Справа № 308/5410/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Наумова Н.В.,
при секретарі судового засідання Передерій Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 184034 на суму 10 811,00 грн.
Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію.
Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 , що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.
10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 17 455,26 грн, яка складається з:
- 9 798,70 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 5 256,56 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;
- 600,00 грн. - заборгованість по комісії;
- 1 800,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 15 655,26 грн.
Враховуючи вищезазначене, просить суд стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором в сумі 15 655,26 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано інформацію у банка-емітента щодо перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.
15.05.2026 року на адресу суду надійшли витребувана інформація від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить суд проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи. Позивачем надано докази про надсилання відповідачу позовної заяви разом з додатками до неї.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки про виклик в суд рекомендованими поштовими відправленнями. Жодних письмових заяв до суду не подала.
Судове засідання у справі було призначене на 15.09.2026 року на 15 год. 40 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.05.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 184034 у формі електронного документа з використанням електронного підпису ідентифікатором с49есfa0.
Відповідно до умов п. 2.1. кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
У п. 2.2 сторони договору визначили, що кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит.
Як обумовили сторони у п. 2.2.1. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10811,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 8000,14 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.
Згідно з п. 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником, протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Як погодили сторони у п. 2.4., 2.5. договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривню. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень.
Загальний строк кредитування за цим договором складає 98 днів з 19.05.2025 (дата надання кредиту) по 25.08.2025 (п. 2.6. договору)
Згідно з інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів у даній справі, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку НОМЕР_3 . Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим за вищевказаною платіжною карткою, за період 19.05.2025 по 24.05.2025. Номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомлено, що по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 8000.14 грн згідно з випискою про рух коштів по карті за період з 19.05.2025 по 24.05.2025. Додатково направлено виписку з рахунка щодо здійснених операцій.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за договором №184034, підписаним 19.05.2025, сума загальної заборгованості склала 17 455,26 грн., яка складається з:
- 9 798,70 грн. - заборгованість по тілу кредиту;
- 5 256,56 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом;
- 600,00 грн. - заборгованість по комісії;
- 1 800,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
10.10.2025 ТОВ «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Згідно з витягом з Додатку №1 до Договору факторингу №10102025 від 10 жовтня 2025 року Реєстру прав вимог №2 ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до відповідача за договором №184034 від 19.05.2025.
Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у розмірі 17 455,26 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Таким чином, суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності. При цьому предметом такого договору є споживче кредитування.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України).
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010).
З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом.
Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідач, своєю чергою, всупереч умовам кредитного договору, не здійснила платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.
Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернула, тому позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково: в частині стягнення основного зобов`язання та процентів за користування кредитом, присудивши до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №1184034 від 19.05.2025 у розмірі 15 655,26 грн., з яких: 9 798,70 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5 256,56 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 600,00 грн. - заборгованість по комісії.
Проте, що стосується вимоги про стягнення заборговансоті за штрафними санкціями(пеня, штрафи), суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи що заборгованість за штрафними санкціями у розімрі 1800,00 грн. нараховано банком у період дії воєнного стану, вона підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19).
На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. представником позивача до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; додаткову угоду № 25771398431від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг до договору надання правничої допомоги згідно з договором правничої допомоги.
Витрати на професійну правничу допомогу складаються з наступного: вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000,00 грн; складання адвокатсьокго запиту: 1 год. - 500,00 грн., складання клопотання про витребування доказів: 1 год. - 500,00 грн; складання позовної заяви: 2 год. - 5000,00 грн.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19) судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Документи, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн. долучалися позивачем до позовної заяви та направлялися відповідачу. Однак жодних заперечень щодо розподілу судових витрат від відповідача до суду не надходило.
Проаналізувавши вищенаведені докази, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги на суму 7000 грн., що є сумою гонорару адвоката, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у мінімальному розмірі.
Керуючись ст. 524, 525, 526, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, заборгованість за кредитним договором № 184034 від 19.05.2025 року в розмірі 15 655,26 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 26 копійок), з яких: 9 798,70 грн. заборгованість по тілу кредиту, 5 256,56 грн. заборгованість за відсотками, 600,00 грн. - заборгованість по комісії.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, суму сплаченого позивачем судового збору у сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Наумова