Справа №442/2100/26
Провадження №2-о/442/527/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Крамара О.В.
секретаря судового засідання - Малик О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дрогобича в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису, заінтересована особа: ОСОБА_3 , -
у с т а н о в и в :
Заявники звернулися до суду із заявою про продовження щодо заінтересованої особи ОСОБА_3 , обмежувального припису строком на шість місяців із визначенням певних тимчасових обмежень його прав.
Заяву мотивують тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2026 у справі № 422/2100/26, провадження №2-о/422/255/26, видано обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_3 , яким заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом шести місяців: перебувати в місцях проживання та роботи заявників ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_2 ; по АДРЕСА_3 (КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» ДМР відділення матері та дитини); наближатися на відстань ближче 50 м. до заявників; будь-які контакти із заявниками, окрім листування; переслідувати заявників та в будь-який інший спосіб впливати на них.
Не зважаючи на те, що після винесення обмежувального припису, вони забезпечували сина коштами на харчування, оплату житлово-комунальних послуг та окремим житлом, він продовжував чинити на них психологічний та економічний тиск з метою отримання коштів, а тому з метою захисту своїх порушених прав заявники в порядку положень ст.350-2 ЦПК України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» звернулись до суду з відповідною заявою, яку просять задоволити.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні подану заяву підтримала в повному обсязі з підстав передбачених в ній.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечив, щодо задоволення вказаної заяви.
Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст.ст.265, 350-6 ЦПК України, суд вважає, що заяву слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 3,6,8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 2 ч.1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до вказаного Закону обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Частиною 2 ст.26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2026 у справі № 422/2100/26, провадження №2-о/422/255/26, видано обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_3 , яким заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом шести місяців: перебувати в місцях проживання та роботи заявників ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_2 ; по АДРЕСА_3 (КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» ДМР відділення матері та дитини); наближатися на відстань ближче 50 м до заявників; будь-які контакти із заявниками, окрім листування; переслідувати заявників та в будь-який інший спосіб впливати на них.
Рішення набрало чинності та як вбачається з поданих матеріалів, сторонами не оскаржувалося.
Заявники наголошують на тому, що після винесення обмежувального припису, кривдник продовжував чинити на них психологічний та економічний тиск з метою отримання коштів, чим створює для них психологічно небезпечне середовище, чим фактично продовжує вчиняти дії, від яких вони були захищені обмежувальним приписом.
Відповідно до п.п. 14, 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
За змістом п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч.1 ст. 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для продовження обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам психологічного насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому такого насильства у будь-якому його прояві.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 після винесення судом обмежувального припису не припинив протиправну поведінку та продовжив вчиняти щодо заявників дії, які мають ознаки психологічного та економічного насильства.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 766/13927/20-ц що оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Суд зазначає, що існування психологічного насилля, а також рівень загрози відносно потерпілих не обмежується оцінкою доказів (речових, письмових, електронних) на предмет підтвердження відповідних фактів, а здійснюється судом у взаємній прив`язці до виявлених на час розгляду справи додаткових даних, заснованих, зокрема, на поясненнях учасників, їх емоційного стану у цей час, виказаних хвилювань та побоювань.
При вирішенні питання щодо продовження дії обмежувального припису пріоритетним слід вважати безпеку особи-потерпілої, упередження загроз психологічного насильства.
На підставі викладеного вище, суд вважає заявників постраждалими особами від дій ОСОБА_3 , з застосуванням психологічного насильства щодо них, а тому останні мають право на застосування захисту судом шляхом продовження дії обмежувального припису.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення.
Керуючись ст. 350-2, 350-6,350-7,350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
у х в а л и в :
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису - задовольнити.
Продовжити на 6 (шість) місяців обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданий рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/2100/26 від 20 березня 2026 року, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонити:
- перебувати в місцях проживання та роботи заявників ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: по АДРЕСА_1 ; по АДРЕСА_2 ; по АДРЕСА_3 (КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» ДМР відділення матері та дитини);
- наближатися до заявників на відстань ближче 50 метрів;
- будь-які контакти із заявниками, окрім листування;
- переслідувати заявників та в будь-який інший спосіб впливати на них.
Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису у відповідності до вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повідомити про прийняте рішення Дрогобицький РВП ГУ НП у Львівській області, Дрогобицьку районну державну адміністрацію та виконавчий комітет Дрогобицької міської ради для взяття особи, стосовно якої продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік,.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.В. Крамар