ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5216/26 Справа № 178/654/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Усенко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», про захист прав споживачів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
20 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачами не надано жодного документу задля будь-якого розгляду її боргу, тим самим, не підтверджено її статусу як «боржник» перед перед ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», від якого вона певний час отримує вимогу сплатити грошову суму в розмірі 12211,08 грн. з повідомленням про відключення її будинку від електричної енергії, без рішення суду про відключення будинку від електромережі із вказанням причини відключення. Наведене на думку позивачки порушує її конституційні права та права споживача. Також позивачка зазначає, що здійснювати свою комерційну діяльність, ПрАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» повинні за юридичними документами, що надають право на ведення комерційної діяльності в сфері ЖКГ на території селища Кринички Дніпропетровської області, а саме: 1) Правовстановлюючі документи на право володіння електромайном на території сел.Кринички Дніпропетровської області, використовуються для забезпечення постачання електричної енергії; 2) Договір, укладений між юридичною особою ПрАТ « ДТЕК Дніпровські електромережі», ТО «Дніпровські енергетичні послуги» з однієї сторони та Криничанською селищною радою з іншої сторони. Цей договір на думку позивачки мав складатись на основі протокольного дозволу жителів Криничанської громади селища Кринички. ОСОБА_1 вказує, що не зверталась до відповідачів з проханням здійснювати їй продаж товарів, виконувати для неї роботи або надавати їй послуги. ПрАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не робили звірку кожен місяць з нею по факту отримання послуг, не направлялися кожен місяць відповідні фінансові документи, які підписані посадовими особами. Таким чином, на думку позивачки, дії відповідачів є такими, що порушують її права і свободи, що гарантовані їй Конституцією України та спробою шахрайським шляхом заволодіти її коштами і персональними даними.
Позивачка просила суд стягнути з відповідачів на її користь 6000 грн. матеріальної шкоди, 100000 гривень моральних збитків через протиправні дії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» щодо вимагання надуманих грошей з неї, 500000 гривень за продовження використання її персональних даних приватними компаніями ПрАТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», які не бажають реагувати на її повідомлення-вимогу, направлену до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» щодо заборони та незаконного використання її персональних даних після юридичної заборони у 2021 та 2025 роках; визнати порушеними права позивачки як споживача на волевиявлення, свободу договору, рівність сторін, ненадання інформації, здійснюючи нечесну та агресивну практику, право не укладати договір; визнати Типовий договір розподілу електричної енергії, який затверджено рішенням НКРЕКП у формі постанови від 13.11.2018 року № 1415 та Типовий договір постачання електричної енергії побутовим споживачам у формі постанови від 14.03.2018 року № 312, такими, що не відповідають вимогам цивільного та житлово-комунального законодавства, такими що фактично не підписані та не укладені ОСОБА_1 з оператором системи та комерційним постачальником електричної Енергії; визнати відсутніми у відповідачів повноваження встановлювати тариф на розподіл та постачання електричної енергії для населення за відсутності відповідного Закону яким надано такі повноваження НКРЕКП, ОС та постачальнику електричної енергії (а.с. 1-9).
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі», ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», про захист прав споживачів - відмовлено (а.с. 185-193).
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість судового рішення, просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 196-211).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» Заяву-приєднання до Договору. В Заяві-приєднанні вказано, що своїм підписом споживач підтверджує згоду на автоматизовану обробку його персональних даних згідно з чинним законодавством та можливу їх передачу третім особам згідно з чинним законодавством. З урахуванням вищенаведеного та з метою належного виконання зобов`язань за укладеними договорами про постачання електричної енергії, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», як електропостачальнику, дозволяється обробляти персональні дані споживачів у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно, з 09 жовтня 2019 року між постачальником та споживачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою постачання: АДРЕСА_1 (ЕІС-код точки обліку 62Z1686424391100).
Для користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_1 відкритий контокорентний рахунок (ККР) 12[телефон приховано] (попередній особовий рахунок НОМЕР_1 ).
Споживачка приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на сайті Постачальника за посиланням https://dp.yasno.com.ua (раніше - https://dnep.com.ua) на умовах Договору та, відповідно, постачання електричної енергії здійснюється на умовах комерційної пропозиції «Побутова ОЗ» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для індивідуальних побутових споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_2 (ККР 522001182402) бази даних споживачів постачальника.
Для споживачки оператором системи розподілу є АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», який надає інформацію, щодо спожитих обсягів електричної енергії за кожний розрахунковий період. Так, за періоди споживання електроенергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» від ОСР отримує дані, щодо спожитих позивачкою обсягів електричної енергії по EIC-коду 62Z1686424391100, адреса споживання - АДРЕСА_1 .
Оплату за споживання електричної енергії за період з 01 січня 2023 року до 10 жовтня 2025 року споживачка у повному обсязі не здійснила. Внаслідок чого, у споживачки перед постачальником утворилась заборгованість станом на 10 березня 2025 року у сумі 12211,08 грн. Таким чином, нарахування заборгованості споживачу здійснювалось постачальником у законний спосіб відповідно до норм чинного законодавства, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії.
Відмовляючи у задоволені вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не наведено належних доказів, які відповідають критеріям належності та допустимості, відсутній будь-який доказ протиправних дій відповідачів, що б спричинили своїми діями збитків ОСОБА_1 , позивачкою не надано жодних доказів щодо дій АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» чи ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», якими їй завдано моральну шкоду, яка полягає у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими тощо. Матеріалами справи не підтверджено, наявності підстав для покладення на відповідачів обов`язку по відшкодуванню позивачці моральної шкоди, не доводить обсягу і характеру такої шкоди, а також самого факту заподіяння моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Так, стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.
Матеріалами справи встановлено, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії із дотриманням положень Конституції України, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових і нормативно-технічних актів України.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311, Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 зі змінами та доповненнями, та іншими нормативними актами в електроенергетиці, роз`ясненнями НКРЕКП та діє виключно згідно з чинним законодавством та відповідними договорами. Правила обов`язкові для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
11 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії». Зазначений закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею , розподілом купівлею -продажем, постачанням електричної енергії. Законом започатковано процес реформування електроенергетичної галузі в Україні. Реформа галузі полягає у відокремленні функції з розподілу електричної енергії від функцій її виробництва, передачі та постачання.
В результаті запровадження нової моделі ринку електричної енергії вертикально інтегровані суб`єкти господарювання, що здійснювали діяльність на закріплених територіях з постачання за регульованим тарифом електричної енергії та передачі електричної енергії місцевими локальними електромережами, розділяються на компанії, які здійснюють надання споживачам послуг з розподілу та компанії з постачання електричної енергії.
З 01 січня 2019 року процес забезпечення споживачів електроенергією здійснюють дві нові структури - оператор системи розподілу та електропостачальник.
На території Дніпропетровської області оператором системи розподілу електричної енергії є АТ «Дніпровські електромережі», яке виконує наступні функції: встановлює засоби обліку електричної енергії, фіксує їх покази, здійснює технічне обслуговування; приєднує споживачів до електромереж та обмежує електропостачання; забезпечує якість та надійність електропостачання; експлуатує та ремонтує електричні лінії, підстанції, тощо. Внаслідок чіткого розмежування функцій розподілу та постачання електричної енергії до сфери діяльності постачальника універсальних послуг електричної енергії відносяться наступні функції: продає електроенергію та забезпечує розрахунки; надає клієнтам інформацію та консультує щодо споживання електроенергії; реалізує сервіси та продукти з підвищення енергоефективності; надає інші послуги з комфорту енергоспоживання.
АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» є одночасно оператором системи розподілу та правонаступником за договорами постачання електричної енергії в частині регулювання відносин щодо заборгованості з відповідними правами та обов`язками.
З урахуванням змін, які відбулися в сфері енергетики, та на виконання вимог ПРРЕЕ з 01 січня 2019 року, оператором системи розподілу відбулося приєднання Позивачки до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1.4 ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641,642 ЦК України.
Для користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_1 відкритий контокорентний рахунок (ККР) 12[телефон приховано] (попередній особовий рахунок НОМЕР_1 ).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.
ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із Законом та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року (далі - ПРРЕЕ) - постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області.
Отже обов`язок щодо постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, яким був наділений постачальник за регульованим тарифом у відповідності до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, з 01 січня 2019 року перейшов до постачальника універсальних послуг.
Відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Таким чином, всі споживачі, які станом на 31 грудня 2018 року мали право на отримання універсальної послуги, автоматично, шляхом фактичного споживання електричної енергії та/або сплати рахунку за спожиту електричну енергію, з 01 січня 2019 року на умовах чинних на той час договорів про постачання електричної енергії, укладених з постачальником за регульованим тарифом, приєднались до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у порядку, визначеному п.п. 2 і 7 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, а також п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Водночас, ПРРЕЕ у редакції станом на 01.01.2019 надавали наступне визначення об`єкту побутового споживача, а саме - житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.
Тобто, враховуючи наведене визначення, споживачі у власності/користуванні яких перебували житлові будинки, з 01 січня 2019 року мали право споживати електричну енергію за тарифами, встановленими для побутових споживачів, на підставі відповідного договору, укладеного з постачальником універсальних послуг.
07 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» Заяву-приєднання до Договору. В Заяві-приєднанні вказано, що своїм підписом споживач підтверджує згоду на автоматизовану обробку його персональних даних згідно з чинним законодавством та можливу їх передачу третім особам згідно з чинним законодавством. З урахуванням вищенаведеного та з метою належного виконання зобов`язань за укладеними договорами про постачання електричної енергії, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», як електропостачальнику, дозволяється обробляти персональні дані споживачів у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно, з 09 жовтня 2019 року між постачальником та споживачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за адресою постачання: АДРЕСА_1 (ЕІС-код точки обліку 62Z1686424391100).
Споживачка приєдналась до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, розміщеного на сайті Постачальника за посиланням https://dp.yasno.com.ua (раніше - https://dnep.com.ua) на умовах Договору та, відповідно, постачання електричної енергії здійснюється на умовах комерційної пропозиції «Побутова ОЗ» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для індивідуальних побутових споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_2 (ККР 522001182402) бази даних споживачів постачальника.
Пунктом 4.12. ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем таелектропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно пунктів 4.3., 4.13., 5.1.2.30. ПРРЕЕ, обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно п. 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р. ….виконує відповідний оператор систем розподілу.
Для споживача оператором системи розподілу є АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», який надає інформацію, щодо спожитих обсягів електричної енергії за кожний розрахунковий період. Так, за періоди споживання електроенергії ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» від ОСР отримує дані, щодо спожитих позивачкою обсягів електричної енергії по EIC-коду 62Z1686424391100, адреса споживання - АДРЕСА_1 .
В подальшому, відповідно до умов пунктів 4.3., 4.12., 4.13., 5.1.2.30. ПРРЕЕ, п. 8.6.15 Кодексу комерційного обліку, Постачальником нараховується для оплати споживачем сума вартості спожитої електричної енергії на підставі отриманих даних від оператора системи розподілу.
Оплату за споживання електричної енергії за період з 01 січня 2023 року до 10 жовтня 2025 року споживач у повному обсязі не здійснив. Внаслідок чого, у споживача перед постачальником утворилась заборгованість станом на 10 березня 2025 року у сумі 12211,08 грн. Таким чином, нарахування заборгованості споживачу здійснювалось постачальником у законний спосіб відповідно до норм чинного законодавства, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем та постачанням електричної енергії.
Так у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 лютого 2023 року у справі N 904/6689/21 (пункти 83-85) Верховний Суд дійшов до висновку, що «Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Отже, оператор системи розподілу щомісяця надає електропостачальнику дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами, а електропостачальник, зі свого боку, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.».
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 березня 2023 року у справі N 923/1056/21 (пункт 5.4.), Верховний Суд здійснив оцінку аргументів учасників справи та визначив, що «наявність факту споживання електричної енергії та його обсяги не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування окрім інформації, отриманої від оператора».
До того ж, відповідно до п. 7.5. ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Даною нормою закону передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Згідно з ст. 14 Закону «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Ст. 11 Закону «Про захист персональних даних» встановлено підстави для обробки персональних даних, одною з яких є укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону «Про захист персональних даних», порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону.
За змістом ст. 2 п. 9 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасникам ринку дозволяється обробка персональних даних для здійснення функцій та повноважень, передбачених цим Законом. Захист персональних даних здійснюється учасниками ринку відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».
П. 11.7. Комерційної пропозиції передбачено, що постачання на умовах цієї КП передбачає, що споживач погодився та надав згоду на обробку і зберігання персональних даних споживача, зазначених в Договорі, додатках та інших документах, отриманих під час його укладання та виконання, в тому числі мобільних номерів телефонів, на поширення (передачу) цих персональних даних третім особам, а також на отримання таких даних від третіх осіб в порядку і на умовах, які не суперечать чинному законодавству України.
07 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 надала Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» Заяву-приєднання до Договору. В Заяві-приєднанні вказано, що своїм підписом споживач підтверджує згоду на автоматизовану обробку його персональних даних згідно з чинним законодавством та можливу їх передачу третім особам згідно з чинним законодавством. З урахуванням вищенаведеного та з метою належного виконання зобов`язань за укладеними договорами про постачання електричної енергії, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», як електропостачальнику, дозволяється обробляти персональні дані споживачів у порядку, визначеному чинним законодавством України. З урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції про неможливість задоволення вимоги позивачки щодо стягнення з відповідачів 500000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до визначень п. 1.1.2 Правил, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
За умовами п. 1.2.8 Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Типовий договір - це договір, затверджений Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (абзац 3 частини 4 статті 179 ГК України).
Таким чином основною вимогою публічного договору є встановлення однакових умов для всіх споживачів. Також відповідно до норм закону сторони не можуть відступати від змісту типового договору. Тому, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо внесення змін до типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.
Порядок зміни постачальника електричної енергії встановлений розділом 6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312. Зокрема, главою 6.1. Правил регулюється порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача.
У відповідності до п. 6.1.1. Правил, споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
П. 6.1.3. Правил встановлено, що зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення.
Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з п. 6.1.5. Правил, повідомлення про намір укласти новий договір з новим електропостачальником надається у вигляді заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах оприлюдненої комерційної пропозиції електропостачальника, а якщо сторони дійшли взаємної згоди укласти договір на умовах, які оприлюднені комерційні пропозиції електропостачальника не містять, у повідомленні про намір укласти новий договір з новим електропостачальником споживач має надати новому електропостачальнику, зазначену у даному пункті, інформацію.
Таким чином, про намір змінити електропостачальника споживач має повідомити саме нового електропостачальника, при цьому надавши останньому заповнену заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії, а у випадку, якщо сторони дійшли взаємної згоди укласти договір на індивідуальних умовах - повідомлення про бажання укласти договір разом із документами, визначеними п. 6.1.5. Правил.
За умовами п. 6.1.7. Правил, після отримання всіх необхідних даних електропостачальник протягом дня повинен надати споживачу підтвердження щодо початку процедури зміни електропостачальника та укладення з ним договору про постачання електричної енергії споживачу.
Водночас, новий електропостачальник протягом трьох робочих днів має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника (п.6.1.8. Правил).
Функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Оскільки електроустановки об`єкта позивачки приєднані до мереж Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», це свідчить про те, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» одночасно виконує функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку.
Адміністратор комерційного обліку не пізніше ніж на наступний день з дня отримання запиту на зміну електропостачальника має сформувати прогнозні обсяги споживання за точкою обліку на заплановану дату зміни електропостачальника, у тому числі, повідомити попереднього електропостачальника споживача про отримання запиту на зміну електропостачальника, дату запланованої зміни електропостачальника та прогнозні обсяги споживання на цю дату (п. 6.1.10. Правил).
У разі підтвердження можливості зміни електропостачальника адміністратор комерційного обліку повідомляє попереднього електропостачальника про зміну електропостачальника та дату такої зміни (п. 6.1.12 Правил).
За умовами п. 6.1.16. Правил, попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи у зв`язку з припиненням дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем на заплановану дату зміни електропостачальника.
У відповідності до пунктів 6.1.16. та 6.1.19. Правил до зміни записів у реєстрах точок комерційного обліку електропостачальників попередній електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.
Отже, процедура зміни електропостачальника з відповідним розірванням договору з попереднім електропостачальником завершується після надходження до останнього повідомлення від адміністратора комерційного обліку про виключення адміністратором комерційного обліку споживача із реєстру споживачів електропостачальника.
Стосовно вимог позивача про стягнення морально шкоди.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно зі статтею 57, частиною першою статті 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем не доведено протиправність дій відповідачів, таким чином, відповідно до норм частини 1 статті 81, частини 2 статті 83, частини 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що відповідач діяв незаконного та порушив будь яке право позивача.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд 1 інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що позивачу діями відповідача не було завдано моральної шкоди з підстав встановлених законодавцем.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позовні вимоги про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення матеріальної та моральної шкоди в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводів апеляційної скарги про не витребування доказів судом першої інстанції, колегія суддів звертає увагу скаржниці на те, що 17 лютого 2026 року позивачкою ОСОБА_1 подано заяву від 17 лютого 2026 року, в якій позивачка просила суд прийняти рішення по справі 175/654/25 за наявними матеріалами справи (а.с. 183).
Доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають обставинам справи є необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального права.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Судді: