Справа № 490/8394/26
н/п2-з/490/104/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до БФ "Пенсіон", ОСОБА_2 , третя особа: Шишкіна Алла Олександрівна приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про розірвання договору довічного утримання, договору соціальних послуг та повернення права власності на нерухоме майно,-
ВСТАНОВИВ:
16.09.2026 до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до БФ "Пенсіон", ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про розірвання договору довічного утримання, договору соціальних послуг та повернення права власності на нерухоме майно, в якій просила:
- розірвати Договір довічного утримання від 17 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О., зареєстрований в реєстрі за № 1945 та доповнення до спадкового договору, посвідчене третьою особою за № 1942;
- розірвати Договір про надання соціальних послуг від 18.04.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та БФ «ПЕНСІОН»;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності БФ «ПЕНСІОН» на садовий будинок та земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташовані у садівничому товаристві «Активіст» площею 0,0443 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:013:0015 за адресою АДРЕСА_1 ;
- повернути у власність ОСОБА_1 садовий будинок та земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташовані у садівничому товаристві «Активіст» площею 0,0443 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:013:0015 за адресою АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: садового будинку та земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташовані у садівничому товаристві «Активіст» площею 0,0443 га, кадастровий номер які зареєстровані за відповідачем [номер приховано]:05:013:0015, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачі протягом тривалого часу істотно порушують умови укладених договорів, ухиляються від виконання обов`язків щодо утримання та догляду за позивачем, сплачують кошти у розмірі, що не відповідає прожитковому мінімуму, що згідно зі ст. 755 ЦК України є підставою для розірвання договору у судовому порядку. На даний час право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .
Заявниця вважає, що існує реальна загроза того, що відповідач, дізнавшись про звернення позивача до суду, може вчинити дії, спрямовані на відчуження вказаного майна на користь третіх осіб за підробленими документами або шляхом зняття існуючих нотаріальних обмежень. Також існує ризик передачі майна в іпотеку чи заставу, або звернення стягнення на це майно через інші боргові зобов`язання відповідача перед третіми особами.
Також, ОСОБА_1 стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову у формі судової заборони на відчуження садового будинку та земельної ділянки № НОМЕР_1 , що розташовані у садівничому товаристві «Активіст» площею 0,0443 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:013:0015 може призвести до того, що майно буде перепродано третім особам (так званим «добросовісним набувачам»). У такому разі виконання рішення суду про повернення майна ОСОБА_1 стане повністю неможливим.
Ознайомившись із вказаною заявою, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до ч.3ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання, договору соціальних послуг та повернення права власності на нерухоме майно, а саме: садовий будинок та земельну ділянку № НОМЕР_1 , що розташовані у садівничому товаристві «Активіст» площею 0,0443 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:013:0015 за адресою АДРЕСА_1 .
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №163979401 від 17.04.2019 року вбачається, що на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0443 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:013:0015 накладено обтяження (заборона на нерухоме майно), обтяжувач: ОСОБА_2 , підстава обтяження: спадковий договір №1944 від 17.04.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шишкіною А.О.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Обраний позивачкою вид забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчудження нерухомого майна, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, також до ухвалення рішення у справі відповідачем чи іншими особами можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачі в користування спірного майна, а відтак заява ОСОБА_1 , про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо питання про стягнення судового збору, останнє, відповідно до ст. 141 ЦПК України, вирішуватиметься із прийняттям рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до БФ "Пенсіон", ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу про розірвання договору довічного утримання, договору соціальних послуг та повернення права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме: садового будинку та земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0443 га, кадастровий номер [номер приховано]:05:013:0015, що розташовані у садівничому товаристві «Активіст» в м.Миколаєві.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.А. Гуденко