ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6348/26 Справа № 191/7125/25 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»
на заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
25 грудня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 12.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання споживчого кредиту №5105129, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн. строком на 360 днів з 12 листопада 2024 року по 07 листопада 2025 року. Кредит надано у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку відповідачем було особисто вказано під час укладання кредитного договору. Кредитний договір було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 65094, що відповідає вимогам ч.ч.6, 8 ст.11 і ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно п.1.4.1 Договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % в день та застосовується в межах строку кредиту. Відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 50275,02 грн., яка складається з заборгованості з тіла кредиту в розмірі 14699,93 грн.; заборгованості за процентами в розмірі 28075,09 грн., штрафні санкції в розмірі 7500,00 грн. 31.07.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», був укладений договір факторингу №31/07/2025, на підставі якого позивачу було відступлено права грошової вимоги за вищезазначеним кредитним договором у вказаному розмірі. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5105129 строк кредиту 360 днів: з 12.11.2024 року по 07.11.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 5105129 від 12.11.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.08.2025 року по 07.11.2025 року (99 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 14553 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором загальною сумою 64 828,02 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (а.с.1-17).
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 28 699,93 грн., з яких: 14 699,93 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 14 000 грн. - заборгованість по відсотках.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.104-108).
Не погодившись з рішенням, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнути витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції та сплачений судовий збір ( а.с.111-118).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №51051029 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 61-72).
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15 000,00грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладення договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 15 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з виписки з руху коштів за рахунком НОМЕР_2 клієнта ОСОБА_1 за період 12.11.2024 року, наданою АТ «Банк Кредит Дніпро» (а.с. 95-97) на виконання вимог ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 січня 2026 року (а.с. 92).
За даними поданого розрахунку заборгованості за договором №51051029 від 12.11.2024 року у період з 12.11.2024 року по 31.07.2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 28 075,09 грн. (а.с. 77-84)
ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19.03.2019 року, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг,має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21.03.2024 року (а.с. 71).
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (відповідно до рішення №251124/1 від 25.11.2024 року (а.с. 38) змінено назву з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022 року, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024 року. На підставі зазначеного ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право укладати договори факторингу (а.с. 70).
Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.07.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача (а.с. 45-49).
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників від 31.07.2025 року до договору факторингу №31/07/2025, до Товариства перейшло право вимоги за кредитним договором №5105129, укладеним з відповідачем (а.с. 50, 56-57).
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, листом Щодо повідомлення боржників про відсутлення права вимоги за кредитними договорами від 01.08.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS - повідомлень. (а.с. 76).
Враховуючи вищезазначене, Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Враховуючи зазначене, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором №5105129 від 12.11.2024 року загальна сума заборгованості склала 50275,02 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 14699,93 грн., заборгованості за процентами - 28 075,09 грн., штрафні санкції - 7 500,00 грн.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 31 липня 2025 року № 31/07/2025, строк дії договору № 51051029 від 12.11.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.08.2025 року по 07.11.2025 року (99 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 14 553,00 грн.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 .
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /стаття 6, частина перша статті 627 ЦК України/.
Статями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Та за встановлених обставин Товариством зроблена пропозиція шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а ОСОБА_1 ідентифікувався в такій системі та прийняв пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення і заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, а також підписав Кредитний договір використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено Договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений кредитним договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.
Задовольняючи частково позов Товариства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитного договору на умовах що в ньому визначені, з якими повністю погодився позичальник, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Однак, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованість за відсотками у сумі 14 000 грн., суд першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення процентів встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважав, що визначений ним розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин, але не врахував часткове погашення ОСОБА_1 процентів за користування у розмірі 10 460,44 грн.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у загальному розмірі 64 828,02 грн та зважаючи на часткове погашення заборгованості за процентами у розмірі 10 460,44 грн. не є співрозмірною сумі кредиту у 15 000,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів та врахувати суму в розмірі сплачених процентів.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму заборгованості за нарахованими процентами, не приймаються апеляційним судом до уваги, з огляду на наступне.
Поняттям кредитного договору охоплюється обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.
Частиною першою статті 1048 ЦК України зокрема передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом та розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За встановлених умов, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 28 075,09 грн. та відсотки нараховані позивачем 14 553 грн., що в рази перевищує тіло кредиту - 15 000 грн.
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Лінеура Україна», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Отже, суд апеляційної інстанції враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
ТОВ «Лінеура Україна», як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутої заборгованості за процентами, в тому числі нарахованої первісним кредитором у розмірі 28 075,09 грн. та нарахованої новим кредитором у розмірі 14 553,00 грн., до стягнення єдиної суми заборгованості за процентами у розмірі 4 539,56 грн (15 000 грн. - 10 460,44 грн), та відповідно зменшення загальної суми заборгованості з 28 699,93 грн. до 19 239,49 грн.
Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції, у розмірі 7 500 грн, до стягнення не підлягають, оскільки відповідно до п.18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин, законності та обґрунтованості висновків суду ці доводи не спростовують.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом позов та апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частко, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь позивача 718,91 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом першої інстанції та 1078,37 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції, пропорційно задоволеним вимогам.
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» також заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції - 10 000 грн та судом апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року (а.с. 34-35), акт № 14079 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року від 22 грудня 2025 р, із наведенням переліку виконаних адвокатом робіт та їх вартості (а.с. 36) та рахунок на оплату №14079-22/12-2025 від 22 грудня 2025 року (а.с. 37).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надано: договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року (а.с. 123-124), звіт про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 від 08.04.2026 року (а.с. 150), платіжну інструкцію № 8439 від 30.04.2026 року (а.с. 152).
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» виконано вимоги закону щодо доведення понесення витрат на оплату правничої допомоги.
Разом з тим, визначаючи розмір витрат на надану позивачеві професійну допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат, які підлягають до стягнення з відповідача до 3000 грн за правничу допомогу, отриману у суді першої інстанції та 2000 грн за правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, та часу, витраченого адвокатами.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за процентами, загальної суми заборгованості, та скасуванню в частині стягнення судового збору.
В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України , колегія суддів, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за процентами, нарахованими первісним та новим кредитором, та загальної суми заборгованості за кредитним договором № 51051029 від 12 листопада 2024 року - змінити, зменшивши суму заборгованості за процентами, в тому числі нараховану первісним кредитором у розмірі 28 075,09 грн. та нараховану новим кредитором у розмірі 14 553 грн., до єдиної суми заборгованості за процентами у розмірі 4 539,56 грн., а також зменшивши загальну суму заборгованості за кредитним договором до стягнення з 28 699,93 до 19 239,49 грн.
Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судових витрат - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 718,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1078,37 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Судді: