Справа № 301/2027/26
2/301/1474/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2026 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1552582 від 13.04.2024 року в сумі 41800 грн. та 10662,40 грн. судових витрат, з яких: 2662,40 грн. - сплачений судовий збір, 8000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Іршавського районного суду від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17 вересня 2026 року представник позивача Усенко М.І. подав клопотання (а.с.97-99), в якому зазначив, що станом на 17.09.2026 року, тобто вже після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, відповідачка сплатила на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №1552582 від 13.04.2024 року в сумі 41800 грн.
Погашення відповідачкою заборгованості саме після звернення позивача до суду свідчить, що позовні вимоги були правомірними та обґрунтованими, а відповідачка фактично визнала їх своїми конклюдентними діями. Звернення до суду було для позивача вимушеним кроком, зумовленим виключно тривалим ухиленням відповідачки від добровільного виконання грошового зобов`язання. Тому усі судові витрати, понесені позивачем у цій справі, спричинені саме поведінкою відповідачки, і покладення таких витрат на позивача суперечило б засадам справедливого розподілу судових витрат.
З огляду на викладене, позивач не підтримує позовні вимоги в частині стягнення заборгованості внаслідок їх добровільного задоволення відповідачкою після пред`явлення позову, однак, просить на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача 10662,40 грн. судових витрат.
Частиною 3 статті 142 ЦПК України прямо передбачено: якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Наведена норма є імперативною: за наявності відповідної заяви позивача та факту задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову суд стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати незалежно від подальшої долі вимог по суті спору.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією, наявною в матеріалах справи.
Витрати на професійну правничу допомогу становлять 8000 грн. та підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи (договором про надання правничої допомоги, ордером та розрахунком наданих адвокатом послуг). Відповідно до ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги; заявлений розмір є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим часом. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке згідно з ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України є єдиною процесуальною підставою для такого зменшення, відповідачкою не заявлялося.
У судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, згідно поданого клопотання просив розглянути справу без його участі (а.с.86-91,97).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена за адресою реєстрації та вказаною у позовній заяві адресою проживання, причини неявки не повідомила (а.с.78,93,94,95,96).
Дослідивши клопотання представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №1552582 від 13.04.2024 року в сумі 41800 грн. та 10662,40 грн. судових витрат, з яких: 2662,40 грн. - сплачений судовий збір, 8000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Іршавського районного суду від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17 вересня 2026 року представник позивача Усенко М.І. подав клопотання, в якому зазначив, що станом на 17.09.2026 року, тобто вже після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, відповідачка сплатила на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №1552582 від 13.04.2024 року в сумі 41800 грн. Тому позивач не підтримує позовні вимоги в частині стягнення заборгованості внаслідок їх добровільного задоволення відповідачкою після пред`явлення позову.
Тобто, від представника позивача ОСОБА_2 фактично надійшло клопотання про відмову від позову, оскільки відповідачка після відкриття провадження добровільно задовольнила вимоги позивача у повному обсязі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Враховуючи наведене, суд вважає відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України та п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, прийняти відмову представника позивача від позову, оскільки така не суперечить закону і не порушує прав, свобод та законних інтересів інших осіб, а провадження у справі закрити.
Представник позивача Усенко М.І. у поданому клопотанні просив на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. (а.с.1) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Згідно з ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно з ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Вказана норма права є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює правові наслідки відмови позивача від позову. Вона встановлює правила, які підлягають застосуванню в певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма (ч. 1 ст. 142 ЦПК України) встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Розподіл судових витрат є імперативною нормою для суду. Суд зобов`язаний здійснити належний розподіл як за заявою учасника, так і з власної ініціативи, забезпечуючи захист майнових інтересів позивача та державного бюджету.
Такі висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 серпня 2026 року по справі №953/10140/25 та у постанові від 15 липня 2026 року по справі №345/5838/25.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема і з власної ініціативи, вправі не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц (провадження №61-12669св23).
На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано:
- копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» і ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с.51);
- копію Акту №1363 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 07.08.2026 року на суму 8000 грн. щодо боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №1552582 відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а.с.52);
- копію Детального опису наданих послуг від 07.08.2026 року до Акту №1363 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1552582 з ОСОБА_1 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт.; загалом 6 год. 30 хв. (а.с.53).
Однак, з огляду на ціну позову, на складність справи та виконані адвокатом роботи, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, значної кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідачки на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Враховуючи наведене, оскільки позивач не підтримує своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачкою після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, суд вважає, відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати на загальну суму 4662,40 грн., що складаються із судового збору, який був сплачений позивачем при пред`явленні даного позову до суду в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Керуючись ст. 142 ч.3, 206, 247 ч.2, 255, 353 ЦПК України,
у х в а л и в :
Прийняти відмову представника позивача Усенка Михайла Ігоровича від позову, а провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, Львівської області, код ЄДРПОУ 35234236, судові витрати в сумі 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 17 вересня 2026 року.
Головуюча : М. О. Пітерських