ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа 294/965/23
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 294/965/23 за первісним позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
встановив:
У травні 2023 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вказаним позовом. З урахуванням заяви від 08 лютого 2024 року про зменшення позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 23 червня 2011 року у розмірі 29 822,59 грн.
20 лютого 2024 року до суду було подано представником ОСОБА_1 - адвокатом Хворост Д.М. зустрічну позовну заяву з проханням стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти у сумі 22 198,56 грн та понесені нею усі судові витрати.
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року в задоволенні первісного позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Судові витрати покладено на позивача. Зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти в розмірі 22 198,56 грн та 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Адаменко Т.С. подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Також просила здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити, або зменшити їх розмір до мінімально можливого з огляду на неспівмірність та малозначність справи.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2026 року апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Адаменко Тетяна Станіславівна, залишено без задоволення. Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 березня 2026 року залишено без змін.
31 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д.М. подала до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року призначено заяву про ухвалення додаткового рішення до апеляційного розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч.1 ст.369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Розглянувши заяву по суті, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про її часткове задоволення з таких підстав.
Порядок та підстави ухвалення додаткового рішення визначені статтею 270 ЦПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19).
У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України (аналогічна норма міститься у частині 8 статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року у справі №922/4022/20).
З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Протилежне тлумачення у розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №401/1086/23.
Незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.
Встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу від 26.05.2026 адвокатом Хворост Д.М. повідомлено суд, що очікувана вартість судових витрат становить 10000,00 грн. Докази на підтвердження понесення вказаних витрат будуть надані в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України - протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
Заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення разом із доказами щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу надійшла до суду через підсистему "Електронний суд" - 31.08.2026, відтак вказана заява подана у визначений законом строк і в порядку, визначеному ст.141 ЦПК України.
Частина 3 статті 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04).
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Хворост Д.М. надано додаткову угоду №2 від 10.04.2024 до договору №8 про надання правничої допомоги від 01.02.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі наданої правової допомоги №2 від 31.08.2026 до Додаткової угоди №2 від 10.04.2024 та квитанцію про оплату гонорару (а.с.156-162 т.2).
Згідно з п.3.3. додаткової угоди №2 від 10.04.2024 до договору №8 про надання правничої допомоги від 01.02.2024, юридичний супровід справи клієнта №294/965/23 в суді апеляційної інстанції включає в себе надання правничої допомоги клієнту в його справі, консультування, підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу, подачу заяв/клопотань з процесуальних питань, будь-яких інших клопотань та заяв, які адвокат вважає за необхідне подати по справі з метою отримання очікуваного результату, представлення інтересів клієнта в засідання. Вартість вказаних послуг становить 10000,00 грн.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) та акту приймання-передачі наданої правової допомоги №8 від 01.02.2024 та додаткової угоди №2 від 10.04.2024, адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги за Договором та Додатковою угодою №2:
"Юридичний супровід справи №294/965/23 в суді апеляційної інстанції:
1.Консультація клієнта, узгодження правової позиції та стратегії захисту в апеляційному суді;
2. Підготовка, написання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк";
3. Повний супровід справи в Житомирському апеляційному суді до ухвалення остаточного рішення.
Сума гонорару, на яку станом на 31.08.2026 надано правничу допомогу становить 10 000,00 грн".
ОСОБА_1 сплачено на користь ОСОБА_2 гонорар в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ "Ощадбанк" №613247403854 від 12.05.2026.
Колегія суддів погоджується з тим, що витрати на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , заявлені до відшкодування у розмірі 10 000,00 грн, підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів встановлено, що представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокатом Хворост Д.М. було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції проведений без участі представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
У п.135 постанови від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19 Верховний Суд, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п.4 ч.3 ст.137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.3 ст.141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
Разом із тим колегія суддів враховує, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а фактично виконана адвокатом у суді апеляційної інстанції процесуальна робота полягала у підготовці та поданні відзиву на апеляційну скаргу. При цьому такі зазначені в акті послуги, як консультація клієнта, узгодження правової позиції та стратегії захисту, за своїм змістом охоплюються діяльністю адвоката з підготовки відзиву на апеляційну скаргу та не свідчать про виконання самостійного обсягу роботи, який зумовлював би необхідність окремого відшкодування.
З огляду на вищевикладене, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості та верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн у даній справі є завищеними, оскільки не є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих ним послуг.
За наведених обставин розмір витрат, який підлягає відшкодуванню за рахунок АТ КБ "ПриватБанк", підлягає зменшенню до 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 141, 259, 268, 270, 367, 368, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 294/965/23 за первісним позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.А. Панкеєва
Судді Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич