ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8413/26 Справа № 225/340/24 Суддя у 1-й інстанції - Малихіна В.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року про відмову у відкритті провадження
у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Орган опіки та піклування Ромоданівської сільської ради Полтавської області, про відібрання малолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, Орган опіки та піклування Ромоданівської сільської ради Полтавської області, про відібрання малолітньої дитини.
Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року позов задоволено. Відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька - ОСОБА_1 , та передано його матері ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині відібрання дитини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтовувалась тим, що з постанови Верховного Суду від 20 лютого 2026 року, копію якої він отримав 12 березня 2026 року йому стало відомо, що ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 11 березня 2024 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог орган опіки та піклування, який було зобов`язано надати висновок щодо суті спору.
Так, уданій справі ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Карнаухова А.О. залучила до справи у якості третьої особи Службу у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, яка не є органом опіки та піклування в розумінні вимог закону. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у даній справі ухвала Дзержинського міського суду Донецької області від 11 березня 2024 року була скасована. Самарським районним судом міста Дніпропетровська при розгляді даної справи належним чином ухвалою суду не було залучено орган опіки та піклування, представлений належною юридичною особою.
Заявник вважав, що посилання у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2026 року на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 11 березня 2024 року, що скасована, є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Тому, на думку заявника, всі рішення у даній справі були прийняті без належної участі відповідного органу опіки та піклування, а надані висновки та пояснення від представників Служби у справах дітей Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області та представників Органу опіки та піклування Ромоданівської сільської ради Полтавської області є незаконними та носять елементи відповідних злочинів.
Ураховуючи викладене, заявник просив суд скасувати рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за новоявленими обставинами.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами.
У поданій 04 червня 2026 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що у лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 .
Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року позов задоволено. Відібрано малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька - ОСОБА_1 , та передано його матері ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання судового рішення в частині відібрання дитини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які заявник посилається не можуть вважатися нововиявленими, а заява не відповідає вимогам статті 426 ЦПК України.
Однак, з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може погодитись через порушення норм процесуального права.
Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 423-429 ЦПК України, які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду, а також компетенцію (процесуальні повноваження) судів, які здійснюють такий перегляд.
Форма і зміст заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами визначені у статті 426 ЦПК України.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 427 ЦПК України протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення заяви). Відкривши провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя (суддя-доповідач) надсилає учасникам справи копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє учасників справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Проте, на вище зазначені норми процесуального права суд інстанції уваги не звернув та встановивши відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, помилково відмовив у відкритті провадження про перегляд рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами, оскільки положеннями статті 429 ЦПК України таких процесуальних повноважень суд першої інстанції не мав.
Крім того, аналіз наведених вище норм процесуального права не передбачає такої процесуальної дії, як відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами з підстав недотримання вимог статті 426 ЦПК України.
Якщо суд першої інстанції вважав би, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає вимогам, встановлених статтею 426 ЦПК України, то у відповідності до вимог частини третьої статті 427 ЦПК України мав би застосувати положення статті 185 цього Кодексу.
При цьому, відмовляючи у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не врахував, що якщо суд дійшов висновку про відсутність нововиявлених обставин, то це є підставою для відмови у задоволенні заяви, а не для відмови у відкритті провадження за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив порядок вирішення вказаного процесуального питання та вийшов за межі своїх повноважень.
Також колегія суддів наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами, чим допустив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
У зв`язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи заявника колегія суддів визнає такими, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Самарського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Самарського районного суду міста Дніпра від 15 травня 2026 року про відмову у відкритті провадження - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида