УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №283/1177/25 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.
Категорія 78 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Шалоти К.В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №283/1177/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент»
на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Тимошенко А.О. в м.Малині,
у с т а н о в и в:
У травні 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Гарбара К.Г. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» (далі - ТзОВ «Юні Стоун Плент»). Просила стягнути з відповідача на її користь: заборгованість із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 52 031,03 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31 березня 2025 року по день постановлення рішення Малинським районним судом.
Позов обґрунтований тим, що вона перебувала у трудових відносинах із ТзОВ «Юні Стоун Плент» із 02 травня 2024 року по 31 березня 2025 року та працювала на посаді фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою. Звільнилася з займаної посади 31 березня 2025 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. У день звільнення з нею не був проведений розрахунок належних їй виплат. Станом на день звернення з позовом до суду заборгованість виплачена не була та становить 52 031,03 грн. Вважає дії роботодавця, пов`язані з невиплатою їй, як працівнику при звільненні заробітної плати, незаконними, а тому має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до положень ст.117 КЗпП України.
Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2025 року позов задоволений повністю. Стягнуто з ТзОВ «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за грудень 2024 року, січень - березень 2025 року в сумі 52 031,03 грн та середній заробіток у сумі 93 049,85 грн за період затримки розрахунку при звільненні з 31 березня по 05 вересня 2025 року, із подальшим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. Заочне рішення суду щодо заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання судового збору.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року заява відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.7 т.2).
Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ «Юні Стоун Плент» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення у повному обсязі скасувати та ухвалити нове, яким у стягненні заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за грудень 2024 року, січень-березень 2025 року в сумі 52 031,03 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 93 049,85 грн за період із 31 березня по 05 вересня 2025 року, із подальшим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, - відмовити у повному обсязі або визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 5 000 грн, ураховуючи повне зупинення господарської діяльності відповідача з 01 квітня 2025 року. У разі прийняття судового рішення про задоволення позовних вимог просить відстрочити виконання на шість місяців із дня винесення рішення у справі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд повинен був перевірити і встановити дійсний розмір суми заробітної плати, яку відповідач повинен сплатити позивачу, а також дійсне існування/або відсутність зазначеної суми та заборгованості. При цьому, можливо на момент розгляду справи по суті зазначена сума може бути іншою або може бути взагалі сплаченої відповідачем у повному обсязі. Відповідач не визнає існування боргу з заробітної плати відповідача перед позивачем у сумі 52 031,03 грн. На підставі наведеного вище, наполягає на тому, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Сума середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 93 049,85 грн є непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця. При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скаржник просить урахувати очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості із заробітної плати, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача. Вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 5 000 грн, враховуючи повне зупинення господарської діяльності відповідача з 01 квітня 2025 року.
Відповідно до положень ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідач надає належні та допустимі докази підтвердження факту наявності у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим - це повне зупинення господарської діяльності відповідача з 01 квітня 2025 року, яке є підставою для надання ТзОВ «Юні Стоун Плент» відстрочки виконання на підставі положень ст.ст.267,435 ЦПК України. Крім того, у проваджені судів між відповідачем та іншими працівниками вже перебуває 50 цивільних справ і кожен день зазначена цифра зростає та планується, що кількість сягне до 200 справ. Суд першої інстанції, не врахувавши зазначені обставини, які мали місце, позбавив відповідача права на захист майнових прав шляхом надання йому відстрочки виконання, у зв`язку з чим, вказане рішення суду підлягає скасуванню, як незаконне (порушені норми ст.ст.267,435 ЦПК України).
Позивач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник відповідача ТзОВ «Юні Стоун Плент» Бузівська Н.М. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі або зменшити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до 5 000 грн та відстрочити виконання на шість місяців.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про розгляд справи повідомлена належним чином (а.с.240,244 т.2). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що наказом від 01 травня 2024 року №181-К/ТР позивач була прийнята на посаду фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою з 02 травня 2024 року (а.с.11 т.1). Наказом ТзОВ «Юні Стоун Плент» №193-К/ТР ОСОБА_1 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі частини першої ст.38 КЗпП України із 31 березня 2025 року (а.с.7 т.1).
Згідно з даних про нараховану заробітну плату (дохід) ОСОБА_1 , сформованих у системі Пенсійного фонду України, заробітна плата позивача за грудень 2024 року становила 17 622 грн, а за січень-березень 2025 року - 34 408,49 грн (за січень 2025 року - 11 116,59 грн; за лютий 2025 року - 11 116,59 грн; за березень 2025 року -12 175,31 грн) (а.с.14-15 т.1).
Відповідно до довідки про заборгованість із виплати заробітної плати від 31 березня 2025 року №00000018, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент», позивачу нарахована заробітна плата за грудень 2024 року в розмірі 17 622,54 грн, за січень 2025 року в розмірі 11 116,59 грн, за лютий 2025 року в розмірі 11 116,59 грн, за березень 2025 року в розмірі 12 175,31 грн. Загальна сума невиплаченої заробітної плати склала 28 099,58 грн, яка складається із сум: за грудень 2024 року не виплачено 1 605,06 грн заробітної плати; за січень 2025 року не виплачено 8 559,77 грн заробітної плати; за лютий 2025 року не виплачено 8 559,77 грн заробітної плати та за березень 2025 року не виплачено 9 374,98 грн заробітної плати (а.с.13 т.1). Ця довідка, видана роботодавцем про суму невиплаченої заробітної плати, іншими наявними у матеріалах справи доказами не спростована.
Відповідно до довідки ТзОВ «Юні Стоун Плент» від 06 червня 2025 року №361 позивачу в день звільнення видано копію наказу про припинення трудового договору та зроблений відповідний запис у трудовій книжці (а.с.29 т.1), а згідно з довідкою ТзОВ «Юні Стоун Плент» від 31 березня 2025 року №00000057 позивач у січні 2025 року відпрацювала 15 днів, у лютому 2025 року 12 днів (а.с.23 т.1). Її заробітна плата за два попередні місяці, що передували місяцю звільнення, становила 22 233,18 грн, а середньоденна заробітна плата склала 823,45 грн (22 233,18 / 27).
Із наказу від 01 квітня 2025 року №25/4/1-К убачається, що з 01 квітня 2025 року ТзОВ «Юні Стоун Плент» призупинило дію трудових договорів із усіма працівниками до моменту відновлення діяльності підприємства (а.с.111 т.1). У пункті другому цього наказу прописано, що на період призупинення дії трудових договорів заробітна плата працівникам не нараховується та не виплачується (ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Відповідно до частини першої ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст.116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом ст.1 Закону України «Про оплату праці», частини першої ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
У відповідності до частини першої ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 наголосила на тому, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року в справі №904/2104/19).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 виснувала, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах із роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але помилився з розміром невиплаченої заробітної плати, оскільки не в повному обсязі дослідив довіку про заборгованість із виплати заробітної плати від 31 березня 2025 року №00000018, яка видана ТОВ «Юні Стоун Плент». Цією довідкою підтверджено, що загальна сума невиплаченої роботодавцем ОСОБА_1 заробітної плати на день звільнення останньої становить 28 099,58 грн (а.с.13). Як уже зазначалося вище, вказана довідка іншими наявними у матеріалах справи доказами не спростована, а тому саме цю суму належить стягнути на користь позивача, а не суму 52 031,03 грн, як помилково вважав суд першої інстанції.
У свою чергу, за положеннями ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (на далі Порядок) (в редакції, чинній станом на день звільнення позивача).
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з абзацом першим п.8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Разом із тим, розглядаючи трудовий спір, суд першої інстанції не звернув уваги на положення п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зі змінами та доповненнями), за змістом якого днем звільнення вважається останній день роботи.
ОСОБА_1 звільнена з роботи наказом ТзОВ «Юні Стоун Плент» №193-К/ТР 31 березня 2025 року, що було останнім днем її роботи, а тому нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені має обраховуватися з наступного дня, тобто з 01 квітня 2025 року, а не 31 березня 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції.
Із довідки ТзОВ «Юні Стоун Плент» від 31 березня 2025 року №00000057 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 823,45 грн (а.с.23 т.1). У свою чергу, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах заявленого періоду складає 93 873,30 грн (823,45 грн*114 р.д.) за період із 01 квітня 2025 року (наступний день після звільнення) по 05 вересня 2025 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції).
За положеннями частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, при розгляді цього спору суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2025 року в справі №489/6074/23, відповідно до якої частина перша ст.117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX передбачає: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців». Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. За таких обставин, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу. Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення. Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст.117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості ТзОВ «Юні Стоун Плент» щодо виплати ОСОБА_1 при звільненні всіх належних останній сум, передбачених на день звільнення, виходячи також із принципів розумності, справедливості та пропорційності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню до 28 000 грн, що є достатньою компенсацію майнових втрат колишнього працівника за заявлений нею період.
Підсумовуючи викладене вище, відповідно до положень ст.376 ЦПК України, апеляційний суд скасовує заочне рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позову та стягує з ТзОВ «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованості із невиплаченої за грудень 2024 року, січень-березень 2025 року заробітної плати в сумі 28 099,58 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28 000 грн за період із 01 квітня 2025 року по 05 вересня 2025 року. Заборгованість із заробітної плати зазначена з утриманими з цієї суми податками та обов`язковими платежами, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без утримання з цієї суми податків та обов`язкових платежів.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята ст.141 ЦПК України).
Згідно з ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому належить стягнути з ТзОВ «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 289,04 грн судового збору та у дохід держави 523,24 грн судового збору. За подання частково задоволеної апеляційної скарги із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юні Стоун Плент» належить стягнути 562,04 грн судового збору.
Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання, ТзОВ «Юні Стоун Плент» посилається на те, що з 01 квітня 2025 року повністю зупинило господарську діяльність, у зв`язку з чим не має коштів на рахунках. Також у провадженнях судів знаходиться понад 50 подібних спорів (справ) та їх кількість зростає.
Згідно з частиною першою ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
,
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26 червня 2013 року, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року в справі №906/1035/23 зазначив, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Відповідачем не доведено, як арешт рухомого та нерухомого майна, а також корпоративних прав та передача їх в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вплинули на доступ до кабінету платника податків і зборів, а також до банківських рахунків для проведення операцій з виплати заробітної плати найманим працівникам.
Водночас колегія суддів приймає до уваги, що позивач, перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а тому має право мирно володіти своїм майном - заробітною платою, яку заробила своєю працею. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Дослідивши надані докази, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, розмір заборгованості, колегія суддів доходить висновку, що вказані обставини не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» задовольнити частково.
Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої за грудень 2024 року, січень-березень 2025 року заробітної плати в сумі 28 099 грн 58 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 28 000 грн за період із 01 квітня 2025 року по 05 вересня 2025 року. Заборгованість із заробітної плати зазначена з утриманими з цієї суми податками та обов`язковими платежами, а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без утримання з цієї суми податків та обов`язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» на користь ОСОБА_1 289 грн 04 коп. судового збору та у дохід держави 523 грн 24 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» 562 грн 04 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юні Стоун Плент» у задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: