Справа № 490/10375/24
н\п 2/490/227/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Третьяк Г.О., представниці відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Українець С.В., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , та приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавеля О.О. про визнання недійним заповіту,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в якому позивачка просила визнати заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею О.О. 05 січня 2022 року, та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4,5 від 05.01.2022 року від імені ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_4 недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька залишилось троє спадкоємців: ОСОБА_1 - донька спадкодавця, її рідна сестра ОСОБА_5 та дружина батька ОСОБА_4 . Після смерті батька позивачка дізналась, що її батько ОСОБА_3 склав заповіт на ім`я ОСОБА_4 на все належне йому майно. Позивачка вказує, що за життя досить часто спілкувалась з батьком, батько розповідав їй, що шкодує про втрачений час та зробив їй подарунок у вигляді грошових коштів. Також батькой їй розповідав, що має у власності ще квартири та офісне приміщення, тому після його смерті позивачка звернулась з заявою про оформлення спадщини. Згодом позивачка дізналась, що заповіт не був підписаний її батьком особисто, а його підписали якісь свідки, бо батько був неспроможний прочитати та підписати документ. Позивачка стверджує, що регулярно кілька разів на день дзвонила батьку, він був у свідомості і точно дієздатний та фізично спроможний підписати документ. На оскаржуваному заповіті наявний запис про те, що такий був прочитаний уголос свідками, а не нотаріусом, як того вимагає глава 9 Порядку вчинення нотаріальних дій. Крім того, у порушення Порядку вчинення нотаріальних дій на спірному заповіті не зазаначено конкретних фізичних вад хвороби заповідача, які б перешкоджали йому самостійно підписати заповіт. Спадкодавець на час підписання заповіту не мав вад зору, про що зазначено в його медичній документації. За такого, позивач вважає, що при оформленні заповіту були допущені порушення, які дають підстави важати його недійсним, через що позивачка змушена звернутись до суду за захистом свого порушенного права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді від 25.11.2024 року ухвалено про розгляд справи в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання.
09.12.2024 року представником позивача ОСОБА_6 подано заяву про зміну предмету позову,в якій заявила додаткові вимоги та просила:
1. Заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею О.О. 05 січня 2022 року, та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 4,5 від 05.01.2022 року від імені ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_4 , визнати недійсним.
2. Визнати дійсним договір дарування оформлений розпискою від 01.09.2021 року, згідно з яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_7 прийняла в дар грошові кошти у сумі 5 378 560 (п`ять мільйонів триста сімдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.
3. Визнати дійсним договір дарування оформлений розпискою від 26.01.2022 року, згідно з яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_7 , прийняла в дар грошові кошти у сумі 14 355 000 (чотирнадцять мільйонів триста п`ятдесят п`ять тисяч) гривень.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12.12.2024 року позовні вимоги у справі ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту в частині визнання дійсним договорів дарування оформлених розписками від 01.09.2021 року та від 26.01.2022 року виділено у самостійне провадження.
Ухвалою суду від 19.12.2024 року постановлено викликати та допитати у якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Власової Світлани Яківни копію спадкової справи, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 ; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
17.02.2025 року представником позивача ОСОБА_6 подано заяву по забезпечення позову.
Ухвалами суду від 19.02.2025 року заяви адвоката Мотельчук Ю.І. про забезпечення позову, яка діє як представник позивача ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, було поверуто заявнику.
30.04.2025 року від представниці позивачки - адвоката Третьяк Г.О. надійшла заява про залишення позову без розгляду.
19.05.2025 року адвокатом Третьяк Г.О. подано заяву про залишення вищевказаної заяви без розгляду, в зв`язку з помилковістю подання.
22.01.2026 року представником позивачки подані клопотання про призначення судових експертиз.
Розпорядженням керівника апарату суду від 25.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
25.02.2026 року справу передано судді Саламатіну О.В.
Ухвалою судді від 02.03.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/10375/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійним заповіту, третя особа - ОСОБА_3 , постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 08.04.2026 року клопотання представниці позивачки від 22.01.2026 року про призначення у справі оціночно-будівельної експертизи та клопотання представниці позивачки від 22.01.2026 року про призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи, залишені без задоволення.
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду, також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелю Оксану Олександрівну.
В судове засідання третя особа, яка не не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавеля Оксана Олександрівна не з`явилася, 02.06.2026 року та 27.07.2026 року подала до суду заяви в яких просила справу розглядати за її відсутності, також посилалася на положення статей 207, 1248 та 1253 ЦК України в обгрунтування залучення свідків під час посвідчення спірного заповіту.
В судовому засіданні представниця позивачки з підстав наведених у позовній заяві позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представниця відповідачки проти позову заперечила, оскільки вважає позов необгрунтованим та недоведеним. Наполягає, що заповідач- ОСОБА_3 , в силу свого стану здоров`я самостійно не міг прочитати та підписати заповіт, а тому нотаріусом правильно було залучено свідків при посвідчені спірного заповіту. Просить в задоволенні позову відмовити повністю. Додатково зазначила, що у зв`язку з метастазами у ОСОБА_3 також погіршився зір і він самоостійно не міг читати.
В судовому засіданні третя особа, яка не не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , зазначила про безпідставність та необгрунтованість позову. Вказала на тяжкий стан здоров`я свого батька, який не міг самостійно тримати предмети, оскільки на лівій руці у нього не було трьох пальців, а права рука була уражена раковою пухлиною, що виключало можливість самостійно розписатися під заповітом. Пояснила, що позивачка не турбувалася про батька. Просила в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та перевіривши всі аргументи сторін викладені ними в документах по суті справи та докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_12 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.09.1978 року, виданного міським віддлом РАГС м. Миколаєва, актовий запис № 4153.
Як вбачається з Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №0[телефон приховано] від 05.02.2022 року ОСОБА_12 26.09.1998 року уклала шлюб із ОСОБА_14 та змінила прізвище на " ОСОБА_15 ". В подальшому - 27.04.2011 року, шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 було розірвано.
Як вбачається з Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №0[телефон приховано] від 05.02.2022 року ОСОБА_16 01.08.2012 року уклала шлюб із ОСОБА_17 та змінила прізвище на " ОСОБА_7 ". В подальшому, рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва м. Миколаєва від 27.11.2019 року у справі №487/6935/19 шлюб між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 розірвано.
У зв`язку із укладенням шлюбу ОСОБА_18 змінила прізвище на « ОСОБА_19 ».
ОСОБА_3 02.01.1985 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_2 від 02.01.1985 року, виданного Ковалівською сільською радою Миколаївського району, Миколаївської області, актовий запис №3.
05 січня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склав заповіт, відповідно до якого на випадок його смерті все майно, що на день смерті йому належатиме та на яке він має право він заповідає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повністю. Даний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської обалсті Гавелею О.О., зареєстрований у реєстрі за №4,5. Як вбачається зі змісту заповіту, він записаний нотаріусом, зі слів ОСОБА_3 , у звязку з тим, що внасідок хвороби ОСОБА_3 сам не може особисто прочитати та підписати текст заповіту, за його дорученням, в присутності нотаріуса запрошеними свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 прочитано текст заповіту. Оформлення заповіту відбувалось за адресою: АДРЕСА_1 у звязку із хворобою заповідача.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) 02.02.2022 року, актовий запис № 371.
Згідно листа КНП «Миколаївський обласний центр онкології» Миколаївської обласної ради № 18-126/01 від 28.10.2024 року ОСОБА_3 перебуває на онкообліку з 15.06.2021 року з приводу Дs: Метастази у праву плечову кістку без первинного вогнища St IV TxNxM1, клінічна група ІІ, больовий синдром. 19.10.2021 року (на підставі данних комп`ютерної томографії) встановлений діагноз: рак правої нирки з метастазами в ліву нирку, брижейку, легені, L3- хребець. З 16.06.2021 року до 29.06.2021 року знаходився на лікуванні. періодично оглядався та приймав препарати.
Як вбачається з довідки-виписки з історії хвороби стаціонарного хворого 575776 за 2021 рік, ОСОБА_3 , 1948 р.н. поставлений діагноз закритий патологічний перелом с/3 правої плечової кістки на фоні Сг лівої нирки; стан після курса бісфосфонатів та променевої терапії на праве плече. Кл.гр. ІІ. Множинні mts в легені та хребет. Больовий синдром. Аденома простати. Травматична (післяопераційна) невропатія променевого нерва. Госпіталізація 24.09.2021-01.10.2021. 27.09.2021 проведена операція: Інтрамедулярний металоостеосинтез діафіза плечової кістки: сегментарна резекція с/3 правої плечової кістки, БІОС, пластика дефекта кістковим цементом.
Як вбачається з консультативного висновку №[номер приховано] від 24.09.2021 року діагноз ОСОБА_3 містить, крім іншого, данні про перелом плечової кістки.
Як вбачається з Протоколу КТ дослідження №14179 від 24.09.2021 року: по краю сканування в діафізі правої плечової кістки візуалізується м`якотканинна ділянка деструкції з порушенням цілісності кортикального шару (патологічний перелом), вираженою реакцією окістя. Висновок: крім іншого, КТ-ознаки вторинного ураження діафізу правої плечвої кістки (патологічний перелом).
Після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 Приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Валієвою В.В була заведена спадкова справа 05.02.2022 року за №4/2022.
19 лютого 2022 року приватному нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Валієвій В.В. ОСОБА_20 була подана заява про прийняття спадщини після смерті батька- ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею О.О., 05 січня 2002 року, зареєстрованого у реєстрі за № 4,5, спадкоємцю, зазначеному у заповіті майна ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом. Відповідно до цього свідоцтва, дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала спадщину, яка складається з автомобіля марки TOYOTA, модель RAV4, рік випуску-2016, який належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Крім того, ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом отримала житловий будинок АДРЕСА_2 , що належав спадкодавцю нас праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 14 травня 2008 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради м. Миколаєва від 07.11.2007 року № 25/ від 24.04.2008 року № 1027.
Згідно копії довідки приватного нотаріуса Боненко Т.Л. від 21.04.2023 року, яка була видана ОСОБА_18 , на 07.02.2022 року нотаріусом було призначено укладення Договору дарування грошових коштів від ОСОБА_3 на суму 25000000 (двадцять п`ять мільонів) гривень, однак посвідчення договору дарування не відбулось, у звязку з тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб № 5.10-260472-2022 від 05.02.2022 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 .
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила суду, що вона та її сестра ОСОБА_1 є дітьми від першого шлюбу батька, з сестрою вона давно не спілкувалась і їй дивно чути, що вона піклувалась про батька. Батько обіцяв їй ( ОСОБА_3 ) влаштувати її дитину у вищий навчальний заклад, але батько відмовив у допомозі коштами, а тому ОСОБА_3 на нього образилась, однак завжди була поруч, допомагала йому коли він хворів. Чоловік ОСОБА_3 їздив з батьком часто, допомагав. З сестрою - ОСОБА_1 , дуже складні відносини, батько не любив її, також сестра повелась з неї не гарно, хотіла забрати квартиру, ОСОБА_3 з сестрою-позивачкою не спілкується.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала суду, що з січня 2022 року вона приходила до ОСОБА_3 в якості медсестри робити йому крапельниці, оскільки у нього було захворювання на рак нирок з метстазами у кістки. З ОСОБА_3 вона познайомилась сама, він розповів їх про свої захворювання і потім вона стала періодично приходити до нього. Медичні процедури - крапельниці ОСОБА_3 було призначено лікарем, після операції у ОСОБА_3 не розгиналася повністю права рука, пальці також не згинались, а тому крапельниці ставила в ліву руку. Ще до нового року ОСОБА_3 ходив, однак після нового року почав слабшати. ОСОБА_3 розповідав їй, що у нього є дві доньки, однак коли свідок приходила до ОСОБА_3 , то нікого крім його дружини ОСОБА_4 у квартирі не бачила. При ній розмов про заповіт не було, доньок також не було, і це було дивно, адже він хворів, у ОСОБА_3 були дуже добрі стосунки з дружиною ОСОБА_23 , вона дуже переживала.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_3 хітів все належне йому майно заповісти соїй дружині ОСОБА_4 . Запросив сусідів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та її - ОСОБА_11 , щоб засвідчили заповіт, На момент посвідчення заповіту у ОСОБА_3 були проблеми зі здоров`ям (рукою) та він самостійно не міг підписати заповіт. Все зазначене у заповіті, щодо того що свідки зачитали заповіт та його підписали відповідає дійсності та ОСОБА_3 саме такого хотів і все усвідомлював.
Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Згідно із частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №335/5977/17 (провадження №61-13350св20) вказано, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
На дату складення оспорюваного заповіту (05 січня 2021 року) вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок від 22.02.2012 №296/5).
Відповідно до частин першої - третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Якщо фізична особа у зв`язку із хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).
Статтею 1253 ЦК України встановлено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: 1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; 2) спадкоємці за заповітом; 3) члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; 4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Пунктами 5 та 6 Порядку від 22.02.2012 №296/5 встановлено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №755/8686/17 (провадження №61-8444св19) вказано, що аналіз абзацу 1 частини четвертої статті 207 ЦК України свідчить про те, що у певних випадках допускається підписання правочину іншою особою, якщо сторона правочину має різного роду вади, що заважають їй це зробити. У цьому разі порядок підписання іншою особою правочину регламентується частиною четвертою статті 207 ЦК України. Особа, яка підписує правочин (рукоприкладник), сама не є стороною правочину. Жодних прав і обов`язків щодо правочину, який нею підписується, в неї не виникає. Її роль зводиться виключно до заповнення певної вади особи, яка є стороною правочину.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
В контексті даної справи судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову та визнання недійсним заповіту посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею О.О. 05 січня 2022 року, та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4,5 від 05.01.2022 року від імені ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_4 , оскільки в заповіті зазначені всі необхідні відомості, заповіт перед підписанням зачитано уголос, підписано іншою особою замість заповідача, та посвідчено при свідках. При цьому нотаріусом зазначено, що особи свідків та особа, яка підписувала заповіт замість заповідача, встановлені, а їх дієздатність перевірено.
При цьому, наданими суду доказами підтверджено тривалу та тяжку хворобу заповідача ОСОБА_3 , що унеможливлювало особисте підписання ним заповіту.
Доводи наведені в позові, як підстава для визнаня заповіту недійсним про те, що на оскаржуваному заповіті наявний запис про те, що такий був прочитаний уголос свідками, а не нотаріусом, як того вимагає глава 9 Порядку вчинення нотаріальних дій та що у порушення Порядку вчинення нотаріальних дій на спірному заповіті не зазаначено конкретних фізичних вад хвороби заповідача, які б перешкоджали йому самостійно підписати заповіт, є необґрунтованим.
Суд зазначає, що у відповідності до частини п`ятої статті 1253 ЦК України свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому, що в даному випадку було дотримано: свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_11 уголос прочитали текст заповіту та поставили свої підписи на ньому.
Також судом враховано висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №522/9893/17 (провадження №14-173цс20) де вказано, що «слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже, звертає на себе увагу те, що тут йдеться, по-перше, про зміст правочину, а не про його форму та порядок посвідчення; по-друге, про невідповідність змісту не законам, а саме актам цивільного законодавства. При цьому вивчення змісту спірного заповіту та текстів судових рішень не дали жодних доводів для визначення актів цивільного законодавства, яким би суперечив зміст заповіту. Посилання на вимоги статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, є недоречним виходячи з такого. По-перше, наведені нормативно-правові акти не є актами цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України. По-друге, недотримання і порушення правових норм, що в них містяться, не може нести будь-яких негативних наслідків для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України). Порушення норм про необхідність додержуватися нотаріусом свого нотаріального округу може тягти відповідальність нотаріуса, передбачену законом, але не тягне нікчемність заповіту, посвідченого з таким порушенням. Адже правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право-встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить».
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 січня 2024 року у справі №369/7921/21 (провадження 61-5293сво23) зазначив, що «для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.
Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. При цьому можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена. На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту.
Законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту недійсним, як прочитання тексту заповіту не нотаріусом, а свідками, які його підписують, а так само і про відсутність у заповіті зазначення конкретних фізичних вад (хвороб) заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача».
Оскільки Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, не є актом цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України, а тому в ньому не можуть міститися вимоги до змісту правочину. За таких обставин підстав для визнання недійсним заповіту у зв`язку із невідповідністю його змісту нормам вказаного Порядку немає.
Таким чином, саме по собі не зазначення у заповіті конкретних фізичних вад (хвороб) заповідача та прочитання тексту заповіту не нотаріусом, а свідками, які його підписують, за встановлених судом обставин неможливості підпису заповіту особисто заповідачем ОСОБА_3 за станом його здоров`я, не свідчить про дефект форми заповіту та про його недійсність у зв`язку з цим.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позову та як наслідок про відмову в його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавеля Оксана Олександрівна, про визнання недійним заповіту, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Саламатін О.В.