Справа № 487/3282/26
н\п 2-о/490/188/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., присяжних Корогод О.М. та Краснікова Ю.В., за участю секретаря Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Новоодеський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про оголошення особи померлою,
ВСТАНОВИВ:
29.04.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Новоодеський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про оголошення особи померлою.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 . Після початку збройної агресії російської федерації проти України, ОСОБА_3 , був призваний на військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання ОСОБА_3 зник безвісті в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області. Відповідно до акту службового розслідування встановлено, що 25 травня 2024 року відповідно до бойового розпорядження командира ОСОБА_3 перебував на позиції відділення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з отриманих заявницею у військовій частині документів,25 травня 2024 року впродовж 00:28 01:00 години під час штурмових дій противника, поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області був встановлений факт зникнення безвісті водія радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 05 травня 2024 року він знаходився на командно-спостережному пункті 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Того дня приблизно о 00:00 противник використовуючи вогонь артилерії та вогневого ураження скидів БПЛА здійснив масований обстріл позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_3 "військової частини НОМЕР_1 . Близько 00:30 годині противник після закінчення артилерійського обстрілу здійснив штурмові дії позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта". Зав`язався бій. За результатами бою був втрачений зв`язок з радіотелефоністом 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ще трьома військовослужбовцями. Спроби відновити зв`язок результатів не дали. В ході відновлення зв`язку силами аеро-розвідки 1 стрілецького батальйону була виявлена група піхоти противника 6 чоловік у результаті чого зав`язався бій. В ході бою, по ворожій піхоті що захопила позицію відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта"військової частини НОМЕР_1 був відкритий вогонь з усіх можливих вогневих засобів. В ході ведення бойових дій позиція зазнала руйнувань, зайнялася та вигоріла. Штурмова група 1 стрілецького батальйону була змушена відійти у вихідний район. За результатами бою, особовий склад, що знаходився на позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта" військової частини НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_3 та інші зникли безвісті.Місце останнього виконання обов`язків ОСОБА_3 відразу знаходилось під вогневим контролем ворога, тому встановити точне місце, відшукати його не представилось можливим.
Заявниця вказує, що визнання ОСОБА_3 зниклим безвісти було лише тому, що не вдалося евакуювати його тіло внаслідок інтенсивних бойових дій. Тобто фактично усно і письмово військовослужбовці, які були поруч ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і приймали безпосередню участь у тому ж бою, підтвердили факт його смерті.
Заявниця зазначає, що обставини зникнення ОСОБА_3 безвісті та результати службової перевірки, і пояснення свідків дають усі підстави вважати, що ОСОБА_3 помер. Після його смерті залишилось майно та банківські рахунки.
ІНФОРМАЦІЯ_4 дружина ОСОБА_3 ОСОБА_6 померла, тому заінтересованою особою у даній справі є її рідний брат ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 .
За такого заявниця просить, оголосити ОСОБА_3 загиблим з дати набрання рішення по даній справі законної сили, під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні 25.05.2024 року, в період з 00:00-00:30 год. та місце смерті вважати останнє його відоме місцезнаходження місце, а саме населений пункт Красногорівка, Донецькій області.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.05.2026 року вищезазначену заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
08.06.2026 року матеріали справи передані на розгляд судді.
Ухвалою суді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від 09.06.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Новоодеський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про оголошення особи померлою. Постановлено розгляд справи проводити за правилами окремого провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.07.2026 року на 15:30 год.
06.07.2026 року від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що під час розгляду цієї справи слід враховувати правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права відносно зазначеної категорії справ, а тому подана до суду заява ОСОБА_1 є передчасною, та у суду відсутні підстави для її задоволення.
Міністерство оборони України звертає увагу суду, на те що із заяви ОСОБА_1 достеменно не відомо, чи зниклий безвісті ОСОБА_3 був увільнений від посади, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а тому прийняте судом рішення за результатами розгляду заяви вплине на права та обов`язки військової частини НОМЕР_1 , яка у разі такого судового рішення зобов`язана буде виключити ОСОБА_3 зі списків особового складу частини. Виходячи з вищевикладеного Міністерство оборони України виказує думку щодо залучення у якості заінтересованої особи військову частину НОМЕР_1 та відповідно просить про це суд.
Звертає увагу, що з урахуванням практики застосування норм чинного законодавства викладених у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, слід, констатувати що станом на час розгляду справи, тіло зниклого безвісті ОСОБА_3 за місцем події в районі населеного пункту населеного пункту Красногорiвка Донецької області не знайдено, а відповідне кримінальне провадження, яке було б внесене в ЄРДР за відповідним номером не зініціювалось.
Таким чином, Міністерство оборони України вважає, що на даний час у суду відсутні достатні наявні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , з урахуванням вищевикладених правових позицій Верховного Суду, які є обов`язковими при застосуванні норм права визначених ст.46 ЦКУ, та за такого просить заяву з ОСОБА_1 про оголошення особи померлою, залишити без задоволення.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.07.2026 року, клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Руденко В.О. про залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 , задоволено та залучено до участі в цивільній справі №487/3282/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Новоодеський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про оголошення особи померлою, в якості заінтересованої особи - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Судове засідання у справі відкладено на 16.09.2026 року на 16:00 годин.
В судове засідання 16.09.2026 року учасники справи не з`явилися. 15.09.2026 року від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 , адвоката Ярмуш В.В., до суду надійшла заява, в якій останній просить розгляд справи проводити без участі заінтересованої особи та його представника, проти задоволення заяви не заперечує.
16.09.2026 року від представника заявниці ОСОБА_1 , адвоката Дмитренко І.М., надійшла заява, в якій представник просить розгляд справи проводити без участі заявниці та її представника, вказує, що заяву підтримує в повному обсязі та просить суд її задовольнити.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі реєстрації актів про народження 20.02.1981 року зроблено відповідний актовий запис №19. Батьками зазначені: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі реєстрації актів про народження 23.12.1983 року зроблено відповідний актовий запис №232. Батьками зазначені: батько - ОСОБА_9 , мати - ОСОБА_10 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 17.10.1997 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_11 . В графі батьки вказано: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_12 .
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , було розірвано 25.11.1999 року, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис №111, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 16.10.2001 року.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 виданого 26.06.2019 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 26.06.2019 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №42. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 ».
З витягу актового запису про шлюб у застосунку «ДІЯ», вбачається, що ОСОБА_14 та ОСОБА_11 одружились 25.09.2025 року, про що складено відповідний актовий запис №12791, відповідно 25.09.2025 року були видані свідоцтва про реєстрацію шлюбу № НОМЕР_9 та НОМЕР_10 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_15 ».
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_11 , виданого 15.11.2025 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 44 роки, про що 14.11.2025 року складено відповідний актовий запис №382.
Отже, враховуючи вищенаведене, заявниця - ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , а отже має право для звернення до суду з вищезазначною заявою.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2024 року, солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , що прибув з військової частини НОМЕР_12 , призначений на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.05.2024 року №66-РС, зараховано на військову службу до списків особового складу, на всі види забезпечення з 15.05.2024 року, на посаду водія-радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790037А. Вважати таким, що справи та посаду 15.05.2024 року прийняв і приступив до виконання своїх посадових обов`язків за посадою з 5 тарифним розрядом та посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат».
25 травня 2024 року під час виконання обов`язків військової служби, завдань пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області, зник безвісті водій-радіотелефоніст стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією сповіщення №236, виданого 17.06.2024 року.
Службове розслідування щодо уточнення причин та умов, що сприяли зникненню безвісті 25.05.2024 року впродовж з 00:28 01:00 год., під час штурмових дій противника, поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області, водія-радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_16 та призвело до втрати закріпленого за ним зброї та військового майна, було розпочато 27.05.2024 року та завершено 20.06.2024 року.
Згідно до Акту службового розслідування, відповідно до рапорту командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_17 , від 27 травня 2024 року за вхідним №№940/22661, зазначено, що 25 травня 2024 року впродовж з 00:28 - 01:00 год., під час штурмових дій противника, поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області, був встановлений факт зникнення безвісти водія-радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата, ОСОБА_16 .
З пояснення головного сержанта - командира 1 відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_18 , стало відомо, що 25.05.2024 він знаходився на командно-спостережному пункті 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Того дня опитуваний був черговим на радіостанції на командно-спостережному пункті 3 стрілецької роти. Близько 00:00 годин 25.05.2024 року противник використовуючи вогонь артилерії та вогневого ураження скидів з БПЛА здійснив масований обстріл позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта". Близько 00:30 годин противних після закінчення артилерійського обстрілу здійснив штурмові дії позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта". Зав`язався бій. За результатами бою був втрачений зв`язок зокрема з водієм-радіотелефоністом 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_19 . Спроби відновити зв`язок результатів не дали. В ході відновлення зв`язку силами аеро-розвідки 1 стрілецького батальйону була виявлена група піхоти противника до 6 осіб, у результаті чого зав`язався бій. В ході бою, по ворожій піхоті, що захопила позицію відділення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " взводного опорного пункту "Спарта" був відкритий вогонь з усіх можливих вогневих засобів. В ході ведення бойових дій позиція зазнала руйнувань, зайнялася та вигоріла. Штурмова група 1 стрілецького батальйону була змушена відійти у вихідний район. За результатами бою особовий склад, що знаходився на позиції відділення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " взводного опорного пункту "Спарта", а саме: гранатометник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_20 , водій-радіотелефоніст 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_21 , кулеметних 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_22 , стрілець-санітар 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_23 , зникли безвісти. Аеро-розвідка вказаної позиції та поруч з місцем результатів пошуку не дали. Факту загибелі не встановлено. Разом із зниклими безвісти знаходилось зброя та майно.
З пояснення командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_17 , стало відомо, що опитуваний 25.05.2024 року знаходився на командно-спостережному пункті 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Близько 00:00 годин 25.05.2024 року противник використовуючи вогонь артилерії та вогневого ураження скидів з БПЛА здійснив масований обстріл позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта". Близько 00:30 годин противник після закінчення артилерійського обстрілу здійснив штурмові дії позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта". Зав`язався бій. За результатами бою був втрачений зв`язок з солдатом ОСОБА_19 , кулеметником 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Спроби відновити зв`язок результатів не дали. В ході відновлення зв`язку силами аеро-розвідки 1 стрілецького батальйону була виявлена група піхоти противника до 6 осіб, у результаті чого зав`язався бій. В ході бою, по ворожій піхоті, що захопила позицію відділення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " взводного опорного пункту "Спарта" був відкритий вогонь з усіх можливих вогневих засобів. В ході ведення бойових дій позиція зазнала руйнувань, зайнялася та вигоріла. Штурмова група 1 стрілецького батальйону була змушена відійти у вихідний АДРЕСА_1 обстановку опитуваний спостерігав в режимі реального часу на моніторі який транслював відеосигнал, що передавався із дрона дружнього підрозділу. За результатами бою особовий склад, що знаходився на позиції відділення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " взводного опорного пункту "Спарта", а саме: гранатометник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_20 , водій-радіотелефоніст 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_21 , кулеметник 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_22 , стрілець-санітар 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_23 , зникли безвісти. Аеро-розвідка вказаної позиції та поруч з місцем результатів пошуку не дали. Факту загибелі не встановлено.
У витязі із журналу бойових дій першого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 №66т від 31.03.2024 року 59 ОМПБР за 27.05.2024 року, обставини ведення бойових дій та зазначено, що 25.05.2024 року 25 травня 2024 року впродовж з 00:28- 01:00 год., під час штурмових дій противника позиції відділення " ІНФОРМАЦІЯ_2 " взводного опорного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області, зник безвісти, зокрема водій-радіотелефоніст 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_21 .
В ході проведення службового розслідування було з`ясовано, що 25.05.2024 року на командно-спостережному пункті 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 знаходились головний сержант командир 1 відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_24 та командир 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_25 .
В ході проведення службового розслідування було з`ясовано, що водій-радіотелефоніст 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_21 , зник безвісти внаслідок штурмових дій, активного вогневого впливу та скидів із безпілотників противника по позиції відділення "Гермес" взводного опорного пункту "Спарта" в населеному пункті Красногорівка Донецької області. Розшукові заходи результатів не дали. Факту загибелі не встановлено.
Зникнення безвісти водія-радіотелефоніста 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_16 , підтверджується рапортом командира 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_17 , поясненням молодшого сержанта ОСОБА_18 та поясненням старшого лейтенанта ОСОБА_17 .
Причинами та умовами зникнення безвісті військовослужбовців та безповоротної втрати військового майна стала висока інтенсивність обстрілів збройними силами російської федерації, різними видами озброєння та висока інтенсивність бойових дій.
В результаті проведення службового розслідування, водія-радіотелефоніста стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_16 , вважати таким, що зник безвісти 25.05.2024 року, під час виконання завдань щодо захисту Батьківщини.
Суд зазначає, що відповідно до частин другої - четвертої статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
При цьому, оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі №910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.
Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.
Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.
Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).
Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України»(станом на час виникнення правовідносин у цій справі):воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №490/342/17).
Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.
Словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.
Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.
Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.
Законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
Шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Водночас, за ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Указом Президента від 24.02.2022р. введено воєнний стан в Україні, який триває і досі, а воєнні дії на території України тривають з метою відсічі та стримування збройної агресії окупаційних військ рф.
Постанова КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 вказує, що чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).
Постанова КЦС ВС від 26 лютого 2024 року у справі №686/9938/23 зазначає, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про оголошення військовослужбовця померлим, Верховний Суд виходив із того, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення особи загиблою під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті особи. Крім того, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події. У цій справі апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
Отже, оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо фізичної особи, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями і місце перебування якої невідоме, проте судом мають бути встановлені обставини, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть такої особи.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України, зокрема ст.305-309, при цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини матеріально правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.
Отже, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі №607/1612/23(провадження №61-6323св23).
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.
Судом встановлено, що представник заявниці ОСОБА_26 , звернувся до суду із заявою про оголошення померлим ОСОБА_3 , під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області 25.05.2024 року.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11березня 2025 року за №380/43786, Мар`їнська міська громада Покровського району Донецької області, в яку також входить м. Красногорівка, з 24.02.2022 року є територією активних бойових дій. Місто Красногорівка Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області з 24.02.2022 року по 11.11.2024 року було територією активних бойових дій, а з 12.11.2024 року і по даний час є тимчасово окупованою територією.
Аналогічна інформація містилася в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, який втратив чинність 20.03.2025 року.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що місце можливої загибелі ОСОБА_3 з 12.11.2024 року і по даний час є тимчасово окупованою територією, тобто територією, на якій не закінчились воєнні дії. При цьому, суд бере до уваги, що станом на 25.05.2024 року, тобто станом на день можливої загибелі ОСОБА_3 , м. Красногорівка Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області було територією активних бойових дій. Отже, як на день можливої загибелі ОСОБА_3 , на території велись активні бойові дії, а з 12.11.2024 року, м. Красногорівка Мар`їнської міської громади Покровського району Донецької області є тимчасово окупованою територією.
Суд звертає увагу, що обставиною, яка дає підстави стверджувати, що ОСОБА_3 зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припустити його загибель у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом є акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, заявницею не надано суду докази звернення та відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, «Українського національного центру розбудови миру», який виконує функції Національного інформаційного бюро відповідно до Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, міжнародного комітету Червоного Хреста, стосовно наявності відомостей про можливе перебування ОСОБА_3 в полоні.
Отже, заявницею та її представником не було подано до суду доказів щодо можливого перебування особи в полоні або спростування такого, та не будо здійснено інших можливих способів для встановлення місцезнаходження людини, зокрема заявниця не зверталася із заявою про кримінальне правопорушення/розшук до органів досудового розслідування. Крім того, згідно наданим заявницею актом службового розслідування, аеро-розвідка вказаної позиції та поруч з місцем результатів пошуку не дали. Факту загибелі ОСОБА_3 не встановлено.
Наявні у справі докази вказують на втрату зв`язку з особовим складом військової частини, неповернення з полю бою, що обумовлює можливість вважати його таким, що зник безвісти. Ці докази не означають, що він саме загинув, адже він міг потрапити до полону або зникнути за інших обставин.
Вказане узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 01.06.2026 року по справі № 644/7831/24, де суд прямо погодився з тим, що за відсутності доказів загибелі особа могла потрапити в полон або зникнути за інших обставин, а тому сукупність доказів не давала підстав для висновку про смерть.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Беручи до уваги вищевикладене, відсутність правових підстав і доказів для задоволення заяви про оголошення померлим ОСОБА_3 , суд відмовляє в задоволенні заяви про оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , під час виконання бойового завдання, у складі військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в населеному пункті Красногорівка, Покровського району, Донецької області.
Керуючись ст.ст. 10, 76-81, 263, 264, 265, 268, 293, 305-309, 352, 354, ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Новоодеський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зник безвісти 25 травня 2024 року в населеному пункті Красногорівка, Покровського району, Донецької області, відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Саламатін О.В.
Присяжні: Корогод О.М.
Красніков Ю.В.