ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ
м. Запоріжжя
Іменем України
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
11 вересня 2026 року Справа № 331/6304/26
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Губанова Р.О.,
секретар судового засідання Сідніхін В.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст позову, рух справи.
29 липня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшла зазначена цивільна справа.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 23.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - позивач або ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») та ОСОБА_1 (далі - позичальниця або відповідачка) було укладено Договір № 573034-КС-001 (далі - Договір) про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачці грошові кошти в сумі 41000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 573034-КС-001 відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 573034-КС-001 на загальну суму 45160,00 грн.
У зв`язку з неналежним виконання умов Договору відповідачкою, загальна заборгованість за Договором становить 81254,00 грн, а саме: 31400,00 грн - заборгованість по кредиту; 36134,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13120,00 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 600,00 грн - заборгованість по комісії.
Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст. ст. 525, 526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, представниця позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 573034-КС-001 від 23.2.2025 у розмірі 81254,00 грн, а також понесені судові витрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Кольц Д.М.
Ухвалою судді від 30.07.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
За клопотанням сторони позивача з банківської установи витребувані докази.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями, проведеного на підставі рішення зборів суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 31.07.2026 № 19, наказу голови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05.08.2026 №9-ос про відрахування зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Кольц Д.М. 10.08.2026 у зв`язку з її призначенням на посаду судді Запорізького апеляційного суду згідно Указу Президента України від 30.07.2026 №643/2026, цивільна справа передана на розгляд судді Губанова Р.О.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження отримана відповідачкою 12.08.2026.
Відповідачка у встановлений судом строк не подала відзиву.
Сторони в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представниця позивача в позові просила справу розглянути без участі останньої, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Будь-яких інших заяв чи клопотань сторонами не подано.
У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
23.12.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачкою було укладено Договір № 573034-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 23.12.2025 направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту.
23.12.2025 року відповідачка прийняла пропозицію (акцепт) щодо укладення Договору про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачці через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачкою було введено/відправлено.
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 41000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання споживчих кредитів.
Згідно з умовами Договору кредиту сторони визначили стандартну процентну ставку, яка є фіксованою та становить 1% в день.
Також договором визначено строк дії договору: до 09.06.2026, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 101 337,9 грн.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 41000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.08.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . З виписки про рух коштів по даному рахунку виходить, що 23.12.2025 на рахунок було зараховано 41000,00 грн.
Уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідачка, порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно з Розрахунком заборгованості за Договором, станом на 20.07.2026 відповідачка має заборгованість у сумі 81254,00 грн, а саме: 31400,00 грн - заборгованість по кредиту; 36134,00 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13120,00 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ; 600,00 грн - заборгованість по комісії.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 45160,00 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електрону форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмову вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за його домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання; іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору ( п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Наданим позивачем докази на переконання суду підтверджують те, що сторони узгодили розмір позики, грошову одинцю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, а також те що кредитні кошти були перераховані на рахунок відповідача. Позивачем надано розрахунок, який підтверджує, що сума заборгованості відповідає тим умовам, які зазначені в Договорі.
Відповідачка не надала суду заперечень на позов та будь-яких доказів на їх підтвердження.
Щодо стягнення заборгованості по комісії, слід зазначити таке.
Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, проведений позивачем в частині нарахування комісії суд визнає необґрунтованим, з огляду на таке.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України № 1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз змісту Кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія. Отже, умови Кредитного договору, який укладений після набуття чинності Законом України № 1734-VIII, тобто після 10 червня 2017 року, щодо комісії, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України № 1734-VIII.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 122407044), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд відхиляє позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 600,00 грн.
Окрім того, сплачена відповідачкою комісія 05.01.2026 в розмірі 1660,00 грн, 06.01.2026 в розмірі 600,00 грн, 29.01.2026 в розмірі 5340,00 грн. підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за процентами.
Щодо стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, проведений позивачем в частині нарахування заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України суд визнає необґрунтованим, з огляду на таке.
Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.
Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: - на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); - на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23), вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, враховуючи, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, позивач не мав права нараховувати відповідачці пеню, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 13120,00 грн слід відмовити.
Окрім того, сплачена відповідачкою сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 29.01.2026 в розмірі 7380,00 грн. підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за процентами.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 52554,00 грн, з яких 31400,00 грн - основна сума боргу (тіло), 21154,00 грн - заборгованість за процентами.
Розподіл судових витрат.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).
До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 21184 від 17.07.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.
Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 52554,00 грн, що дорівнює 64,67%.
Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 *64,67% = 1721,77 грн.
Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість на загальну суму 52554 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп.
В задоволенні решти позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати на сплату судового збору в сумі 1721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) грн 77 коп.
Реквізити учасників справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», 01133, м. Київ, бульв. Лесі України, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код: 41084239;
- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Р.О. Губанов