків земельної ділянки на території Жданівської сільської ради, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосппідприємство «Дудківка» (кадастровий номер з/д [номер приховано]:002:0007) від 29.08.2002 року, виконанні не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_1 .
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що з 2020 року по теперішній час земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0007 користується позивачка ОСОБА_1 .
Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про встановлення факту неукладення нею договору оренди земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0007, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Частиною третьою статті 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
За правилами статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частиною третьою статті 209 ЦК України визначено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».
Оскільки досліджені судом докази в сукупності свідчать про те, що при укладенні спірного договору оренди від 29.08.2002 року, як власник майна діяв не позивач, а інша невідома особа, а також враховуючи, що безпосереднє підписання договору позивачем не здійснювалося, на користь чого свідчить висновок експерта про виконання наявних в договорі та акті підписів від імені позивача не ОСОБА_1 , такий договір не є укладеним.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Проте такий захист має здійснюватися виключно у способи, які є ефективними та передбаченими законом (стаття 5 ЦПК України, стаття 16 ЦК України).
За змістом глави 6 розділу IV ЦПК України (зокрема статті 315 ЦПК України), встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом у порядку окремого провадження і лише за умови, якщо: цивільним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
У справі що переглядається, між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосппідприємство «Дудківка» існує спір про право (право користування земельною ділянкою та правомірність наявності запису про оренду в Державному реєстрі речових прав).
За наявності спору про право, встановлення будь-яких фактів у позовному провадженні як самостійних позовних вимог є процесуально неможливим.
Питання належності такого способу захисту, як «встановлення факту неукладеності правочину», було предметом неодноразового дослідження Верховним Судом.
Колегія суддів керується обов`язковими для застосування висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2024 року у справі № 204/8017/17, а також розвинутими у постанові від 13.05.2026 року у справі № 456/252/22.
Велика Палата ВС чітко зазначила, що ні недійсність правочину, ні факт його неукладеності не можуть бути предметом окремої позовної вимоги, оскільки такі вимоги самі по собі не приводять до реального захисту чи відновлення порушеного права власності.
Твердження про те, що договір є неукладеним (зокрема, через підробку підпису), є не самостійною позовною вимогою, а юридичною оцінкою обставин справи та доказом, на якому позивач базує свої матеріально-правові вимоги.
Факт неукладеності договору встановлюється судом безпосередньо у мотивувальній частині судовою рішення під час оцінки доказів (висновку експертизи) як обґрунтування для задоволення належних вимог - про скасування державної реєстрації прав чи витребування майна.
Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» щодо земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007 колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Зазначеною нормою закону визначено можливість скасування державної реєстрації прав судовим рішенням. Тому у зв`язку із безпідставністю набуття права оренди спірної земельної ділянки необхідно скасувати державну реєстрацію цього права.
Зважаючи на те, що договір оренди землі від 29.08.2002, який був укладений між Клименко та «Сільгосппідприємство «Дудківка», є нікчемним, то саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація речового права ТВО «Сільгосппідприємство «Дудківка» щодо земельної з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації речового права ТОВ «Сільгосппідприємство «Дудківка» щодо земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області (раніше Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області), на підставі договору оренди земельної ділянки, вчинену в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: - 17.07.2012 року за № 12223[телефон приховано] Магдалинівським відділом ДРФ ДП Центр ДЗК (згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - копія Витягу від 116316920 від 06.03.2018 року в матеріалах справи); - Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ( ОСОБА_3 ) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 33356850 від 05.01.2017 року.», підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 8 659,20 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати державну реєстрацію речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» щодо земельної ділянки площею 6,4492 га з кадастровим номером: [номер приховано]-02-002-0007, на території Магдалинівської селищної громади Самарівського району Дніпропетровської області на підставі договору оренди земельної ділянки, вчинену в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
- 17.07.2012 року за № 12223[телефон приховано] Магдалинівським відділом ДРФ ДП Центр ДЗК;
- Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ( ОСОБА_3 ) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 33356850 від 05.01.2017 року.»
У задоволенні позовної вимоги про встановлення факту неукладення договору оренди земельної ділянки +- відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» (ЄДРПОУ 30756081) на користь ОСОБА_1 (РНОПКК НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 659,20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Судді: