Справа № 455/280/26
Провадження № 2/455/372/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
18 вересня 2026 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Івасенко С.М.,
секретаря судового засідання Бобельської Н.М.,
за участю:
позивачки - ОСОБА_1
представниці позивачки - адвокатки Захарко Ю.Ю.
відповідача - ОСОБА_2 ( в режимі ВКЗ)
представниці відповідача - адвокатки Онищенко Л.В. ( в режимі ВКЗ)
представниці Органу опіки та піклування Самбірської міської ради Самбірського району Львівської області - Ратич Г.І.,
прокурора - Дицького М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області (орган опіки та піклування) за участю прокурора Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивачка) через свою представницю, адвокатку Захарко Ю.Ю., звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі - батько, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області ( орган опіки та піклування) (далі - Орган опіки та піклування) про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що колишній чоловік та батько дитини ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує необхідних умов життя, навчання та виховання рідної дитини. Залишив дитину, коли їй було три місяці. Рідного батька дитині замінює рідний брат позивачки. Після досягнення дитиною 1,5 року батько забув про її існування. Живе за кордоном, не проявляє жодного інтересу до дитини, не здійснює дій щодо виховання та утримання дитини, не цікавиться життям сина.
18 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив слухати справу в порядку загального позовного провадження.
09 березня 2026 року представниця відповідача подала відзив на позовну заяву. Просила вважати строк на подання відзиву пропущеним з поважним причин, оскільки її довіритель постійно мешкає за межами України і до отримання нею доступу до матеріалів справи в електронному вигляді 03.03.2026 року не могла подати відзиву. Суд відхилив ці аргументи представниці відповідача, оскільки позовну заяву з додатками і ухвалою про відкриття відповідач отримав через члена сім`ї 21.02.2026, строк на подання відзиву закінчився 09.03.2026 року з врахуванням , що 08.03.2026 року було вихідним днем, тобто відзив був поданий своєчасно. Представниця відповідача проти позову заперечила. Зазначила, що саме позивачка чинить перешкоди у спілкуванні сина з батьком. В особистій переписці з її довірителем повідомила йому, що сказала сину , що той захворів та помер. Відповідач в добровільному порядку надає матеріальне забезпечення синові. Вважає, що в його діях відсутній умисел на невиконання батьківських обовязків чи його нехтування. Відповідач постійно цікавиться сином, спостерігаючи за його життям в соціальних мережах позивачки, а також через свою матір, яка на разі має можливість спілкування з дитиною, також здійснює матеріальну підтримку сина, що дає можливість соціальної адаптації, зокрема шляхом відвідуванння дитячого садочка. Звісно, враховуючи факт проживання батька за кордоном, її довіритель не може фізично бути поруч, при цьому не виключає таку можливість в подальшому житті. Позбавлення відповідача батьківських прав було б порушенням його особистого права та інтресу, штучне перериванння його родинних звязків з сином.
Позивачка з аргументами відповідача не погодилася. 16.03.2026 року подала відповідь на відзив. Зазначила, що відповідач свідомо обрав іншу країну проживання, розуміючи, що не зможе бачитися із дитиною щодня та належно виконувати батьківські обов`язки. З часу виїзду закордон відповідач не пропонував провести жодних зустрічей з дитиною ні на території Канади, ні на території Європи, ні в Україні. Для дитини мамою та татом є ті, хто щодня розділяють з дитиною її емоційний стан, постійно перебувають в основному перебігу життя, підтримують. Зазначила, що ніколи не перешкоджала відповідачу у спілкуванні із сином. Повідомила, що відповідач заблокував всі засоби комунікації з нею, щоб не чути про дитячі проблеми і уникати їх вирішення. З моменту подання нею позову, його поведінка не змінилася. Якщо відповідач боїться їхати в України через страх мобілізації, то це вказує на пріоритетність власної долі над долею сина. Звернула увагу, що нехтування батьківськими обов`язками є систематичним та триваючим. Коли для порятунку ОСОБА_3 потрібно було дороговартісне лікування, відповідач витрачав фінанси на власні розваги і виставляв їх у соцмережах. Його від`їзд в Канаду було втечею від сім`ї, від дитини. ОСОБА_3 має певні розлади і йому вкрай необхідна турбота і присутність батька.
17 квітня 2026 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження.
01 травня 2026 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26 травня 2026 року, явку представника Органу опіки та піклування визнав обов`язковою. Оскільки в судове засідання 26.05.2026 року не з`явився представник Органу опіки та піклування, суд відклав розгляд справи по суті на 02.07.2026 рік. Нагадав Органу опіки та піклування про обов`язкову явку.
В судовому засіданні 02.07.2026 року суд заслухав учасників справи та оголосив перерву до 08.07.2026 року, так як відповідач не зміг взяти участь в судовому засіданні 02.07.2026 року, оскільки не мав доступу до інтернет-зв`язку і , відповідно, ВКЗ, а учасники справи вважали, що його участь і пояснення щодо предмету спору є дуже важливими для всебічного і повного з`ясувіання обставин справи. В судовому засіданні 08.07.2026 року суд дослідив докази та оголосив перерву до 20 серпня 2026 року для підготовки до судових дебатів. У зв`язку з залученням прокурора Старосамбіоського відділу Самбірської окружної прокуратури суд продовжив перерву у судовому засіданні до 27.08.2026 року. У зв`язку з перебуванням представниці відповідача у відпустці суд продовжив перерву до 14.09.2026 року. 14.09.2026 року учасники справи виступили в дебатах, прокурор попросив час для отримання погодження позиції щодо предмету спору вищою ланкою прокуратури відповідно до їх внутрішніх інструкцій, на що суд не погодився, оскільки вважав, що необхідно дотримуватися прав сторін спору на розгляд їх справи в розумні строки.
Заслухавши пояснення позивачки та відповідача, їх представників та представниці Органу опіки та піклування, прокурора, дослідивши показання позивачки, допитаної як свідка та письмові та паперові копії електронних доказів, здійснивши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також проаналізувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 01.12.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якої зазначені позивачка та відповідач (а.с. 15).
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області по справі №452/1582/24 від 18 липня 2024 року шлюб між сторонами, який був зареєстрований 04.09.2019 року у Виконавчому комітеті Торчиновицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, актовий запис №07, розірвано. Рішення суду набрало законної сили 20.08.2024 року . Ініціатором розірвання шлюбу був відповідач ( а.с. 10, 12-14).
Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_5 з 12.01.2024 року є АДРЕСА_1 ( а.с. 16).
З 12.01.2024 року позивачка має зареєстрованим місцем проживання АДРЕСА_1 ( а.с. 8).
Позивачка проживає без реєстрації разом із сином в АДРЕСА_2 . При обстежені умов проживання комісією в складі представників органів місцевого самоврядування встановлено, що будинок відповідає санітарно-побутовим умовам, дитина має власну кімнату, житло забезпечене необхідними меблями та обладнанням , що підтверджується актами обстеження від 23.01.2026 року, складених комісією із представників територіальної громади ( а.с. 18-19). Позивачка є співвласницею цього будинку, що підтверджується копіями договору дарування від 11.01.2003 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 22-23).
Питання, пов`язанні з вихованням, перебуванням та адаптацією дитини у дошкільній групі, вирішуються виключно матір`ю, батько дитини участі у вихованні дитини, участі у дошкільному житті сина не бере, що підтверджується довідкою КЗ »Гімназія с.Ваньовичі Самбірської міської ради Львівської області» від 02.02.2026 року №04 ( а.с. 20).
Довіреною особою ОСОБА_5 для повідомлення у разі настання екстреного виклику з пацієнтом є позивачка, що підтверджується декларацією №0001-А547-0К10 від 04.02.2025 року ( а.с. 21).
ОСОБА_3 пройшов комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи та отримав всебічні рекомендації для подальшого розвитку, оскільки має певні вади психічного розвитку, що підтверджується висновком від 03.03.2026 року та медичними документами року ( а.с.109-119, 123, 133 ). За місцем відвідування дошкільного закладу отримав гарну характеристику ( а.с. 124).
16.03.2026 року практичним психологом ОСОБА_6 проведено психологічне обстеження дитини. Дитина має труднощі в комунікації. Потребує системної та тривалої корекційно-розвиткової допомоги. Рекомендовано стабільне, передбачуване середовище та узгодженість виховних підходів між дорослими, які беруть участь у догляді за дитиною ( а.с. 120-123).
Відповідач періодично перераховував кошти позивачці самостійно або через ОСОБА_7 . Суми різні: від 200 до 400 канадських доларів, по 6000,00 грн, 12 000 грн, 15 000,00 грн. Період сплати від січня 2024 рік до жовтня 2025 року ( а.с. 55-66). Сторони мали певні суперечки та висловлювали взаємні звинувачення, пов`язані із сплатою коштів відповідачем на сина, та його подальшої участі в житті дитини, що підтверджується листуванням в месенджері ( докази в електронному вигляді долучені до матеріалів справи). Проживає в Канаді, де виставляє фото свого життя в соціальних мережах ( а.с. 127-132).
25 лютого 2026 року Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області затвердив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ( а.с. 99-102).
Підставою висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача зазначено те, що:
-він понад чотири роки перебуває за кордоном, зі слів матері впродовж тривалого часу жодного разу сина не відвідував, не цікавився його здоров`ям та вихованням, для дитини відповідач чужа людина;
-заяв з боку батька про перешкоди у побаченнях з сином не має.
Представниця Органу опіки та піклування повідомила, що відповідач знав про засідання комісії про вирішення питання про позбавлення його батьківських прав, однак на зв`язок не вийшов, оскільки в той час у нього була ніч.
Зважаючи на вік ОСОБА_3 та стан здоров`я заслухати його думку щодо питань сім`ї об`єктивно неможливо.
Представниця відповідача в його інтересах звернулася до Служби у справах дітей для вирішення питання способів участі батька у виховані та спілкуванні з дитиною. Питання по суті Органом опіки та піклування вирішено не було, оскільки відповідач відтермінував його вирішення до розв`язання спору про позбавлення батьківських прав.
Позивачка показала, що з народження дитини і до сьогодні батько не бачиться з сином, не спілкується з ним. Весь тягар виховання несе вона. Ніколи не чинила перешкод для спілкування батька з сином. Коли вийшла з лікарні після народження ОСОБА_3 , приїхала до відповідача, який перебував у Польщі, однак він не дуже зрадів. Зробила канадські візи собі та дитині, хотіли їхати до нього, однак він весь час відмовляв. Потім відповідач занурився у власне життя, дзвонив раз в тиждень, раз в місяць. Повідомляла йому про погані аналізи в дитина, на що той відповідав, що то її дитина та її проблеми. Згадала такий випадок. ОСОБА_3 було півтора рочки і вона завела його в дитячий центр. Дитина бавилася, а відповідач в той час кидав в соціальні мережі світлини як п`є пиво, носить на руках чужу дитину. Передзвонила до нього, поділилася радістю від того, що ОСОБА_3 так гарно бавиться і сказала, що кожен день би його водила, але фінансово неспроможна, на що відповідач відмахнувся, що не має часу, бо його кличуть. Після того відеодзвінків не робила, просила коштів, якщо недовіряє - вона напише список, нехай його довірена особа все це передасть дитині. Показала, що має проблеми з оформленням документів на дитину, оскільки певні процедури вимагають згоду батька і це створює їй перешкоди. ОСОБА_3 чудовий хлопчик. І позбавлення батьківських прав є в його інтересах.
Встановлені обставини свідчать, що у цій справі мати дитини поставила питання про позбавлення батька дитини батьківських прав у зв`язку із свідомим невиконанням ним батьківських обов`язків з моменту народження сина.
Відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої). Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.
При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому законом. Обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція)). Той факт, що дитина може бути поміщена в більш сприятливе середовище для її виховання, сам по собі не виправдовує примусового заходу позбавлення опіки біологічних батьків чи одного з них. Повинні існувати інші обставини, що вказують на «необхідність» такого втручання в право батьків відповідно до статті 8 Конвенції на сімейне життя зі своєю дитиною. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер. Верховний Суд підкреслює, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її/його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду по справі № 409/1865/17-ц від 08 травня 2019 року, № 756/6112/18 від 04 березня 2021 року, № 739/2159/18 від 29 травня 2020 року та інших).
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо ( див постанову Верховного Суду по справі № 455/307/22 від 07 лютого 2024 року).
Оцінюючи проблему забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд враховує, що розлучення з батьками чи з одним із них справляє тяжкий вплив на дитину, повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад, коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині фізичної чи психологічної шкоди або в інших необхідних випадках. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини.
В ситуації, що розглядається, сім`я позивачки та відповідача розпалася. Розпалася, не дивлячись на те, що в сім`ї зародилося нове життя. Сім`я не витримала випробування відстанню та розлукою. Відповідач створив нову сім`ю далеко в іншій країні, працевлаштувався. Зважаючи на повномасштабне вторгнення рф в Україну та запровадження мобілізації, відвідини чи повернення на Батьківщину та особиста участь в житті сина поки не входять в його плани. Зважаючи на вік дитини та особливості розвитку, протягом тривалого часу відповідач не мав контакту з дитиною, у зв`язку з чим не приділяв належної уваги її вихованню та розвитку, обмежився періодичним наданням коштів. Забезпечення психоемоційних та більшості матеріальних та розвиткових потреб дитини здійснюється матір`ю. Після розлучення у сторін склалися не найкращі відносини, навіть під чад час всього судового розгляду відчувалась напруга та підвищена емоційність. Суд розуміє як важко позивачці, оскільки ОСОБА_3 потребує підвищеної уваги та додаткових зусиль для корекції його розвитку, а поруч не має іншого з батьків, не має його підтримки та залученості. Адже коли двоє дорослих людей вирішують народити дитину, то мають розуміти, що це їх спільне рішення, спільна відповідальність та спільний обов`язок виховати та навчити.
Суд враховує, що відповідач створив нову сім`ю і також має обов`язки перед нею. Однак мав розуміти, що обравши життя на значній відстані від сина від попереднього шлюбу, не зможе піклуватись про його фізичний і духовний розвиток та сприяти подоланню наявних розвиткових станів. Мав усвідомлювати, що виховання дитини - це не лише матеріальне утримання, а безперервний процес підтримки фізичного, емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини від народження до повноліття. Суду видалося, що відповідач не в повній мірі розуміє, що таке виховний процес і яка його роль як батька у ньому. Суд вважає, що свідоме тривале перебування за межами України під час дії воєнного стану без будь-яких доказів наявності у особи чоловічої статі призовного віку законних підстав для відстрочки є свідченням бажання ухилитися від мобілізації та нехтуванням конституційним обов`язком щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а не об`єктивними життєвими обставинами.
Поведінка відповідача свідчить про його інфантильність, незрілість та егоїстичність. З одного боку, після пред`явлення позивачкою позову, звернувся до професійного правника та за її допомогою шукав шляхи для своєї залученості у виховний процес сина, звернувся до служби у справі дітей про вирішення питання способів його участі у виховані та спілкуванні з дитиною. З іншого - поставив вирішення цього питання на паузу під приводом того, що спочатку має бути вирішене питання його батьківські права.
Водночас суд побачив, що відповідач остаточно не втратив інтерес до дитини. На переконання суду, відповідачу необхідно надати шанс та можливість переоцінити свою поведінку та налагодити зв`язок із сином, знайти шляхи своєї залученості у виховний процес, бо саме його дії та вчинки призвели до того, що цей зв`язок знаходиться на межі остаточного руйнування.
Суд вважає, що обґрунтування висновку органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав є недостатнім та однобічним. Суд не побачив глибокого, виваженого та всебічного аналізу ситуації. Суд не розуміє, чому Орган опіки і піклування не відклав розгляд питання у зв`язку з першою неучастю відповідача у розгляді його питання. Суд погоджується, що Орган опіки та піклування не мав засідати вночі, чекаючи коли у відповідача буде день. Однак серйозність питання, яке він мав розглянути, вимагало знайти розумний компроміс, щоб все ж таки заслухати відповідача. Фактично висновок ґрунтується на двох фактах: перебування відповідача за кордоном та відсутності його заяв про перешкоди у побаченнях із сином та твердженні позивачки, що відповідач впродовж тривалого часу жодного разу сина не відвідував, не цікавився його здоров`ям та вихованням. Висновок не містить відомостей про те, що компетентними органами щодо відповідача виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і такі заходи не дали результату. Висновок не містить інформації, яка об`єктивно характеризує відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, як і аналізу та оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Врешті, висновок не містить даних, що орган опіки вживав заходи задля налагодження зв`язку батька із сином, враховуючи, що відповідач був на зв`язку з Органом опіки та піклування.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що простої бездіяльності з боку одного з батьків недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв`язків між ним та дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо дитини. Особливо в ситуації, коли батько наполегливо вказував, що він хоче відновити та розвивати стосунки з дитиною (див., наприклад, постанову Верховного Суду по справі № 553/449/20 від 04 квітня 2024 року).
Крім того, вказаний висновок не містить доводів щодо відповідності рекомендованого заходу впливу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її права. Та обставина, що відповідач перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого вимагає серйозних та твердих аргументів.
Підсумовуючи наведені вище міркування, Суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи позивачки та її представниці, якими вони обґрунтовують доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не були достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача та буде відповідати забезпеченню «якнайкращих інтересів дитини», у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Водночас, зміст спірних правовідносин свідчать, що саме поведінка, дії та вчинки відповідача призвели до ситуації, коли його участь в житті сина обмежилася періодичною матеріальною підтримкою, що вимагає від нього зміни уявлення про свою роль як батька у виховному процесі та пошуку шляхів залученості в якнайкращих інтересах дитини, і це підлягає контролю з боку органів опіки та піклування, і головне, на чому хоче наголосити суд, в рамках даного провадження (див. пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»), зазначені дії є менш радикальними в порівнянні з позбавленням батьківських прав.
Відповідачу надається можливість виправити ситуацію щодо його участі у вихованні сина і у випадку, якщо він цього не зробить, буде ухилятись від його виховання, позивачка в подальшому, з врахуванням обставин цієї справи, може порушити питання про позбавлення відповідача батьківських прав, як крайнього заходу.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.12, 13, 59, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області (орган опіки та піклування), розглянутого за участю прокурора, про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на Органу опіки та піклування Самбірської міської ради Самбірського району Львівської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18 вересня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_3 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Самбірської міської ради Львівської області ( як орган опіки та піклування), ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР 04056078, місцезнаходження: Львівська область, Самбірський район, місто Самбір, площа Ринок, будинок 1.
Прокурор - прокурор Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокупатури Львівської області Дицький М.І.
Суддя С.М. Івасенко