Справа № 490/4960/17
н\п 2/490/551/2018
Центральний районний суд м. Миколаєва
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі судових засідань Шведюк Д.О.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та за зустріним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, -
В С Т А Н О В И В:
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування цілого житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. 20 лютого 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що через наявну у ОСОБА_5 хворобу на момент вчинення правочину вона не розуміла значення своїх дій.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2017 року вжито заходів забезпечення позову вигляді арешту на житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2017 року зупинено провадження у справі до прийняття спадкоємцями спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2018 року поновлено провадження у справі.
У липні 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту від 14 червня 2012 року, складеного від імені ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2017 року витребувано докази у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 червня 2019 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2019 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2019 року витребувано докази у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2019 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 листопада 2019 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2019 року призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2020 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2020 року витребувано докази.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2021 року призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2021 року призначено судово-психіатричну експертизу та зупинено провадження у справі.
До суду 26 листопада 2021 року надійшов висновок судово-психіатричну експертизи ОСОБА_5 .
У період з червня 2017 року до жовтня 2023 року право перебувала у іншого складу суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 жовтня 2023 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М.
Позивач за первинним позовом ОСОБА_6 та відповідач за зустріним позовом померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2024 року та від 24 квітня 2025 року витребувано належним чином засвідчену копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2025 року замінено відповідача на її правонаступників ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2026 року замінено позивача за первинним позовом ОСОБА_6 на її правонаступників ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У судове засідання сторони не з`явилися, надавши заяви про розгляд справи без їх участі. За такого, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності сторін, які не з`явилися.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.
Між ОСОБА_5 (правонаступниками якої є ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 20 лютого 2008 року укладено договір дарування цілого житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В.
Також ОСОБА_5 14 червня 2012 року складено заповіт на ім`я ОСОБА_6 , за умовами якого усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належить їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В.
Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частина перша статті 2015 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, як встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (стаття 717 ЦК України).
Стаття 728 ЦК України визначає, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідне обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме в момент укладення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 у справі № 372/830/17-ц (провадження № 61-39444св18), від 22 травня 2019 року у справі №234/9293/14-ц (провадження № 61-2968св19) та від 06 лютого 2020 року у справі № 495/538/16-ц (провадження № 61-43716св18).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
Обов`язковість вимог статті 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проведеною у справі судово-психіатричною експертизою встановлено, що ОСОБА_5 на момент оформлення договору дарування від 20 лютого 208 року страждала на психічний розлад - органічний розлад особистості судинного генезу (атеросклеротична, гіпертонічна енцефалопатія) помірного ступеню, який істотно впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5 на момент вчинення заповіту 14 червня 2012 року не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок стійкого психічного розладу судинної деменції внаслідок атеросклерозу судин головного мозку та артеріальної гіпертензії.
Враховуючи такі висновки проведеної судом судово-психіатричну експертизу вважати, що ОСОБА_5 могла розуміти значення своїх дій під час укладення договору дарування житлового будинку від 20 лютого 20008 року не підтверджується наявними у справі доказами. За такого, вважати що закріплена у статті 203 ЦК України вимога про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі під час укладення оскаржуваного договору дарування не виконана. За такого, суд дійшов висновку про те, що договір дарування від 02 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. є недійсним.
Як слідує з матеріалів справи із цим позовом позивач звернувся до суду 06 червня 2017 року та заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки починаючи з 2009 року до 2016 року він неодноразово звертався до суду із позовами про визнання оскаржуваного договору дарування від 02 лютого 2008 року недійсним (з різних підстав). Зазначена обставина на думку суду є такою заслуговує на увагу, причина пропуску строку позовної давності, визначеної статтею 728 ЦК України, є поважною.
Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З огляду на зазначене суд відхиляє доводи відповідача за первинним позовом ОСОБА_4 про необхідність застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 20 лютого 2008 року. Договір дарування цілого житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. 20 лютого 2008 року слід визнати недійсним.
Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 від 14 червня 2020 року, то оскільки під час його складення ОСОБА_5 не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то враховуючи приписи частити першої статті 255 ЦК України, заповіт від 14 червня 2012 року, складений від імені ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В. є недійсним.
Підсумовуючи викладене первинний та зустрічний позов є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача за первинним позовом ОСОБА_4 на користь позивачів слід стягнути сплачений ними судовий збір у сумі 640 грн 00 коп. за подачу позову до суду та 320 грн 00 коп. за подачу заяви про забезпечення позову (всього 960 грн 00 коп), тобто по 320 грн 00 коп. на кожного позивача.
З відповідачів за зустріним позовом на користь позивача слід стягнути суму судового збору, сплаченого за подачу зустрічного позову у сумі 706 грн 00 коп., тобто по 235 грн 33 коп. з кожного..
Вжиті у справі заходи забезпечення позову слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 274-279, 273 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним - задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір дарування цілого житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. 20 лютого 2008 року та зареєстрований за № 814.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту - задовольнити повністю.
Визнати недійсним заповіт від 14 червня 2012 року, складений від імені ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г.В., зареєстрований за № 1340.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подачу позову до суду, по 320 грн 00 коп. на користь кожного.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір, сплачений за подачу позову до суду, по 235 грн 33 коп. з кожного.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2017 року у вигляді арешту на житловий будинок із господарськими та побутовими спорудами АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін:
Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;
Позивач за первинним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;
Відповідач за первинним позовом та позивач за зустріним позовом - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Суддя Л.М. Шолох